Справа № 2506/11031/2012 Провадження № 22-ц/795/835/2013 Головуючий у I інстанції -Лямзіна Н. Ю. Доповідач - Висоцька Н. В.
Категорія - цивільна
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 березня 2013 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Шитченко Н.В., Смаглюк Р.І.
при секретарі - Зіньковець О.О.,
за участю: позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання права на приватизацію земельної ділянки без згоди землекористувачів,
В С Т А Н О В И В :
в апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.02.2013 року, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання права на приватизацію земельної ділянки без згоди землекористувачів - відмовлено, та постановити нове, яким позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є неправильним та підлягає скасуванню в повному обсязі у зв»язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В скарзі апелянт посилається на те, що під час складання акту землевпорядною організацією КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 02.08.2012 року про встановлення меж (відновлення) в натурі (на місцевості) та погодження меж земельної ділянки ОСОБА_7, відповідачі - ОСОБА_4 та ОСОБА_3, земельні ділянки яких межують з земельною ділянкою позивача, не надали згоди на погодження меж земельних ділянок. На підставі чого КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації», яке розробляє проект землеустрою, посилаючись на п. «а» ч. 2 ст. 198 ЗК України не може розробляти проект без погодження меж земельної ділянки з відповідачами або відповідного рішення суду.
Апелянт зазначає, що рішення місцевого суду протирічить обставинам справи та законодавству, оскільки межі земельних ділянок встановлені і сторони їх не оспорюють, а відповідачі лише не підписують акт встановлення меж, чим порушують права позивача на приватизацію земельної ділянки.
Вислухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_7, її представника ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_6, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 та користується присадибною земельною ділянкою, площею 0,0954 га. (а.с. 5).
Сторони є землекористувачами суміжних земельних ділянок.
27.04.2012 року рішенням Чернгівської міської ради ОСОБА_7 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, на збільшення присадибної ділянки по АДРЕСА_1.
30.07.2012 року між КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» та ОСОБА_7 було складено договір № 199 згідно якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов»язання виконати проектно-вишукувальні роботи по виконанню технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які свідчать про право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 в адміністративних межах Чернігівської міської ради.
В матеріалах справи наявний акт від 02.08.2012 року про встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) та погодження зовнішніх меж земельної ділянки, підписаний суміжними землекористувачами, крім ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 19).
Розглядаючи справу, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7
Як вбачається, рішенням виконавчого комітету Деснянської районної ради народних депутатів від 14.11.2012 року вирішено виділити земельну ділянку громадянам для будівництва індивідуальних будинків: ОСОБА_7 600 м2, залишивши у тимчасове користування 219 м2 без права забудови з землі ОСОБА_8 за його письмовою згодою по АДРЕСА_1(а.с. 16).
Відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.02.2012 року, визнано недійсним рішення Чернігівської міської ради від 12.04.2005 року в частині передачі у власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,0854 га. по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), також визнано недійсним акт серії ЯА № 772438 від 07.09.2005 року на зазначену ділянку, який видано ОСОБА_7 (а.с. 6-7).
Відповідно до вимог п. „б" ч. 2 ст. 198 ЗК України і ч. 2 ст. 18 ЗУ„Про планування і забудову територій " - комплекс робіт, зроблених для визначення і відновлення меж земельної ділянки, включає погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами.
Механізм встановлення меж земельних ділянок визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженого наказом Держкомзему від 18.05.2010 року № 376.
Ст. 16 ЦК України визначає перелік способів захисту порушених прав та інтересів у суді.
Проте, вимоги позивача про визнання права на приватизацію земельної ділянки без згоди землекористувачів, як спосіб захисту права, чинним законодавством не передбачено.
Виходячи з аналізу ст.ст. 126, 198 ЗК України у зміст терміну «погодження меж земельної ділянки з суміжними користувачами» покладений принцип добровільності вчинення зазначених дій суб»єктами земельних відносин, і чинним земельним законодавством не передбачено обов»язку щодо надання згоди у примусовому порядку на погодження меж земельної ділянки.
Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 04.05.1999 року (зі змінами), технічна документація зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку не містить вимог погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами.
Крім того, ст. 198 ЗК України вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки…» з чого слідує те, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання акту погодження меж процедура приватизації земельної ділянки не має зупинятись.
Апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про те, що у судовому порядку можливо визнати такі дії неправомірними, а не визначення меж погодженнями чи їх встановлення.
Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки відмова відповідачів у підписанні акту погодження меж для приватизації земельної ділянки не є підставою для відмови позивачу у майбутньому для оформлення документів на приватизацію земельної ділянки без погодження меж з відповідачами.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має на захист свого цивільного у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази наявні в справі, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно з'ясовує обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, відповідно до ст. 213 ЦПК України.
Враховуючи вищенаведене, висновок районного суду відповідає встановленим обставинам і дослідженим доказам, рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і апеляційним судом не встановлені підстави для його скасування, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: