Справа № 11-713 2007р.                               Головуючий у 1-й інстанції - Прокудіна Н.Г.

Категорія - ст. 152 ч.3 КК                              Доповідач - Пархоменко О.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року листопада 6 дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Безверхого О.М.,

суддів                 - Пархоменко О.М., Сахнюка В.Г.,

з участю

прокурора     - Ворфоломеєвої Н.П., адвоката       - ОСОБА_1,

захисника          - ОСОБА_2,

засудженого       - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_3 на вирок Зарічного районного суду міста Суми від 14 травня 2007р.

яким, -                                        ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ст. 152 ч.3 КК України до позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців; за ст.153 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки;

за ст. 296 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком 8 років.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 13500 грн. та 15000 грн. на користь держави судові витрати, пов"язані з екстрадицією ОСОБА_3 з Італійської республіки на Україну, до міста проведення досудового слідства.

Як зазначено у вироці ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за скоєння таких злочинів.

20 серпня 2005 року близько 14 години 30 хвилин ОСОБА_3 разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які засуджені вироком Зарічного районного суду м.Суми 29 березня 2006 року за ст.ст. 296 ч.2, 153 ч.2, 152 ч.3 КК України до тривалого терміну позбавлення волі, перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння, в районі відкритого акціонерного товариства "Сумирибгосп" у м.Суми у присутності ОСОБА_4, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок напав на охоронця ВАТ "Сумирибгосп" ОСОБА_7, 1949 року народження, і почав його бити, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження.

У цей же день ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_5та ОСОБА_6, у яру, розташованому між ВАТ "Сумирибгосп" по вул. Роменська, 105 і аеропортом по вул.Аеропортська у м.Суми, застосовуючи фізичне насильство, зґвалтував ОСОБА_4 та задоволив статеву пристрасть неприродним способом.

В апеляціях:

-   адвокат ОСОБА_1 просить переглянути розмір моральної шкоди,

визначеної судом, для відшкодування потерпілій ОСОБА_4, викреслити із

вироку кваліфікуючу ознаку "попередній зговір групи осіб", пом"якшити

призначене судом покарання ОСОБА_3 із застосуванням ст.69 КК України.

-     засуджений ОСОБА_3 також просить пом"якшити призначене

судом покарання, застосувавши ст.69 КК України. Свої вимоги мотивує тим,

що вину він визнав частково, із кваліфікуючими ознаками "повторність, за

попереднім зговором групою осіб" не погоджується. Заперечує, що при скоєнні

зґвалтування застосовував пляшку та задоволив статеву пристрасть

неприродним способом.

У доповненнях до апеляції посилається на те, що досудове слідство по справі велося упереджено. Суд, при призначенні покарання, не врахував пом"якшуючі вину обставини: злочин скоєно неповнолітнім, раніше він не судимий, характеризується позитивно, частково відшкодував шкоду, явку з повинною.

Заслухавши доповідь судді, засудженого, адвоката, захисника, які підтримали доводи апеляцій, висновок прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченому ст.296 ч.2 КК України за обставин, зазначених у вироку, в апеляціях не оспорюється.

Що стосується доведеності винуватості ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 152 ч.3, 153 ч.2 КК України, то висновок суду в цій частині відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується дослідженими судом доказами, аналіз яких дано у вироку, зокрема, показаннями ОСОБА_3 на досудовому та судовому слідстві, де він свою вину у зґвалтуванні ОСОБА_4, вчинене у групі із ОСОБА_5та ОСОБА_6, визнав та не визнав у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом, показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка пояснила, що 20 серпня 2005 року вдень в районі рибгоспу ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, після вживання спиртного, застосовуючи фізичне насильство зґвалтували її та задоволили статеву пристрасть неприродним способом.

Покази потерпілої суд поклав в основу вироку, навівши при цьому мотиви прийняття такого рішення.

За даними висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_4 були спричинені легкі тілесні ушкодження.

Окрім того, вина ОСОБА_3 у скоєнні злочинів відносно ОСОБА_4 підтверджується протоколом огляду місця події від 26 серпня 2005 року, висновком фізико-технічної експертизи, висновком судово-цитологічної експертизи.

Згідно акту стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_3 щодо скоєного є осудним.

Дії ОСОБА_3 за ст.ст. 152 ч.3, 153 ч.2 КК України, як і за ст. 296 ч.2 КК України кваліфіковані правильно, а призначене йому покарання відповідає положенням ст.65 КК України.

При його обранні суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного, обставини, що пом"якшують, у тому числі і ті на які є посилання в апеляції, та обтяжують покарання, та призначив ОСОБА_3 покарання, яке є необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для пом"якшення покарання ОСОБА_3 не вбачається.

Кримінальну справу суд розглянув із достатньою повнотою, а тому доводи апеляції ОСОБА_3 про незаконність засудження за ч.2 ст.153 КК України внаслідок неповноти з"ясування всіх обставин справи є необгрунтованими, також суд вирішив питання і щодо кваліфікуючих ознак вчиненого за ст.ст. 152 ч.3 та 153 ч.2 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, як на досудовому так і судовому слідстві, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не встановлено.

Цивільний позов по справі щодо відшкодування потерпілій ОСОБА_4 моральної шкоди також судом вирішено відповідно до вимог закону, з урахуванням характеру та тривалості моральних страждань потерпілої.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Зарічного районного суду міста Суми від 14 травня 2007 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_3 - без задоволення.