Справа № 22-6424/2007р. Головуючий у1-йінстанції: Горяйнов A.M.
Доповідач : Кравець В. А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: Головуючої - Кравець В.А. Суддів - Лесько А.О., Усика Г.І. При секретарі - Козачук О.М.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» та голови правління - генерального директора Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення наглядової ради ВАТ АК «Київводоканал» у частині ліквідації служби соціального розвитку та господарського забезпечення ВАТ «АК «Київ водоканал» № 201 від 30.10.2006 року , № 209 від 06.11.2006 року щодо реорганізації та ліквідації служби соціального розвитку та господарського забезпечення ВАТ «АК «Київ водоканал», визнання недійсним наказу голови правління-генерального директора ВАТ «АК «Київводоканал» № І9-к від 22.01.2007 року, поновлення позивача на роботі на посаді першого заступника начальника служби-технічного керівника служби соціального розвитку та господарського забезпечення ВАТ «АК «Київодоканал», стягнення з ВАТ «АК «Київ водоканал» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди , -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Акціонерна компанія «Київ водоканал» та голови правління-генерального директора цього Товариства ОСОБА_3. про визнання незаконним рішення наглядової ради ВАТ «АК Київ водоканал» у частині ліквідації служби соціального розвитку та господарського забезпечення ВАТ «АК «Київ водоканал», визнання незаконними наказів голови правління-генерального директора ВАТ «АК «Київ водоканал» № 201 від 30.10.2006 року, № 209 від 06.11.2006 року щодо реорганізації та ліквідації служби соціального розвитку та господарського забезпечення ВАТ «АК «Київ водоканал», визнання недійсним наказу голови правління-генерального директора ВАТ «АК «Київ водоканал» № 19-к від 22.01.2007 року, поновлення позивача на роботі на посаді першого заступника начальника служби - технічного керівника служби соціального розвитку та господарського забезпечення ВАТ «АК «Київ водоканал», стягнення з ВАТ «АК «Київ водоканал» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди у розмірі 15000 грн. 00 коп.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.05.2007 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним наказ голови правління - генерального директора ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» № 19-к від 22.01.2007 року про звільнення ОСОБА_2.
Поновлено позивача на посаді першого заступника начальника служби -технічного керівника Служби соціального розвитку та господарського забезпечення Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».
Стягнуто з ВАТ « АК « Київводоканал» на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 6677 грн. 37 коп. та компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 1000 грн., а всього 7677 грн. 37 коп.
В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді першого заступника начальника служби - технічного керівника Служби соціального розвитку та господарського забезпечення ВАТ «АК « Київводоканал» та стягнення на його користь середньої заробітної плати за один місяць у розмірі 2050 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у розмірі 1000 грн., ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в позові , оскільки судом неповно з'ясовані обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.
Так, апелянт вказує , що позивач перебував на посаді заступника начальника служби відокремленого підрозділу відповідача , тому згідно з п.7 ч.1 ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ним попередньої згоди профспілкового органу не потребувало.
В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши
законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів
приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з
наступних підстав:
Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що позивач був звільнений з роботи без згоди профспілкового комітету «Наше право» ВАТ «АК «Київводоканал» та Київської міської Ради профспілок «Наше право», які на вимогу суду рішенням відмовили у звільненні позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, ґрунтується на повно та всебічно досліджених обставинах справи .
Згідно ст. 40 КЗпП України трудовий договір , укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках :
змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п. № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести
працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 працював у відповідача на посаді першого заступника начальника служби - технічного керівника Служби соціального розвитку та господарського забезпечення ВАТ «АК «Київводоканал».
Згідно наказу № 19 - к від 22.01.2007 р. позивач був звільнений з роботи з 23.01.2007 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі змінами в організаційній структурі відповідача, які полягали у ліквідації Служби соціального розвитку та господарського забезпечення цього товариства.
В даному наказі зазначено, що ОСОБА_2 не є членом профспілкової організації ВАТ «АК «Київ водоканал».
Ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, суд виходив з того, що позивач, всупереч вимогам ч.3 ст. . 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», був звільнений з роботи без згоди профспілкового комітету «Наше право» » ВАТ «АК «Київ водоканал» та Київської міської Ради профспілок «Наше право», які під час розгляду справи відмовили у наданні такої згоди, а тому його звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу голови правління - генерального директора ВАТ «АК «Київ водоканал» № 19-к від 22.01.2007 року суд визнав незаконним.
Так, відповідно до статті 15 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» об'єднання профспілок діють відповідно до законодавства та своїх статутів (положень), які приймаються засновниками.
Статут (положення) об'єднання профспілок приймається (затверджується) з'їздом або конференцією повноважних представників усіх профспілок, які є його засновниками (учасниками), і не повинен суперечити законодавству України.
Статтею 16 Закону передбачено , що профспілки, їх об'єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу.
Легалізація всеукраїнських профспілок, їх об'єднань здійснюється Міністерством юстиції України, інших профспілок, їх об'єднань - відповідно Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими, районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення) управліннями юстиції.
Для легалізації профспілок, об'єднань профспілок їх засновники або керівники виборних органів подають заяви. До заяви додаються статут (положення), протокол з'їзду, конференції, установчих або загальних зборів членів профспілки з рішенням про його затвердження, відомості про виборні органи, наявність організацій профспілки у відповідних адміністративно-територіальних одиницях, про засновників об'єднань. На підставі поданих профспілкою, об'єднанням профспілок документів легалізуючий орган у місячний термін підтверджує заявлений статус за ознаками, визначеними статтею 11 цього Закону, включає профспілку, об'єднання профспілок до реєстру об'єднань громадян і видає профспілці, об'єднанню профспілок свідоцтво про легалізацію із зазначенням відповідного статусу.
Профспілка підприємства, установи, організації, яка діє на підставі власного статуту, легалізується у порядку, визначеному цією статтею.
Профспілка, об'єднання профспілок набувають права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення). Статусу юридичної особи набувають також організації профспілки, які діють на підставі її статуту.
Профспілка, її організації, об'єднання профспілок здійснюють свої повноваження, набувають цивільних прав і беруть на себе цивільні обов'язки через свої виборні органи, які діють у межах прав, наданих їм за законом та статутом (положенням).
Як видно з Свідоцтва про реєстрацію Київська міська профспілкова організація «Наше право» зареєстрована управлінням юстиції в м. Києві 31 березня 2000 року. Відповідно до п.п. 4.1., 4.5. Статуту основою організаційної структури організації є первинні профспілкові організації, питання про створення яких вирішується установчими
профспілковими зборами ( конференцією) з наступним взяттям на облік , яке здійснює Рада організації.
З протоколу №1 профспілкової конференції робітників Ват «АК «Київ водоканал» вбачається , що на конференції вирішено питання про створення незалежної профспілки ВАТ «АК «Київ водоканал» «Наше право» , головою профспілки обрано ОСОБА_2. та вирішено вступити до міської профспілки «Наше право».
Таким чином , дійшовши висновку про незаконність звільнення позивача з займаної ним посади, суд вірно виходив з того, що ОСОБА_2. є членом профспілки, на звільнення якого необхідна згода відповідної профспілкової організації.
Відповідно до ч.3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу, крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).
Оскільки відповідач не отримував вказаної згоди на звільнення позивача, ні в профспілковій організації «Наше право» » ВАТ «АК «Київ водоканал» ні в Київській міській Раді профспілок «Наше право», суд вірного висновку дійшов , що звільнення позивача є незаконним та таким, що порушує його трудові права.
Між тим, посилання в скарзі на те , що відповідачу , згідно з п. 7 ч.1 ст. 43 -1 КЗпП України надано право проводити звільнення без звернення до профспілкового комітету «Наше право» Ват «Київводоканал» не може бути прийнято до уваги , оскільки згідно Положення служба соціального розвитку та господарського забезпечення ВАТ «АК «Київводоканал» є відокремленим структурним підрозділом Товариства без права юридичної особи , створеним згідно з рішенням Засновника товариства та в своїй діяльності керується чинним законодавством України , Статутом Товариства та рішеннями інших органів товариства.
Крім того, як зазначено вище, позивач був членом профспілкової організації і звільнення його без згоди останньої є порушенням норм діючого трудового законодавства і, безпосередньо, прав позивача.
Таким чином , суд повно , всебічно і об»єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й обгрунтовано постановив рішення , яке відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому підстав до його скасування колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
Керуючись ст. . ст. . 301, 305, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2007 року в даній справі - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.