Справа № 22-1267
Головуючий в суді 1 ін ст.: Грипіч Л.А
Доповідач:
Мельник Ю.М.
РІШЕННЯ
іменем України
19 листопада 2007 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - судді: Собіни І.М.
суддів: Хилевича С. В. та Мельника Ю.М. ,
при секретарі Томашевській І.М.
за участю позивачки ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Костопільського районного суду від 28 вересня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю
встановила:
У січні 2007 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та про поділ цього майна.
У судовому засіданні 14 червня 2007 року ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала частково - в частині визнання майна спільною сумісною власністю.
В обгрунтування позову вказувала, що із 1993 року вона перебувала у фактичних шлюбних стосунках із відповідачем і за час спільного проживання вони збудували гараж біля будинку АДРЕСА_1. У квітні 2000 року будинок АДРЕСА_1 та квартира НОМЕР_1 цього будинку були сильно пошкоджені внаслідок пожежі. 17 травня 2000 року сторони зареєстрували шлюб і за рахунок спільних коштів та спільної праці на протязі червня -листопада 2000 року відбудували знищену пожежою квартиру.
Просила визнати , що квартира НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1та гараж, який знаходиться біля цього будинку належать позивачці та відповідачеві на праві спільної сумісної власності.
Рішенням Костопільського районного суду від 28 вересня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені в повному обсязі.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 покликається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права , що призвело до неправильного вирішення справи.
Вважає, що суд при ухваленні рішення безпідставно прийшов до висновку , що вартість квартири істотно збільшилась внаслідок трудових та грошових затрат позивачки , оскільки відбудова знищеної внаслідок пожежі квартири здійснювалась за державні кошти та доброчинні внески пщприємств, установ та організацій, а не за кошти позивачки. Окрім того, вказує що суд при вирішенні спору безпідставно застосував норму ст. 25 КЗпШ України , оскільки на час розгляду справи судом вказана норма права втратила чинність. Просив скасувати рішення суду. 1 інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.
В судовому засіданні ОСОБА_2 вимоги апеляційної Скарги підтримав і , давши пояснення в межах її доводів, просить рішення суду 1 інстанції скасувати із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову..
ОСОБА_1, заперечуючи проти апеляційної скарги , вважає рішення суду 1 інстанції законним і апеляційну скаргу просить відхилити
Колегія суддів , заслухавши судцю доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, прийшла до висновку , що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
2
Відповідно до ст. 62 СК України слідує, що в тому разі, коли майно чоловіка чи дружини за час шлюбу істотно збільшилось у своїй ціні внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, то в разі спору суд може визнати таке майно об'єктами спільної сумісної власністю подружжя.
Судом встановлено, що 20 квітня 2000 року в житловому будинку АДРЕСА_1 сталася пожежа , яка призвела до сильної ступені пошкодження будинку та всіх квартир у ньому, в тому числі і квартири НОМЕР_1 , яка належала ОСОБА_2 на праві приватної власності (а.с. 19-20, 34-41)
17 травня 2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (ОСОБА_1) зареєстрували шлюб . ( а.с.
8)
Із пояснень сторін та рішення виконавчого комітету Костопільської міської ради від 24
квітня 2000 року № 290 слідує, що на ремонт будинку АДРЕСА_1було
виділено 10000 грн.
Позивачка стверджує, що роботи по відновленню квартири проводили ОСОБА_2, вона особисто, друзі, знайомі та підприємства і організації.
Доказів , які б свідчили про особисті матеріальні затрати на відновлювальний ремонт квартири ОСОБА_1 суду не надала.
Із урахуванням зазначеного, колегія суддів прийшла до висновку , що затрачені ОСОБА_1 кошти та її особиста праця не вплинули на істотне збільшення вартості квартири , а тому відсутні правові підстави для визнання цієї квартири спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Окрім того , колегія суддів встановила, що гараж біля будинку АДРЕСА_1не належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, а тому позовна вимога ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності на цей гараж, яке могло випливати із права власності ОСОБА_2, задоволенню не підлягає.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Костопільського районного суду від 28 вересня 2007 року про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 було постановлене з порушенням норм матеріального права а висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому таке рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до п.3 та 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України в разі постановления судом першої інстанції рішення , висновки суду в якому не відповідають обставинам справи та постановленого з порушенням норм матеріального права, то суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду 1 інстанції і ухвалює нове рішення.
У зв»язку із цим суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними і такими , що не підлягають до задоволення.
На підставі ст. 62 СК , керуючись п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Костопільського районного суду від 28 вересня 2007 року - скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю за безпідставністю позовних вимог.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців із дня набрання законної сили до Верховного Суду України.