ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" червня 2006 р. Справа № 33/84-05 (н.р. 15/277-03)
вх. № 4049/3-33 (н.р. 5658/3-15)
Суддя господарського суду Савченко А.А.
при секретарі судового засідання Шаршакова Н.А.
за участю представників сторін:
позивача - Монтян С.С., дов. № 19/3 від 05.01.06р. відповідача - Купченко М.Л., дов. № 85-С /02-Д від 21.06.2005р. 3-й особи - не з"явилась
розглянувши справу за позовом КП "ТВО Харківкомунпромвод", м. Харків
до ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОПО „Харківтеплоенерго”
про стягнення 947032,26 грн.
ВСТАНОВИВ:
ХТВО „Харківкомунпромвод” звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 947032,26 грн. за період з 30.04.2000 року до 21.04.2003 року, у тому числі 798344,49 грн. заборгованості за водоспоживання, до якої включені суми нарахувань, здійснених згідно до п.9.6.,12.1,12.15 „Правил користування системами комунального водопостачання ...”, 133569,26 грн. - індексації, 11191,67 грн. - 3% річних, 3926,84 грн. пені за договором про відпускання та споживання води з коммунального водопроводу № 1156, укладеним між сторонами 08.06.1999 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов’язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.
19.04.2006р. до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, прийнята судом до розгляду у відповідності до вимог ст.22 ГПК України, в якій позивач просить стягнути з відповідача 1160233,17 грн., з яких заборгованість за водоспоживання в сумі 773800,60 грн., індексація боргу в розмірі 371314,06 грн., 3% річних в сумі 11191,67 грн., пеня в розмірі 3926,84 грн. З урахуванням цієї заяви предметом розгляду по справі є позовні вимоги в розмірі 1160233,17 грн..
26.06.2006р. позивач надав суду лист з додатком, в якому повідомив про перереєстрацію Територіально виробничого об"єднання комунально-промислового водопостачання "Харківкомунпромвод" в Комунальне підприємство "ТВО "Харківкомунпромвод", яка відбулась на підставі розпорядження Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради від 29.10.2004р. № 1094, згідно з довідкою Головного управління статистики в Харківській області від 11.05.2006р. № 5185/12-06 та статутом, засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи. При цьому код підприємства не змінився. Суд приймає уточнення щодо назви позивача до розгляду.
Представник відповідача проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Зокрема, зазначає, що всі розрахунки за воду виконуються щомісяця за платіжними документами, за період з 01.04.2000р. по 01.04.2003р. позивачеві перераховано 676269,46 грн., що підтверджено актом звірки розрахунків від 16.07.2003р. Борг, який рахує позивач, утворений за попередні роки в період з 01.07.1996р. по 01.07.1997р., тобто тоді, коди розрахунки з позивачем проводились вже не Відповідачем, а населенням житлового масиву „селище ХТЗ та ХОПО „Харківтеплоенерго”. Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено строки для звернення до суду з відповідним позовом. Щодо включення до суми основного боргу нарахувань, зроблених згідно до п.9.6.,12.1,12.15 „Правил користування системами комунального водопостачання ...” відповідач вважає ці нарахування не відповідаючими фактичним обставинам справи, застосованими з порушенням п.9.6. вищевказаних Правил... та такими, що не входять у позовний період.
Представник третьої особи в поясненнях зазначає, що в ОПО „Харківтеплоенерго” відсутні будь-які документи, які підтверджують надходження грошових коштів за період з 01.06.1996р. по 01.07.1997р. за гарячу воду від с. ХТЗ.
В судовому засіданні оголошено перерву з 15.06.2006р. до 14.00 год. 26.06.2006р. та з 26.06.2006р. до 12.00 год. 27.06.2006р.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
08.06.1999р. між сторонами було укладено договір № 1156 про відпуск та споживання води з комунального водопроводу. Відповідно до умов договору позивач зобов’язався забезпечувати відповідача водою, а відповідач - використовувати в межах встановленого ліміту та оплачувати у відповідності до умов договору. Всі розрахунки за воду мали здійснюватись щомісячно платіжними документами на підставі діючих тарифів, обсягів водоспоживання визначених за приладами обліку чи нормами водоспоживання, затвердженими місцевими органами державної виконавчої влади.
У відповідності до п.6 розділу №4 договору сторони передбачили, що у разі непогашення заборгованості за відпущену холодну воду у двотижневий термін після отримання „Абонентом” рахунка для оплати, ТВО „Харківкомунпромвод” має право стягнути суму заборгованості у встановленому законодавством порядку.
Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі договору надав відповідачеві в період з 30.04.2000р. по 21.04.2003р. послуги щодо відпуску води з комунального водопроводу. Факт отримання відповідачем рахунків на оплату наданих послуг підтверджений матеріалами справи, зокрема реєстрами рахунків. Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання, відмовився від виконання обов’язків, покладених на нього умовами договору, не сплатив у визначений договором строк, порядку та розмірі вартість спожитої води, внаслідок чого за вищевказаний період утворилась заборгованість в сумі 581635,04 грн., яка до цього часу не сплачена.
Розмір боргу за договором, який виник за водоспоживання за спірний період, є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами. Факт надання послуг відповідачеві за період, заявлений в позовній заяві на суму 581635,04 грн., підтверджується матеріалами справи і не оспорюється відповідачем. Оскільки проведені відповідачем у спірний період оплати здійснені без зазначення відповідного періоду наданих послуг, який оплачувався, твердження відповідача про те, що ним були проведені оплати саме за спірний період базуються лише на припущеннях, є необґрунтованими та безпідставними..
За таких обставин факт надання послуг за договором № 1156 від 08.06.1999р. в період з 30.04.2000р. по 21.04.2003р. є підтвердженим матеріалами справи, в той час як факт їх оплати відповідачем не підтверджується наданими відповідачем доказами. Посилання відповідача на те, що нарахований борг складається з нарахувань за попередні роки також не підтверджується належними доказами. Тим більше, що предметом розгляду за заявленим позовом є заборгованість за надані послуги за період з 30.04.2000р. по 21.04.2003р., а не за попередні роки.
Крім того, слід зазначити, що погашення позивачем заборгованості відповідача за договором, яка виникла до спірного позовного періоду, платіжними документами відповідача, в яких не вказано періоду оплати, не суперечить чинному законодавству України.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги статей 161, 162 Цивільного кодексу УРСР, який діяв до 01.01.2004р. та вимоги ст.526 ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004р., де зазначено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 581635,04 грн. боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Суд не приймає в якості доказу висновки судово-економічної експертизи № 8812 від 20.12.2005р. по другому та четвертому питанням, оскільки правову оцінку виконанню сторонами зобов’язань за договором може надавати лише суд, висновок експертизи оцінюється судом у сукупності до всіх доказів, які додані до матеріалів справи та не є обов’язковим для суду.
Стосовно строку позовної давності, про що зазначено у Постанові Вищого господарського суду України по справі № 15/277-03, слід зазначити наступне.
Позов про стягнення боргу за договором пред’явлено до суду 07.05.2003р. за період з 30.04.2000р. по 21.04.2003р. У відповідності до п.6 розділу №4 договору сторони передбачили, що у разі непогашення заборгованості за відпущену холодну воду у двотижневий термін після отримання „Абонентом” рахунка для оплати, ТВО „Харківкомунпромвод” має право стягнути суму заборгованості у встановленому законодавством порядку. При дослідженні матеріалів справи встановлено, що рахунок за квітень 2000р. був отриманий представником відповідача 18.05.2000р. З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позов заявлено в межах строку, визначеного ст.71 ЦК УРСР, який діяв до 01.01.2004р.
У відповідності із ст.214 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних відносин та ст.625 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004р., боржник який прострочив виконання зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу. З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позов в частині стягнення 240315,50 грн. інфляційних та 8605,01 грн. 3% річних обґрунтованим та підлягаючим задоволенню. В решті стягнення інфляційних та річних, суд вважає необхідним відмовити, оскільки ці суми безпідставно заявлені до стягнення.
Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 3926,84 грн. При досліджені тексту договору, протоколу розбіжностей та протоколу погодження встановлено, що сторонами не досягнуто згоди щодо розміру пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання. За таких обставин, суд вважає необхідним в задоволені пені в позові відмовити.
В частині решти заявленого боргу за договором в розмірі 192165,56 грн., слід зазначити наступне.
Позивачем до загальної суми боргу за водоспоживання включені суми нарахувань, зроблених згідно до п.п.9.6;9.8;12.1;12.15 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України”, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №65 від 01.07.1994р. та на підставі актів обстеження водопровідних мереж відповідача, відповідно до яких відповідачеві було запропоновано усунути порушення зобов’язань, передбачених р.1;6 п.5, р.3 договору, але внаслідок повторних обстежень було зафіксовано витоки води з вини відповідача.
У відповідності до п.11.3 вищевказаних Правил..., в окремих випадках( сезонне водоспоживання, незначні витрати води, недоцільність установки водолічильника тощо) розрахунок витрат води абонентами, що не мають вимірювальних приладів, за узгодженням з Водоканалом виконується згідно з нормами водоспоживання, затвердженими місцевими органами державної виконавчої влади за кількістю календарних днів користування водопроводом за цей період.
Згідно до п.1 параграфу 4 угоди № 1156 від 08.06.1999р. усі розрахунки за воду здійснюються щомісячно на підставі діючих тарифів, обсягів водоспоживання визначених за приладами обліку чи нормами водоспоживання, затвердженими місцевими органами державної виконавчої влади. Будь-яких змін та доповнень до цієї угоди сторонами протягом 2000р., за який здійснені відповідні нарахування, не було внесено. З урахуванням вищевикладеного, суд вважає розрахунок обсягу відпущеної води по водовідводам з відсутніми лічильниками по пропускній можливості труби відповідно до п.п.9.6;9.8;12.1;12.15 Правил...., безпідставним та таким, що порушує умови договору та вимоги вищевказаних Правил..., у зв’язку з чим позов в частині стягнення 192165,56 грн. боргу за водоспоживання не підлягає задоволенню.
У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 1490,91 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 84,47 грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, суд вважає необхідним стягнути зі сторін вартість проведеної по справі судово-економічної експертизи в розмірі 2616,00 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з позивача підлягає стягненню 321,77 грн., а з відповідача 2294,23 грн..
Керуючись ст. ст. 161,162 ЦК УРСР, ст.526 ЦК України,ст.ст.1,12,47,49,80,82-84 ГПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Харківський тракторний завод ім. Орджонікідзе” ( 61007, м. Харків, пр. Московський,275, код 09351356, в тому числі р/ рахунок 26009301730194 в Орджонікідзевському відділенні АК „ПІБ” м. Харкова, МФО 351351) на користь Комунального підприємства „ТВО „Харківкомунпромвод”, (м. Харків, 61052,м. Харків, вул. Червоножовтнева, 90, в тому числі р/ рахунок 26005000002838 в філії №1 АБ „Факторіал-банк”, МФО 350482, код 03361709) , 581635,04 грн. грн. боргу, 240315,50 грн. інфляційних, 8605,01 грн. 3% річних, 1490,91 грн. державного мита, 84,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Харківський тракторний завод ім. Орджонікідзе” ( 61007, м. Харків, пр. Московський,275, код 09351356, в тому числі р/ рахунок 26009301730194 в Орджонікідзевському відділенні АК „ПІБ” м. Харкова, МФО 351351) на користь Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Професора М.С.Бокаріуса ( 61177,м.Харків, вул..Золочівська,8-а, р/рахунок 35220003000408 УДК Харківської області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 02883133) 2 294,23 грн. вартості проведеної судово-економічної експертизи.
Стягнути з Комунального підприємства „ТВО „Харківкомунпромвод”, (м. Харків, 61052,м. Харків, вул. Червоножовтнева, 90, в тому числі р/ рахунок 26005000002838 в філії №1 АБ „Факторіал-банк”, МФО 350482, код 03361709) на користь Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Професора М.С.Бокаріуса ( 61177,м.Харків, вул..Золочівська,8-а, р/рахунок 35220003000408 УДК Харківської області,МФО 851011, код ЄДРПОУ 02883133) 321,77 грн. вартості проведеної судово-економічної експертизи.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Суддя Савченко А.А.