АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

МСП - 03110, м. Київ вул. Солом'янська 2-А

№ 22ц-796/2598 Головуючий у 1-ін.- Пономаренко Н.В.

Доповідач - Слободянюк С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Слободянюк С.В.,

суддів - Лапчевської О.Ф., Карчевного Г.В.,

при секретарі - Трофименко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про визнання порушеним прав та визнання недійсним умов договору в порядку захисту прав споживачів -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом, в подальшому уточнивши його вимоги, до ПАТ «Київенерго» про визнання порушеним прав та визнання недійсним умов договору.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 23 травня 2011 року між ним та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» було укладено договір про користування електричною енергією.

Позивач вважає, що вказаний договір укладений з порушенням вимог ст.ст.18,19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів» та просив визнати недійсним п. 19 цього договору, в якому вказано наявність на момент укладання договору заборгованості у розмірі 1593,26 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2012 року відмовлено в задоволені позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішення, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового, яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.

В судому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача - Коваленко В.П. скаргу не визнала.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 23 травня 2011 року між ОСОБА_2 та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» було укладено договір про користування електричною енергією (а.с.10).

Позивачем оспорюються положення п.19 договору, в якому зазначено про наявність заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 1593,26 грн.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

Частиною 4 ст. 4 ЦК України передбачено, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно положень ст. З Закону України «Про електроенергетику» відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (надалі-Правила) ці Правила регулюють відносини між громадянами та енергопостачальниками. Правила обов'язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

Відповідно до ст. 26 цього Закону «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією ( 1357-99-п, 1198-2007-п) для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згоди з усіх істотних умов договору є підписи представника відповідача та безпосередньо ОСОБА_2, при цьому слід зазначити, що позивач мав право взагалі не підписувати вказаний договір, до з'ясування обставин щодо наявної на момент укладання заборгованості.

Укладений договір про користування електричною енергією - є підставою, відповідно до якої між позивачем і відповідачем виникли взаємні права та обов'язки, а саме: у відповідача - обов'язок забезпечувати надійне постачання електричної енергії згідно з умовами вказаного договору, а у позивача - своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату вказаних послуг.

Посилання апелянта на положення ст..19,21 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними.

Зокрема, положення ст..19 цього Закону визначено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману.

Положенням ст.21 цього Закону України «Про захист прав споживачів» положення якої визначають, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

- при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

- при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

- при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

- порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

- будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

- споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;

- ціну продукції визначено неналежним чином;

- документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Будь-яких порушень, визначених нормами вказаного закону, судом не було встановлено і доказів на підтвердження порушення з боку відповідача прав позивача як споживача останній суду не надано.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору

Договір містить всі суттєві умови передбачені законом для договорів які мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з позовних вимог, позивач фактично не згоден з тим, що відповідачем у договорі зазначено про наявність боргу за спожиту електроенергію.

Позивачем не було доведене відсутність боргу за спожиту електроенергію. Питання щодо наявності або відсутності боргу вирішується в інший спобіг захисту своїх прав.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст..ст.303,307,308,313 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: