Справа №2-63\07
Категорія 43
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2007 року Пролетарський районний суд міста Донецька у складі: головуючого - Панас Н.Л.
при секретарі - Ігнатовій О.Ю., Рабіній О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної міської клінічної лікарні №8 міста Донецька, ОСОБА_2, 3-я особа - Управління охорони здоров"я Донецької міської ради про визнання дій працівника органу охорони здоров"я неправомірним та відшкодування матеріальної та моральної шкоди та за зустрічними позовами Центральної міської клінічної лікарні №9 міста Донецька до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2006 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом де вказує, що його чоловік - ОСОБА_3 перебував на диспансерному обліку у ЦМКЛ №9. Його лікуючий лікар ОСОБА_2 належним чином не виконувала свої посадові обов"язки, а саме: вносила в амбулаторну карту чоловіка записи без його огляду, на титульній обкладинці картки зробили запис про те, що чоловік помер у червні 2006 року, хоча на той час чоловік був живий і помер лише 14.09.2006 року. Просила визнати дії ОСОБА_2 неправомірними та стягнути з неї та ЦМКЛ №9 заподіяну їй моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
У грудні 2006 року ЦМКЛ №9 міста Донецька звернулась до суду з позовом де вказує, що чоловік ОСОБА_1 дійсно перебував на обліку у лікарні. Йому призначалося певне лікування. Після смерті чоловіка ОСОБА_1 розповсюджувала інформацію, яка зачіпає ділову репутацію лікарні. Просила заборонити ОСОБА_1 розповсюджувати хибні відомості про лікарню, стягнути заподіяну лікарні моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Та судові витрати.
У грудні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом де вказує, що була лікуючим лікарем чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_4 Чоловіку ОСОБА_1 був поставлений діагноз - раз легені, але він від оперативного втручання відмовився і йому нею був призначений певний курс лікування для підтримання його стану. Після смерті чоловіка вона розповсюджувала хибні дані про неї, неодноразово погрожувала, чим заподіяла їй моральну шкоду. Просила стягнути з ОСОБА_1 заподіяну їй моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Та судові витрати.
У судовому засіданні позивач та його представник уточнили свої позовні вимоги і просили також стягнути з відповідачів понесену ним матеріальну шкоду у розмірі 216 грн.70 коп. Та судові витрати у розмірі 68 грн. У задоволенні зустрічних позовів ЦМКЛ №9 міста Донецька та ОСОБА_2 просили відмовити. Також позивач пояснив, що матеріальна шкода заподіяна їй тим, що вона робила багато ксерокопій для звернення до суду, надсилала листи, брала у нотаріуса доручення, сплачувала судові витрати. Моральна шкода полягає в тому, що відповідач ОСОБА_2 неналежним чином виконувала свої професійні обов"язки, не лікувала її чоловіка належним чином, внаслідок чого її чоловік помер. Крім того, відповідач здійснювала записи в амбулаторну картку чоловіка без його огляду.
Представник відповідача - ЦМКЛ №9 міста Донецька у судовому засіданні заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав і просив відмовити у їх задоволенні, свої позовні вимоги підтримав і просив задовольнити. Також пояснив, що уперше чоловік позивача звернувся за медичною допомогою 21.01.2005 року і після лікування йому було рекомендовано звернутися до онкологічного центру. Чоловік відповідача дійсно звернувся до онкологічного центру, але від оперативного втручання відмовився. З лютого по листопад 2005 року він за медичною допомогою нікуди не звертався. У листопаді 2005 року він звернувся за медичною допомогою, у зв"язку з погіршенням здоров"я, до поліклініки №2 ЦМКЛ №9 міста Донецька і після обстеження йому було призначене антибактеріальне та протизапальне лікування, з урахуванням його хвороби. Лікарем, який здійснював нагляд за ОСОБА_4 здійснювалися усі необхідні заходи для підтримки належного стану здоров"я ОСОБА_4 Тому вважає, що ані моральної ані матеріальної шкоди позивачу заподіяно не було. Напроти, після смерті чоловіка, позивач неодноразово приходила до лікарні на прийом до головного лікаря, вчинювала сварки, розповсюджувала пілтки, чим принижувала ділову репутацію лікарні і заподіяла лікарні моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, а свої позовні вимоги уточнив і просив стягнути з ОСОБА_1 на її користь заподіяну їй матеріальну шкоду у розмірі 633 грн. Та моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Також пояснила, що ніяким чином не сприяла смерті чоловіка ОСОБА_1 і вважає, що належним чином виконувала свої обов'язки.
Представник 3-ої особи - Управління охорони здоров"я Донецької міської ради у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав і просив відмовити у їх задоволенні, а позовні вимоги ЦМКЛ №9 міста Донецька та ОСОБА_2 підтримав і просив задовольнити.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, а позов ЦМКЛ №9 міста Донецька підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Встановлено, що чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4 перебував на обліку в ЦМКЛ №9 міста Донецька з приводу захворювання верхнього долевого бронху (а.с. 13-26).
У січні 2006 року ОСОБА_4 було направлено на обстеження до ДОПТС, яке він пройшов, але як пояснив, у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 він поставив хворому діагноз рак лівої легені під питанням і рекомендував пройти у центрі дообстеження і необхідне лікування, але хворий на обстеження не прийшов.
Як пояснив у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 ОСОБА_4 звернувся вподальшому до онкологічного центру лише у серпні 2006 року, коли хвороба вже прогресувала і він був направлений на лікування за місцем проживання. Лікування могло бути лише підтримуюче.
Суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що лікар ОСОБА_2 вносила записи в амбулаторну картку її чоловіка без відповідних обстежень, оскільки позивачем не надано відповідних доказів цьому, а як вбачається з копії амбулаторної картки та копії журналу обліку, який веде лікар на своєму участку, то дати відвідувань у карточці та у цьому журналі співпадають (24.12.2005, 10.01.2006, 10.02.2006 тощо) (а.с. 13-26, 174-187).
Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що ОСОБА_2 робила у карточці її чоловіка записи про призначення ліків, які у дійсності її чоловік не отримував, тому, що, по-перше, позивачем не надано переконливих доказів цьому, а, по-друге, у відповідності зі ст. 43 Закону України „Про основи законодавства України про охорону здоров"я" медичне втручання (Застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов"язаних із впливом на організм людини) здійснюється лише за згодою пацєнта. Крім того, записи у амбулаторній карточці ОСОБА_4 стосовно лікування носят рекомендательний характер.
Позивач у судовому засіданні не навела переконливих доказів по тому, що дії ОСОБА_2 носили протиправний характер ищо саме діями ОСОБА_2 їй та її чоловіку заподіяна моральна шкода. Тому, суд доходить до висновку про те, що у цій частині позову позивачці необхідно відмовити.
Стосовно матеріальної шкоди, то суд критично ставиться до наданих позивачем копій квитанцій про ксерокопії, тому, що: 1. з наданих ксерокопій не вбачається, що даний вид послуг замовляла та отримувала саме ОСОБА_1; 2. дані квитанції не підтверджують той факт, що ці ксерокопії та листи робилися саме з приводу розгляду саме цієї справи; 3. крім того, надання ксерокопій документів по кількості осіб, що беруть участь у справі, на що посилалися у судовому засіданні позивач та її представник, у відповідності з вимогами ст. 119 ЦПК України, є обов'язком сторони і тому судом не можуть бути віднесені до матеріальної шкоди.
Суд не може стягнути і витрати ОСОБА_4 у розмірі 50 грн., оскільки ОСОБА_4 помер і тому дія його доручення, виданого 08.09.2006 року припинилася.
Суд не відносить до витрат, пов'язаних з розглядом справи, витрати на видачу ОСОБА_1 доручення на представництво її інтересів в суді,
оскільки, у відповідності зі ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України, до витрат, пов"язаних з розглядом справи, віднесені: 1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов"язані з явкою до суду; 4) витрати, пов"язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов"язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Оскільки позивачем не надано доказів понесення ним витрат на правову допомогу, а видача доручення не відноситься до надання правової допомоги, то і в цій частині позову суд вважає необхідним відмовити.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_2, то суд вважає необхідним у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з наступних підстав.
У своєму позові ОСОБА_2 посилається на те, що моральна шкода заподіяна їй тим, що ОСОБА_1 розповсюджувала про неї неправдиві відомості та плітки, але жодних доказів на підтвердження ціх доводі позивач ОСОБА_2 не навів. Тому суд вважає, що моральної шкоди ОСОБА_2 заподіяно не було.
Стосовно вимог ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, то як вбачається з витягу з Історії хвороби ОСОБА_2, то до лікаря вона звернулася 10.08.2006 року, тобто після проведення стосовно неї службового розслідування (а.с. 92, 7).
У відповідності ж зі ст. 1166 Цивільного кодексу України матеріальна шкода відшкодовується у повному обсязі тією особою, винними діями чи бездіяльністю заподіяна ця шкода.
Але оскільки однозначного висновку про те, що саме діями ОСОБА_1 заподіяна ця матеріальна шкода зробити неможливо, тому суд вважає, що і в цій частині позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Позов ЦМКЛ №9 міста Донецька підлягає задоволенню частково на слідуючих підставах.
У відповідності зі ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності та ділової репутації фізичної або юридичної особи і відшкодовується особою, діями, бездіяльністю або рішеннями якої вона заподіяна.
Як встановлено у судовому засіданні, і це підтвердили свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1 дійсно розповсюджувала серед хворих, які відвідували ЦМКЛ №9 міста Донецька, інформацію, яка принижувала ділову репутацію лікарні.
Ця інформація полягала у тому, что начібто працівники лікарні неналежним чином виконують свої обов"язки, приховують злочини, тощо.
Тому суд, вважає можливим стягнути з ОСОБА_1 на користь ЦМКЛ №9 міста Донецька заподіяну моральну шкоду у розмірі 500 (п"ятсот) грн.
У відповідності зі ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, з ОСОБА_1 на користь ЦМКЛ №9 міста Донецька підлягають стягненню судові витрати у розмірі: 8 грн.50 коп. - судовий збір та 7 грн.50 коп. -витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 23, 1172 ЦК України, ЗУ „Основи законодавства України про охорону здоров"я", керуючись ст. ст. 5, 6, 8, 10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Позов Центральної міської клінічної лікарні №9 міста Донецька задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Центральної міської клінічної лікарні №9 міста Донецька ррахунок 25425302591520 в Пролетарському відділенні АК ШБ міста Донецька.ю МФО 334301, ЗКПО 01990045 моральну шкоду у розмірі 500 (п"ятсот) грн. Та судові витрати у розмірі 16 (шістнадцять) грн., а всього 516 (П"ятсот шістнадцять) грн.
Рішення може бути оскаржено сторонами повністю або частково до апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд міста Донецька.
Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів зі дня проголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів зі дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається протягом десяти днів зі дня проголошення рішення.