Справа № 22-ц-1371 / 2007р. Головуючий по 1-ій інстанції Собина О.І.
Категорія: 16 Суддя-доповідач Кононенко О.Ю.
УХВАЛА
іменем України
06 листопада 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого: Попруги С.В. суддів: Кононенко О.Ю., Сибільової Л.О. з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М.
та осіб, які беруть участь у справі - представника позивача КП «Міськводоканал» Сумської міської ради - Трофименко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 вересня 2007 року
у справі за позовом Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу , -
встановила:
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 вересня 2007 року позовні вимоги Комунального підприємства «Міськводоканал» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01 грудня 2001 року по 01 березня 2007 року в сумі 308 грн. 67 коп., та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 51 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 вересня 2007 року і ухвалити нове рішення, про відмову в позові КП «Міськводоканал».
Вважає, що вартість надання йому послуг водоканалу за період з грудня 2001 по травень 2005 року невиправдано завищена.
Вказує на те, що він не мав з позивачем договорних відносин щодо обліку води та сплати за неї за будинковим лічильником за період з 01 грудня 2001 року по 01 червня 2004 року.
Зазначає, що позивач не довів, а суд не зазначив норми права, які встановлюють обов'язок відповідача щодо сплати за послуги з водопостачання згідно будинкового лічильника.
Вважає, що довідка, надана позивачем в частині нарахувань за період з 01 грудня 2001 по 01 червня 2004 року є нікчемною.
Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач зареєстрований та мешкає в квартирі АДРЕСА_1. Водопостачання та водовідведення цього будинку здійснює позивач.
Згідно довідки-розрахунку заборгованість відповідача перед позивачем за користування послугами з водопостачання та водовідведення за період з 01 грудня 2001 року по 01 березня 2007 року становить 308 грн. 67 коп. (а.с.5-7).
Згідно статей 67, 68, 162 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, оскільки відповідач сплачував за послуги з водопостачання та водовідведення не в повному обсязі і допустив заборгованість перед КП «Міськводоканал», то право останнього порушене.
Відповідно до 14 «Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року №1497, у разі побудинкового обліку з обладнанням окремих квартир засобами поквартирного обліку споживач, який не має квартирних лічильників холодної та гарячої води, сплачує за холодну і гарячу воду за показаннями засобів побудинкового обліку, за вирахуванням витрат на потреби виконавця послуг, орендарів, які знаходяться в даному будинку, та сумарних витрат за показаннями усіх квартирних лічильників. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних лічильників, пропорційно кількості мешканців у квартирі.
Відповідно до п.19 вказаних Правил справляння плати за нормами при наявності засобів побудинкового чи поквартирного обліку (без урахування показань засобів обліку) не допускається.
Посилання апелянта на те, що він не мав з позивачем договірних відносин щодо обліку води та сплати за неї за будинковим лічильником за період з 1 грудня 2001 року по 1 червня 2004 року, не грунтуються на законі.
Доводи скарги про те, що позивач нарахував йому борг всупереч п.14 зазначених Правил без вирахування витрат на потреби виконавця послуг та сумарних витрат за показаннями усіх квартирних лічильників мешканців будинку, не обгрунтовані доказами.
За таких обставин колегія суддів вважає, що вимоги позивача є обгрунтованими, а доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі і спростовуються наявними у справі доказами.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування постановленого рішення.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
У зв'язку з цим апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду - залишити без зміни.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 вересня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.