Справа № 22Ц-2946/2006 Головуючий в 1 інстанції Усатов Д.Д.
Категорія 26,44 Доповідач в 2 інстанції Юровська Г.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Юровської Г.В.,
суддів: Яворського М.А., Суханової Є.М.,
при секретарі Якимець Ю.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Боярська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права на 1/2 частку у праві власності на спадкове майно та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів
встановила:
У жовтні 2003 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4, на праві власності якої на час смерті перебував жилий будинок АДРЕСА_1.
Спадкоємцями першої черги були матір відповідачки ОСОБА_5 та позивач. Останній прийняли спадщину, вступивши після смерті спадкодавиці у володіння та користування будинком. Проживав в ньому, проводив ремонти, обробляв город, сплачував відповідні за це платежі.
Спадкове право позивача ОСОБА_5 ніколи не оспорювала. Разом з цим, у 2000 році, ввівши в оману нотаріуса Боярської державної нотаріальної контори, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким спадщину після смерті матері успадкувала ніби-то тільки вона.
Про це ОСОБА_3 дізнався після смерті ОСОБА_5, отримане нею свідоцтво вважав незаконним, посилаючись на набуття ним права на 1/2 частку у праві власності на спадкове майно, просив суд визнати його частково недійсним.
Встановити при цьому факт прийняття позивачем спадщини після смерті матері.
У судовому засіданні ОСОБА_3 заявлений позов підтримав, доповнив його. Крім наведених вище вимог, просив суд визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку, закріплену за спірним будинком.
Посилався на наявність у ОСОБА_5 права на набуття права власності на земельну ділянку лише в частині, що відповідала розміру її законної частки у спірному спадковому будинковолодінні.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 18 липня 2006 року позов задоволений.
Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 26 січня 2000 року ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4.
Визнано за ОСОБА_3 право на 1/2 частку у праві власності на жилий будинок АДРЕСА_1.
Визнаний недійсним державний акт про право приватної власності на закріплену за цим будинком земельну ділянку, виданий 1 липня 2003 року Тарасівською сільською радою ОСОБА_5
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, я ким у задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити.
Посилається на те, що висновки суду не ґрунтуються на доданих до матеріалів справи доказах, яким він у судових засіданнях не надав належної оцінки. Тим самим суд порушив вимоги ст.213 ЦПК України.
Зокрема, дійшов до помилкового висновку, що після смерті спадкодавиці ОСОБА_4 позивач у встановленому законом порядку прийняв спадщину: проживав в спадковому будинку та ремонтуючи його, ОСОБА_3 вступив у фактичне володіння та управління ним.
Свої заперечення на наведені доводи апеляційної скарги інші учасники процесу суду не подали.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 та визнаючи його таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4, суд виходив з того, що позивач взяв належні матері речі, приїздив до спадкового будинку, в літній період проживав в ньому, підтримуючи будинок в належному стані та сплачуючи за нього відповідні платежі. Вступив в фактичне управління та володіння спадковим будинком.
З таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, вважає його таким, що суперечить доказам, доданим ОСОБА_1 в обґрунтування своїх заперечень. В мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд не надав їм жодної оцінки. Суд порушив при цьому ст.212 ЦПК України, у відповідності до якої необхідно оцінювати докази на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів з перевіркою допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З огляду на це рішення суду не може бути залишеним без змін, підлягає скасуванню.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, якій на час смерті належав жилий будинок АДРЕСА_1.
Спадкоємцями першої черги були позивач ОСОБА_3 та матір відповідачки ОСОБА_5 Остання у січні 2000 року звернулась до Києво-Святошинської державної нотаріальної контори, де отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.
За правилами ст.ст.548, 549 ЦК України 1963 року, який був чинним на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4, для придбання спадщини позивачу необхідно було її прийняти.
Спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном., або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття.
До Києво-Святошинської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини не звертався. В матеріалах справи відсутні достовірні докази, які б свідчили про те, що він протягом шести місяців вступив в фактичне управління та володіння спадковим будинком.
Акт депутата Тарасівської сільської ради Щербака Л.С. від 10 грудня 2005 року, за яким позивач ніби-то після смерті матері протягом шести місяців проживав в її будинку, ремонтував його, спростовується листом Тарасівського сільського голови НОМЕР_1, у відповідності до якого повноваження Щербака Л.С. як депутата сільської ради на вул. Леніна в с. Тарасівка не поширювались, тому він був позбавлений можливості достеменно знати про обставини всіх мешканців цієї вулиці.
В акті депутата Тарасівської сільської ради ОСОБА_9 від 22 грудня 2005 року йдеться про те, що після смерті ОСОБА_4 у будинку АДРЕСА_1 проживала лише ОСОБА_5. Позивач покинув його у 1974 році, ремонтів не проводив, ніякого майна після смерті спадкодавиці не брав.
Показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, у відповідності до яких після смерті матері ОСОБА_3 взяв її золотий ланцюжок, сережки, ікону, та білизну, спростовуються показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, з яких вбачається, що спадкодавиця хворіла хронічним алкоголізмом, цінні речі у спадковому будинку не зберігали. Після її смерті позивач жодного разу не обробляв закріплену за будинком земельну ділянку, ремонт будинку не проводив.
Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції сам позивач визнав, що мати при житті розпорядилась вищевказаними речами і віддала їх; після смерті він нічого не робив, якби не намір відповідача продати земельну ділянку, він не звертався би до суду про встановлення факту і визнання права на частку в спадковому майні. Доказів в підтвердження посилань про сплату платежів протягом шести місяців позивач суду не надав.
З огляду на це, колегія суддів дійшла до висновку, що підстави для визнання за ОСОБА_3 права на 1/2 частку у праві власності на спадкове майно відсутні.
Як і відсутні підстави для визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого у 2000 році ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4, та виданого їй державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, закріплену за спірним будинком.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення, яким су задоволенні заявленого позову ОСОБА_3 слід відмовити.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ст.307, ст.ст.309, 313, 314, 316, 317 та 319 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 липня 2006 року скасувати.
Ухвалити нове рішення: відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Боярська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права на 1/2 частку у праві власності на спадкове майно та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину.
Рішення суду може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.