Справа №22Ц - 3262/200бр.                                               Головуючий в 1 інстанції Коцюрба М.П.

Категорія 01,02,05                                                                Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого   Назарчука Р.А.,

суддів                Приходька К.П., Заріцької А.О.,

при секретарі Якимець Ю.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 04 вересня 2006 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Києво - Святопшнської районної державної адміністрації, Княжицької сільської ради, ТОВ «Агрофірма Княжичі» про визнання права на земельну частку (пай),

встановила:

в квітні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 01 січня 1989 року по 20 січня 1998 року він працював в радгоспі «Княжицький», потім КСП «Агрофірма Княжичі» с. Княжичі, Києво - Святошинського району. 21 грудня 1996 року радгосп «Княжицький» реорганізований в КСП «Агрофірма Княжичі». 11 січня 1998 року КСП «Агрофірма Княжичі» був виданий Державний акт на право колективної власності на землю.

На день розпаювання землі і видачі сертифікатів про право на земельну частку (пай) він неодноразово звертався до КСП «Агрофірма Княжичі» з заявою про отримання належного йому сертифікату про право на земельну частку (пай), але в задоволені його заяви було відмовлено.

Позивач просив суд визнати його право на земельну частку (пай) у КСП «Агрофірма Княжичі» та зобов'язати Княжицьку сільську раду виділити йому належну земельну частку (пай) та видати відповідний сертифікат на право на земельну частку (пай).

Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 04 вересня 2006р. в задоволені позову, відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга на рішення суду в якій він просять рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задоволити його позовні вимоги посилаючись на те, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач з 01 січня 1989 року по 20 січня 1998 року працював в радгоспі «Княжицький», потім КСП «Агрофірма Княжичі» с. Княжичі, Києво - Святошинського району. 21 грудня 1996 року радгосп «Княжицький» реорганізований в КСП «Агрофірма Княжичі». 11 січня 1998 року КСП «Агрофірма Княжичі» був виданий Державний акт на право колективної власності на землю.

У відповідності з п.2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995

року за №720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Позивач звільнений з КСП «Агрофірма Княжичі» 20 січня 1998 року, на час отримання КСП «Агрофірма Княжичі» 11 січня 1998 року був членом КСП «Агрофірма Княжичі», а тому мав право на отримання земельної частки (паю).

Згідно пояснень позивача, які він дав в суді він дізнався про порушення його права на отримання земельної частки (паю) в 1999 - 2000 роках, а з позовом до суду він звернувся в квітні 2006 року.

У відповідності з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач дізнався про порушення його прав в 1999 - 2000 роках. ЦПК України в редакції 1963 року не передбачало застосування позовної давності за заявою сторони у спорі.

Суд першої інстанції правильно зробив висновок про те, що відповідачем не подано доказів про те, що строк звернення до суду з відповідним позовом ним пропущений з поважних причин і тому правильно відмовив позивачу в задоволені позовних вимог.

Посилання скаржника на те, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права не приймаються судом до уваги оскільки не ґрунтуються на зібраних матеріалах справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та права і підстав для його скасування не має.

На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України колегія,

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 04 вересня 2006 року відхилити, рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту iї проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.