УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/337/13Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"12" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.

СуддівСамойлової О.В., Моісеєнко Т.І.

При секретаріБогданович О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення зі зняттям з реєстрації, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 17 січня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, у якому просить звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, виселити зі зняттям з реєстрації мешканців вказаної квартири.

Вимоги позову мотивовані тим, що 05 листопада 2007 року між Банком та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № DNU0GK0001551, за яким ОСОБА_6 отримала грошові кошти у сумі 60200 доларів США з оплатою 11,04% річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 05 листопада 2027 року на умовах та в порядку, передбаченому договором. Однак свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів ОСОБА_6 належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка складає 1081988,19 грн. Оскільки, кредитний договір забезпечений договором іпотеки квартири АДРЕСА_1 від 08 листопада 2007 року, укладений між Банком та ОСОБА_6, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а також виселити усіх мешканців з квартири, що є предметом іпотеки, зі зняттям з реєстрації.

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 17 січня 2013 року позов задоволено частково: звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_1 у погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1081988,19 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на помилковість висновку суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Так апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_6 хоча і підписувала кредитний договір фактично не отримувала грошові кошти за вказаним кредитним договором, а тому не може нести відповідальність за його невиконання.

Крім того, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про виклик свідка.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05 листопада 2007 року між ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № DNU0GK0001551, за яким ОСОБА_6 отримала грошові кошти у сумі 60200 доларів США з оплатою 11,04% річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 05 листопада 2027 року. Мета надання кредиту - придбання нерухомості.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 08 листопада 2007 року між ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки, предметом якого є придбана 07 листопада 2007 року ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу квартира АДРЕСА_1.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_6 та Банком 05 листопада 2077 року був укладений кредитний договір, за яким відповідачка отримала грошові кошти в сумі 60200 доларів США, однак остання в порушення умов за кредитним договором зобов'язання ним передбачені не виконує, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог Банку у розмірі заборгованості, що виникла у наслідок порушення умов кредитного зобов'язання.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦПК України).

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору погашення кредиту та сплата процентів має здійснюватися щомісячно у сумі 749,72 доларів США.

Однак, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 належним чином зобов'язання за кредитним договором № DNU0GK0001551 щодо повернення кредиту, сплати процентів, а також інших платежів за вказаним кредитним договором не виконує.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором станом на 16 жовтня 2012 складає 1081988,19 грн. з них: заборгованість за кредитом - 486462,60 грн.; заборгованість за процентами - 201995,03 грн.; заборгованості із сплати комісії - 44157,05 грн.; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання - 297612,16 грн.; штраф - 51761,37 грн. Розрахунок розміру вказаної заборгованості відповідачкою не оспорюється.

Статтею 33 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст. 7 ЗУ «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Умови кредитного та іпотечного договорів узгоджуються з вищенаведеними нормами закону.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи дотримання Банком вимог ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» щодо повідомлення ОСОБА_6 про порушення основного зобов'язання, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки: для задоволення вимог ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» на суму виниклої заборгованості, у зв'язку з порушенням відповідачем кредитних зобов'язань.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_6 не отримувала грошові кошти за вказаним кредитним договором не можна визнати обґрунтованими, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

Законодавець пов'язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст. 1046 ЦК України). Однак кредитний договір, спір щодо якого вирішено у справі, є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у письмовій формі досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, про що свідчить особиста підпис відповідачки у кредитному договорі, а тому твердження апелянта про те, що вказаний кредитний договір свідчить лише про наміри ОСОБА_6 щодо його укладення і отримання грошових коштів є необґрунтованими.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. ст. 10, 11 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Банком на підтвердження отримання ОСОБА_6 кредитних коштів документів, передбачених Згідно Інструкції про касові операції в банках України затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року N 337 в оригіналі суду не надано.

Згідно копії акту, затвердженого начальником КЖЕП №1 26 січня 2011 року відбулося залиття офісу ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» (а.с.104).

Відповідно до копії акту №1 внаслідок затоплення архіву по вул.Словацького,10 ушкоджені справи: Департамент централізації облікових та контрольних бухгалтерських операцій, ГО 2007-2008 р., зокрема листопад 2007 р. (а.с. 106-111).

Водночас із змісту ст.ст. 1046, 1051, 1054 ЦК України випливає, що правове значення при вирішенні справ про стягнення заборгованості за кредитним договором має встановлення фактичного отримання позичальником грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, наданих позивачем копій, на виконання вказаного кредитного договору меморіальним валютним ордером №2 tr. rb4471110500003 1 від 05 листопада 2007 року валютні кошти по кредиту у розмірі 60200 доларів США були перераховані на рахунок НОМЕР_1 (за кредитом). У графі - «Призначення платежу» було зазначено «видача кредиту згідно договору №DNU0GK0001551 від 05.11.2007» (а.с.66). Також банком представлені копія ордеру -розпорядження про надання кредиту (а.с.65), виписка за 05.11.2007 року за рахунком (а.с.66).

Крім того, на виконання вказаного договору між Банком та відповідачкою ОСОБА_6 були укладені: 08 листопада 2007 року іпотечний договір за умовами якого іпотекою забезпечуються виконання зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором №DNU0GK0001551 від 05.11.2007 року, зокрема повернення кредиту, наданого у вигляді не поновлювальної лінії (а.с.15), договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 08 листопада 2007 року (а.с.84),заставна (а.с.85).

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідачка отримавши кредитні кошти, частково сплачувала передбачені договором суми (а.с.4-5).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що подальші та послідовні дії ОСОБА_6 після укладення нею з Банком кредитного договору, свідчать про визнання нею факту отримання коштів за кредитним договором.

Факт отримання кредитних коштів за кредитним договором відповідачка в ході розгляду справи не спростувала.

Аналіз зібраних по справі доказів, які всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені судом з додержанням правил належності доказів та допустимості правил доказування, враховуючи достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, свідчить про те, що на виконання умов кредитного договору від 05 листопаду 2007 року № DNU0GK0001551 ОСОБА_6 отримала від ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» грошові кошти у розмірі 60200 доларів США.

Не можна визнати підставою для скасування оскаржуваного рішення доводи апелянта про необґрунтовану відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотання про виклик свідка, оскільки відповідно до ч.2 ст.303 ЦПК України апеляційній суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено.

Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом суду апеляційної інстанції не надано, клопотань про виклик свідка не заявлено.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, фактичні обставини та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 17 січня 2013 року суду в частині відмови у задоволенні вимог банку щодо виселення зі зняттям з реєстрації не оскаржується, а тому не підлягає перевірці в апеляційному порядку.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 17 січня 2013 року - відхилити.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 17 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.

Судді:

Т.С. Авраміді О.В. Самойлова Т.І. Моісеєнко