Справа № 22-а-1057/06 Головуючий у 1 інстанції Бабіш А.А.
Категорія 22 Доповідач Оношко Г.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого Воробйової Н.С., суддів Олійника В.І., Оношко Г.М., при секретарі Велицькому О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини А-4104 м. Чугуїв на постанову Васильківського міськрайонного суду від ЗО травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-4104 про стягнення недоплаченої грошової надбавки за безперервну військову службу.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
встановила:
У квітні 2006 року позивач звернувся з названим позовом до відповідача . У позові зазначав, що він проходить дійсну військову службу у Збройних Силах , в даний час проходить військову службу у в / ч 0820 м. Васильків 3 30 вересня 2005 року по 08 лютого 2006 року знаходився у розпорядженні відповідача.
Згідно з Указом Президента України від 05 травня 2003 року„Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, МВС України, ,Адміністрації державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" військовослужбовцям Збройних Сил України, які мають високі результати у службовій діяльності , встановлені надбавки залежно від стажу служби.
Умови та порядок виплати надбавки встановлені Інструкцією, затвердженою наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року №149.
Разом з тим військові частини , у яких він проходив службу, в період з 01 травня 2003 року по 30 вересня 2005 року надбавки виплачували йому в меншому розмірі , тому позивач просив стягнути з відповідача недоплачену суму грошового забезпечення 11343,65 грн. та витрати по справі.
Постановою Васильківського міськрайонного суду від ЗО травня
2006 року позов задоволено. Постановлено зобов'язати відповідача
донарахувати позивачеві різницю між фактично виплаченою
надбавкою за безперервну службу та надбавкою в розмірах , вказаних в Указі Президента України №389 від 05 травня 2003 року з урахування індексу інфляції, стягнути з відповідача на користь позивач витрати на правову допомогу та судовий збір на користь держави.
В апеляційній скарзі військова частина просить скасувати постанову суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що командуванням
військової частини безпідставно не виплачувалася в повному обсязі щомісячна надбавка за безперервну військову службу у Збройних Силах України на підставі Указу Президента України від 05 травня 2003 року „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, МВС України, , Адміністрації державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу"
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до положень вказаного вище Указу Президента України Міністру оборони України, Міністру внутрішніх справ України, Голові державної прикордонної служби України та Начальнику Управління державної охорони України надано право встановлювати військовослужбовцям, які мають високі результати в службовій діяльності , щомісячні надбавки у відсотках до грошового забезпечення , залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років -до 10 відсотків; понад 10 років - до ЗО відсотків ; понад 15 років - до 50 відсотків ; понад 20 років - до 70 відсотків ; понад 25 років - до 90 відсотків .
Указом встановлено, що право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України надано Міністру оборони України в межах асигнувань, які затверджуються Законом України „Про державний бюджет України „ на відповідний рік. Міністром оборони України 26 травня 2003 року було видано наказ №149 „Про затвердження Інструкції про порядок виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України" в якому встановлено , що розміри цієї надбавки встановлюється, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
На виконання вимог Указу Президента України та виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, позивачу нараховувалася і виплачувалася надбавка за безперервну військову службу. Підстав вважати, що виплата надбавки позивачу проводилася з порушенням вимог Указу Президента України колегія суддів не вбачає, оскільки розмір надбавки встановлюється відповідно до виділених коштів на утримання Збройних Сил України.
За таких обставин постанову суду слід скасувати на підставі ст. 202 КАС України та прийняти нову постанову про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 199,202, 207 КАС України, колегія суддів ,-
постановила:
Апеляційну скаргу військової частини А-4104 задовольнити. Постанову Васильківського міськрайонного суду від 30 травня 2006 року скасувати та прийняти нову постанову .
Відмовити ОСОБА_1 в позові до військової частини А- 4104 м. Чугуїв про стягнення недоплаченої грошової надбавки за безперервну військову службу.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути
оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.