Справа № 22-8210/2006                     Головуючий у 1 інстанції Добінчак О.П.

Категорія   39                                    Доповідач Звягінцева О.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2006 року           Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Круглікової К.С., суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І. при секретарі Тимченко Г.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Горлівського міського центру зайнятості- робочого органу виконавчої дирекції   Фонду   загальнообов'язкового      державного   соціального   страхування України на випадок безробіття  до ОСОБА_1 про стягнення витрат за професійну перепідготовку і

встановив:

в апеляційній скарзі відповідачка оспорює обгрунтованість рішення суду, яким позов задоволено, і ставить питання про його скасування, ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову- за порушенням судом норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що вона за договором від 19.08.2004 р. виконала всі обов'язки, що передбачені його умовами, тобто завершила навчання і за направленням ГМЦЗ від 28.10.2004 р. відвідала підприємство, де в прийомі на роботу їй було відмовлено у зв'язку з невідповідністю вимогам. Суд не прийняв до уваги цих її доводів. Вона не відмовлялась від роботи, але ОСОБА_2 зробила запис в направленні ГМЦЗ про її відмову від роботи, в порушення вимог закону не залишила корінець направлення у себе, а віддала їй. Судом не прийнято до уваги її доводи щодо її самостійного працевлаштування в листопаді 2005 р. Суд не навів мотивів тому, що Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не передбачений термін, впродовж якого Центр зайнятості має право на повернення коштів, витрачених на перепідготовку, а також термін працевлаштування безробітного після навчання та закінчення терміну сплати допомоги по безробіттю.

В засіданні апеляційного суду відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги, просили про її задоволення, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, а представник позивача за довіреністю Михайлов П.М. Заперечував проти доводів скарги, просив про її відхилення та залишення без зміни рішення суду.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

24.01.2006 року Горлівський міський центр зайнятості- робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачки і зазначав, що між ним та відповідачкою був укладений договір НОМЕР_1, згідно з яким вона з 20.08.2004 р. була направлена на професійну підготовку в ДП Горлівський учбовий пункт Донецького учбово-курсового комбінату обласного управління комунального господарства строком на 2,26 міс.( 348 годин) за професією „манікюрниця". Після закінчення навчання 8.09.2005 р. ОСОБА_1 було видано направлення на працевлаштування до роботодавця ОСОБА_2, але від запропонованої їй роботи вона відмовилась.

Тому просив стягнути на його користь з відповідачки суму витрат на професійну перепідготовку, що складається з матеріальної допомоги у сумі 203,23 грн., вартості навчання-190,28 грн., а всього-393,51 грн.

Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 21 червня 2006 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Горлівського міського центру зайнятості- робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрати на професійну перепідготовку у розмірі 393,51 грн., судовий збір- 51 грн. на користь держави, ЗО грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь ДП „Судовий інформаційний центр".

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Всупереч доводів скарги суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно дослідив обставини справи, надані докази, вірно визначив характер правовідносин та дав їм належну правову оцінку, застосувавши матеріальний закон, правильно вирішив спір, висновки суду відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч. З ст. 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" у разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією ( спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Судом встановлено, що згідно з договором НОМЕР_1, укладеним між сторонами, відповідачка пройшла курс навчання в ДП Горлівський учбовий пункт Донецького учбово-курсового комбінату обласного управління комунального господарства за професією „манікюрниця". Пунктом 3.1.2 цього договору передбачена її відповідальність у разі відмови працювати за одержаною професією( спеціальністю) (а.с. 33).

8.09.2005 р. ОСОБА_1 було видано направлення НОМЕР_2 на працевлаштування до роботодавця- СПД ОСОБА_2 (а.с. 9). На корінці направлення роботодавцем зроблено відмітку про те, що безробітна відмовилась від запропонованої роботи, цей корінець відповідачка віднесла до Горлівського міського центру зайнятості, у подальшому дії СПД ОСОБА_2 не оскаржила.

Тому її твердження, що від запропонованої роботи вона не відмовлялася, а СПД ОСОБА_2 сама зробила запис в корінці направлення ГМЦЗ, є безпідставним.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги це твердження відповідачки, окрім того, воно спростовано в суді поясненнями допитаної у якості свідка ОСОБА_2 (а.с. 42-43).

Суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги ГМЦЗ, оскільки вони грунтуються на законі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду, тому апеляційний суд вважає їх неспроможними.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд,-.

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 21 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.