Справа № 22-а-1118/2006           Головуючий в 1 інстанції  Бондаренко І.А.

Категорія                                          Доповідач у II інстанції Заріцька А.О.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2006 року  колегія судової палати   в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого  Назарчука Р.А..,

суддів Заріцької А.О., Приходька К.П.,

при секретарі Якимець Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Командира військової частини А-2215 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А-2215 про стягнення недоплаченого грошового забезпечення,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2006 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він проходить службу у військовій частині А 2215, яка належно не виконала Указ Президента України № 389 від 05.05.2003 року "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" і безпідставно встановила йому надбавку за безперервну військову службу в розмірі меншому, ніж це передбачено положеннями Указу Президента України від 05.05.2003 року № 389, що вплинуло на розмір грошових виплат під час його звільнення.

Оскільки відповідач не провів йому перерахунку розміру надбавки за безперервну військову службу, то він звернувся з даним позовом і просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його провести доплату різниці між розміром фактично виплаченої надбавки за безперервну службу та надбавки передбаченої Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389, з урахуванням коефіцієнту інфляції. Вказував, що на момент введення надбавки його вислуга років у календарному обчисленні складала 22 роки.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу. Посилався на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування судом норм матеріального права, просив постанову суду скасувати.

Апеляційна скарга  підлягає задоволенню з наведених нижче підстав.

Судом першої інстанції встановлено що ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині А 2215, на момент введення в дію Указу Президента України від 05.05.2003 року № 389 безперервна вислуга складала 22 роки. Стягнень, які б могли стати підставою для зменшення розміру надбавок за вислугу років, ОСОБА_1 за вказаний період не мав.

Вважаючи, що права позивача на отримання надбавки за вислугу років були відповідачем порушені суд задовольнив його позов у повному обсязі.

Колегія суддів не може погодитися з цим рішенням, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу», Міністру оборони України надано право встановлювати, в тому числі, порядок та умови, виплати військовослужбовцям надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України у відсотках від грошового забезпечення, які мають високі результати службової діяльності, залежно від вислуги з 01 травня 2003 року в різних відсотках та за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.

Відповідно до положень пункту 2 наказу № 149 Міністра оборони України від 26.05.2003 року, яким затверджена Інструкція про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України, встановлюється, що виплати проводяться виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.

З матеріалів справи вбачається, що виплата надбавок за безперервну службу проводилась ОСОБА_1 відповідно до встановлених Міністром оборони України розмірів.

Вирішуючи позов ОСОБА_1 суд виходив з того, що недовиплатою надбавки за вислугу років було порушено Конституцію України і права позивача.

Проте висновки суду не грунтуються на законі, суперечать матеріалам справи і не можуть визнаватися правильними.

Матеріали справи не містять доказів про неправомірність відповідача який діяв відповідно до вказівок, що містяться у наведених вище нормативних документах та обов'язкових для його виконання наказах і розпорядженнях вищестоящого командування.

Суд першої інстанції без достатніх правових підстав прийшов до висновку, про обґрунтованість вимог позивача, щодо перерахування йому розміру надбавки за безперервну службу. За таких обставин постанова суду не може залишатися без змін і підлягає скасуванню. Оскільки справа містить достатньо матеріалів для вирішення позову колегія суддів вважає необхідним прийняти нову постанову, якою в задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 167,198, 202, 207 КАС України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу військової частини А-2215 задовольнити.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2006 року скасувати.

Прийняти нову постанову: Відмовити ОСОБА_1 у позові до військової частини А-2215 про стягнення недоплаченого грошового забезпечення.

Постанова протягом одного місяця з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.