Справа № 22-803/2006 Головуючий у 1 інстанції Никитенко А.А.
Категорія 16 Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Круглікової К.С., суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І. при секретарі Тимченко Г.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми позики і
встановив:
в апеляційній скарзі позивачі оспорюють обгрунтованість судового рішення, яким їм відмовлено у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності без поважних причин та відмовлено в поновленні цього строку, і ставлять питання про його скасування з направленням срави на новий розгляд за порушенням судом норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 заперечував проти доводів скарги, просив про її відхилення та залишення без зміни судового рішення.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
20.11.2002 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_3 і зазначали, що вони 14.07.1995р. уклали договори позики НОМЕР_1, НОМЕР_2 з приватним підприємством Інформаційно-рекламно-комерційним центром "ГРІГ" в особі його генерального директора ОСОБА_3, передали позичальникові у власність по 32 млн. крб. кожний, що у еквіваленті на той час складало 200 доларів США. У договорах позики було обумовлено, що у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо установки та продажу телефонного номеру останній зобов'язується повернути вказану суму не пізніше 20.11.1995 p., у випадку прострочки повернення суми -сплатити позикодавцю пеню у розмірі 0,5% суми заборгованості за кожен день прострочки. До т.ч. ніякого телефонного номеру їм не дали, ввели їх в оману. Відповідач посилався на те, що немає кабеля, його вирізали, або неможливо доставити кабель з причини страйку шахтарів. У 1996 р. вони отримали негативну відповідь НОМЕР_3 з проханням потерпіти ще. В наступній відповіді ОСОБА_3 НОМЕР_4 містилось прохання зберігати спокій, не піддаватися на провокування. Потім у Горлівському вузлі зв'язку їм обіцяли врахувати вкладені ними у "ГРІГ" гроші та встановити телефони після прийняття до експлуатації нової АТС на шахті "Комсомолець". У т.ч. їм встановили телефонний зв'язок, за що вони внесли повну оплату.
Тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на їх користь 400 доларів США або еквівалент цієї суми у грн. та пеню -0,5% за кожний прострочений день (а.с. 5).
20.02.2003р. позивачі звернулись до суду з додатковим позовом, в якому просили поновити строк позовної давності, посилаючись на те, що в договорі цей строк не оговорювався, оговорено лише за пеню за кожен день прострочки, відповідач посилався на тривале будівництво розпредмережі. Вони очікували, декілька разів звертались до міської АТС, писали заяви про сплату "ГРІГ" на будівництво телефонної АТС (а.с. 15).
Ухвалою Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 13.03.2003 р. співвідповідачем по справі визнано приватне підприємсво "ГРІГ", а саме його представника -ОСОБА_4 (а.с. 37).
25.04.2003 р. позивачі звернулись до суду з додатковим позовом, у якому, окрім викладеного, зазначали, що ОСОБА_3 порушено їх права як споживачів (а.с. 44).
Ухвалою Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 25.07.2003 р. притягнуто до участі у справі у якості другого відповідача РКЦ "ГРІГ" (а.с.57).
11.07.2003 р. позивачі звернулись до суду з додатковим позовом, в якому уточнили суму боргу відповідача ОСОБА_3, визначивши її у розмірі 15945 грн., з урахуванням 2790 днів прострочки ( з 21.11.1995 р. до 11.07.2003 p.). Просили визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з нього на користь кожного з них вказану суму боргу (а.с. 59).
24.12.2003 р. позивачі звернулись до суду з додатком до позову до ОСОБА_3, у якому уточнили суму його боргу, визначивши її у розмірі 16830 грн., з урахуванням 166 днів прострочки ( з 12.07.2003 р. до 24.12.2003 p.), просили визнати неправомірними дії відповідача та стягнути з нього на користь кожного з них вказану суму боргу (а.с. 86).
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 грудня 2003 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено за пропуском строків позовної давності подачі позовної заяви без поважних причин, з відмовою у поновленні цих строків.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Всупереч доводів скарги суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно дослідив обставини справи, надані докази, вірно визначив характер правовідносин та дав їм належну правову оцінку, застосувавши матеріальний закон, правильно вирішив спір, висновки суду відповідають обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 71 ЦК України ( в редакції до 1.01.2004 р.) загальний строк для захисту права за позовом соби, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦК України ( в редакції до 1.01.2004 р.) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 72 ЦК України ( в редакції до 1.01.2004 р.) скорочені строки позовної давності тривалістю в шість місяців діють, зокрема, за позовами: про стягнення неустойки ( штрафу, пені).
Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.1995 р. між позивачами та ПП ІРКЦ „ГРІГ" були укладені договори позики (а.с. 6-7). Згідно з умовами договорів позивачі-позикодавці передали позичальникові- ПП ІРКЦ „ГРІГ" у власність по 32 млн. крб. кожний, а підприємство зобов'язалось продати їм по одному телефонному номеру або повернути зазначені суми не пізніше 20.11.1995 p., у випадку прострочим повернення сум- сплатити пеню у розмірі 0,5% суми заборгованості за кожний день прострочки. Однак своїх зобов'язань за цим договором підприємство не виконало.
Про порушення свого права позивачі узнали у 1996 році, ними від відповідача ОСОБА_3 були отримані письмові відповіді від 12.07.1996 р. та від 12.09.1996 р. (а.с. 9-10). З вказаним позовом позивачі звернулись 20.11.2002 p., тобто з пропуском загального (трирічного) строку позовної давності.
Апеляційний суд вважає, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог за пропуском строку позовної давності та у поновленні цього строку, дійшов обгрунтованого висновку про те, що знаходження ОСОБА_2 в місцях позбавлення волі та хворобу ОСОБА_1 неможна визнати поважними причинами пропуску строку позовної давності.
Судом встановлено, що постановою Арбітражного суду Донецької області від 10.06.1998 р. ПП ІРКЦ „ГРІГ" було визнано банкрутом, було відкрито ліквідаційну процедуру (а.с. 23). З мотивувальної частині цієї постанови видно, що в газеті „ Урядовий кур'єр" № 10-11 від 17.01.1998 р. було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство цього підприємства.
Всупереч вимогам ст. 10 цього Закону кредитори-позивачі не звернулись у встановлений строк з майновими вимогами до боржника, що також свідчить про пропуск ними строку позовної давності.
Відповідно до вимог ст.ст. 15,16 цього Закону з моменту визнання боржника банкрутом до ліквідаційної комісії переходить право розпорядження майном банкрута і всі його майнові права та обов'язки, ліквідаційна комісія реалізує майно банкрута і здійснює інші заходи, спрямовані на задоволення вимог кредиторів.
Позивачі до ліквідаційної комісії зі своїми майновими вимогами як кредитори також не звертались, хоча мали на це право і відповідно до вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його бакрутом" від 14.05.1992 р. № 2343-ХП, що набрав чинності з .1.01.2000 p., окрім цього, починаючи з 1998 p., тобто з моменту визнання підприємства банкрутом, в трирічний строк не звернулись до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.07.2002 р. строк ліквідаційної процедури встановлено до 29.01.2003 p., ліквідатором по справі про банкрутство ПП ІРКЦ „ГРІГ" було призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4 (а.с. ЗО).
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 1.07.2004 р. затверджено звіт та ліквідаційний баланс ПП ІРКЦ „ГРІГ", його ліквідовано, провадження по справі припинено (а.с. 196), але за станом на 25.10.2006 р. вказане підприємство-банкрут не виключено з ЄДРПОУ (а.с. ).
З урахуванням викладеного, доводи скарги апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони не спростовують правових висновків суду.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України апеляційний суд,-
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити, рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 грудня 2003 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.