Справа № 22 A-1266/2006                                                                  Головуючий у І інстанції Мілашч AM

Категорія 26                                                                                  Доповідач у 2 інстанції Яворський М А

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2006 року                                                                                          м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді:   Приходька К.П..

суддів                            Яворського М.А., Суханової Є.М.

при секретарі               Якимець Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бородянського районного суду Київської області від 14 вересня 2006 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Козинцівської сільської ради Бородянського району Київської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання не чинним рішення ради,

встановила:

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом' до Козинцівської сільської ради та просив визнати нечинним рішення даної ради від 14 жовтня 2005 року про видання ОСОБА_2 ордеру на житлове приміщення в будинку АДРЕСА_1.

Постановою Бородянського районного суду від 14 вересня 2006 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено .

Не погоджуючись і з вказаною постановою суду позивач по справі подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Бородянського районного суду від 14 вересня 2006 року та ухвалити нову постанову про задоволення його адміністративного позову, мотивуючи свої доводи тим, що оскаржуваною постановою порушено його конституційні права на житло, а сама постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права оскільки видавати ордер на займане житлове приміщення без виселення звідти жильців в судовому порядку заборонено, тому просив задовольнити його апеляційну скаргу.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відхилити апеляційну скаргу, а постанову Бородянського районного суду від 14 вересня 2006 року залишити без змін, вказуючи на те, що постанова суду ухвалена відповідно до вимог процесуального законодавства та на підставі норм матеріального права, зокрема вимог ст. 58 Житлового кодексу України та п. п.69, 72 "Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень.. „ на підставі доказів наданих сторонами по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, інших осіб, які з'явилися на розгляд справи, дослідивши матеріали адміністративної справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення, а постанова суду без змін, виходячи з наступних обставин.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішень адміністрації та профкому дослідного господарства «Немішаєве» від 24 листопада та 1 грудня 1997 року недобудоване приміщення ФАПу АДРЕСА_1 було переведене в житлове, будинок розмежований на три житлові квартири, одна з яких - НОМЕР_1 була надана позивачу по справі ОСОБА_1 як працівнику господарства (а.с.4,5) .

Рішенням Козинцівської сільської ради від 8 жовтня 2002 року було надано дозвіл на видачу ОСОБА_1 ордера на житлове приміщення, яке складається з двох житлових кімнат площею 27.3 кв.м у вказаному будинку (а.с.75). На підставі даного рішення Козинцівською сільською радою повивачу на сім'ю в складі чотирьох осіб було видано ордер на право зайняття жилого приміщення житловою площею 27,3 кв.м АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Згідно до акту від ЗО жовтня 2002 року незавершене будівництвом приміщення фельдшерсько - акушерського пункту в с.Козинці передане ДГ «Немішаєве» до комунальної власності територіальної громади с.Козинці (а.с. 76).

19 жовтня 2004 року відповідно до рішення сесії Козинцівської сільської ради від 22 вересня 2004 року за територіальною громадою села Козинці в особі Козинцівської сільської ради, було визнано право власності на Фельшерсько-акушерський пункт з житловою квартирою АДРЕСА_1 (а.с. 55, 56)

Рішенням двадцять п'ятої сесії двадцять четвертого скликання Козинцівської сільської ради від 14 жовтня 2005 року було видано ордер на житлове приміщення в будинку ФАПу третій особі по справі - ОСОБА_2, яка працювала завідуючою ФАПом с.Діброво-Ленінське Бородянського району Київської області (а.с.6).

На підставі цього рішення ОСОБА_2 було видано відповідний ордер на вселення до вказаного житлового приміщення і 21 березня 2006 року вона була там зареєстрована (а.с.45-46).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1. Дана постанова ухвалена з врахуванням вимог матеріального права.

Так відповідно до вимог ст. 58 Житлового кодексу України та п. 69 „Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР'' затверджених Постановою Ради Міністрів УРСР і Українською Республіканською радою професійних спілок" №470 від 11 грудня 1984 року із змінами, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Відмовляючи позивачу у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції послався на те, що ордер на вселення може бути виданий лише на жиле приміщення, яким воно є тільки після прийняття будинку в експлуатацію.

Оскільки на момент прийняття рішення радою ( 8 жовтня 2002 року) про видачу позивачу ордера дане приміщення ( квартира НОМЕР_1 АДРЕСА_1) не було житловим (не придатним для проживання), та не могло бути предметом укладення договору найму житлового приміщення, тому суд обґрунтовано вважав, що позивач не набув права користування даним приміщенням і виходячи з вказаних вимог закону відмовив у визнанні нечинним оскаржуваного рішення сільської ради про видачу ОСОБА_2 ордеру на вказане житлове приміщення.

Крім того судом першої інстанції також дано правову оцінку наданим сторонами доказам.

Зокрема судом першої інстанції встановлено, що позивач по справі хоч і отримав ордер на вказане приміщення у 2002 році, однак у строки визначені п.б9„ 72 „Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР" затверджених Постановою Ради Міністрів УРСР і Українською Республіканською радою професійних спілок" №470 від 11 грудня 1984 року із змінами у вказане приміщенні не вселявся та проживав з моменту прийняття рішення до час винесенні оскаржуваного рішення сільської ради за іншою адресою, де постійно мешкав разом із сім'єю та був там прописаний, що підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та не заперечував сам позивач.

Таким чином колегія суддів вважає, що ухвалюючи постанову Бородянський районний суд Київської області правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду викладених в постанові суду тому не можуть бути підставою для її скасування

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу Адміністративного Судочинства України, колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Бородянського районного суду Київської області від 14 вересня 2006 року залишити без змін.                                                         

Ухвала може бути оскаржена  в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.