справа № 2 - 28 / 2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

13 червня 2007 року          Золочівський районний суд Львівської області

в складі судді                     Гуляка В.В.

при секретарі                     Захарчук Н.Я.

особи,  які беруть участь у розгляді справи : позивач : ОСОБА_1;

представник позивачки ОСОБА_1 : адвокат ОСОБА_2; відповідач : ОСОБА_3; позивач за зустрічним позовом : ОСОБА_3; відповідачі за зустрічним позовом : ОСОБА_1,  ОСОБА_4;

розглянувши у відкритому судовому засідОСОБА_14 в приміщенні Золочівського районного суду Львівської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про втрату права на користування приміщенням квартири і зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1,  ОСОБА_4 про усунення перешкод у користувОСОБА_14 приміщенням квартири,

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 у заявленому позові просить визнати відповідачку ОСОБА_3 і її двох неповнолітніх дітей ОСОБА_13,  ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. і ОСОБА_14,  ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н. такими,  що втратили право на користування АДРЕСА_1 В обґрунтування позовову покликається позивачка на те,  що вона являється єдиним власником вищевказаної квартири,  у цій квартирі зареєстрована і проживає разом із своїм сином ОСОБА_4 . Відповідачка являється колишньою дружиною її сина і у цій квартирі також зареєстрована із 1998 р. разом із неповнолітніми дітьми ОСОБА_13 і ОСОБА_14. Однак відповідачка із дітьми у цій квартирі фактично ніколи не проживала і постійно із дітьми жила у своїх батьків по АДРЕСА_2. В добровільному порядку відповідачка виписатись із квартири не бажає і цими діями створює для неї перешкоди щодо користування і розпорядження цією квартирою. Вона,  тобто позивачка,  має намір квартиру обміняти на іншу меншої площі,  але цього зробити не може,  оскільки у квартирі зареєстровані відповідачка із дітьми. Оскільки ОСОБА_3 не має жодного права на цю квартиру,  тому вона,  тобто позивачка,  не згідна,  щоб відповідачка із дітьми жила квартирі. Вона надати ключ від квартири відповідачці ОСОБА_3 не згідна.

Відповідачка ОСОБА_3 позову не визнала і подала зустрічний позов у якому просить зобов'язати відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_4  не чинити їй та її неповнолітнім дітям ОСОБА_13 і ОСОБА_14 перешкод у користувОСОБА_14 приміщенням вищевказаної АДРЕСА_1. В обґрунтування свого зустрічного позову і в обґрунтування заперечень проти первісного позову покликається ОСОБА_3 на те,  що відповідач ОСОБА_4  є її колишнім чоловіком,  а відповідачка ОСОБА_1 є колишньою свекрухою. Розглядувана квартира була придбана у 1998 р. нею і її колишнім чоловіком ОСОБА_4  за спільні кошти за період їхнього спільного сімейного проживання. До червня 2003 р. вона перебувала на роботі у США. Після приїзду зі СІЛА вона разом із неповнолітніми дітьми зразу у квартиру жити не пішла,  оскільки у квартирі проводився ремонт. У листопаді 2003 р. шлюб із ОСОБА_4  було розірвано. У квартиру вона часто заходила і брала участь у проведенні ремонтних робіт,  оплачувала комунальні послуги,  брала участь в утримОСОБА_14 квартири. Із листопада 2005 р. вона мала намір іти проживати у квартиру,  однак відповідачі її туди не впустили,

почали ставити до неї вимоги про те,  щоб вона у квартиру більше на заходила,  а в подальшому відповідачі встановили на вхідних дверях новий замок. Ключа від нового замка у неї немає по даний час і відповідачі відмовляються надати їй та її дітям можливість проживати у цій квартирі. На даний час вона змушена проживати із дітьми у своїх батьків по АДРЕСА_2,  оскільки відповідачі чинять їй перешкоди на проживання у АДРЕСА_1.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4  із первісним позовом погодився,  а зустрічного позову не визнав. З цього приводу він пояснив,  що у розглядуваній АДРЕСА_1 фактично проживає лише він із мамою ОСОБА_1. Відповідачка ОСОБА_3,  яка являється його колишньою дружиною,  і їхні дітиОСОБА_13і ОСОБА_14 у квартирі ніколи не жили,  тому втратили право на проживання у цій квартирі. У листопаді 2005 р. на вхідних дверях квартири він поміняв замок,  оскільки ОСОБА_3 почала забирати звідти різні речі. По даний час ОСОБА_3 ключа від квартири немає і він не згідний із тим,  щоб вона у цій квартирі проживала.

Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 первісний позов просила задоволити,  а у задоволенні зустрічного позову просила відмовити. Підтримавши пояснення ОСОБА_1 вона також зазначила,  що відповідачка ОСОБА_3 житлом забезпечена,  оскільки постійно проживає по АДРЕСА_2.

Оцінивши докази по справі суд вважає,  що у задоволенні первісного позову слід відмовити,  а зустрічний позов слід задоволити з таких підстав.

З досліджених доказів,  судом встановлено,  що ОСОБА_3 і ОСОБА_4  являються колишнім подружжям,  які перебували у шлюбі із вересня 1989 р. по листопад 2003 p.,  що підтверджується копіями свідоцтв про їхнє одруження і про розірвання шлюбу.

їхніми дітьми являються неповнолітні ОСОБА_13,  ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. і ОСОБА_14,  ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.,  що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей.

Відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 являється мамою співвідповідача за цим же позовом ОСОБА_4 ,  що також не заперечується особами,  які беруть участь у розгляді справи.

Розглядувана АДРЕСА_1була придбана 11.12.1998 р. ОСОБА_1 у ОСОБА_6 і була зареєстрована із 16.12.1998 р. на праві особистої власності за ОСОБА_1.,  що підтверджується відповідними копіями договору купівлі-продажу квартири та реєстраційного посвідчення.

17.12.2004 р. ОСОБА_1 подарувала цю квартиру своєму синові ОСОБА_4,  який зареєстрував своє право власності на неї 10.01.2005 p.,  що підтверджується відповідними договором датування квартири і витягом про реєстрацію права власності.

В подальшому 14.02.2006 р. ОСОБА_4  цю квартиру знову подарував своєї мамі ОСОБА_1,  яка на даний час являється її єдиним власником,  що підтверджується договором дарування квартири і витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.02.2006 p..

Таким чином із 1998 р. по даний час розглядувана АДРЕСА_1перебуває у власності родини ОСОБА_1.

Зареєстровані проживаючими у цій квартирі 5 осіб,  а саме : ОСОБА_3 і ОСОБА_4  - із грудня 1998 p.,  ОСОБА_1 - із березня 2006 p.,  неповнолітніОСОБА_13та ОСОБА_14 - із березня 2006 р. і були зареєстровані із грудня 1998 р. по жовтень 2001 p.,  що підтверджується записами будинкової книги,  довідками адресного бюро Золочівського РВ УМВСУ у Л/о,  довідками ОСББ «Веселка»,  копіями паспортів і не заперечується особами,  які беруть участь у розгляді справи.

Відповідно до  ст.  ст.  71,  72 ЖК України та  ст.  405 ЦК України,  на які покликається позивачка ОСОБА_1,  особа,  яка не являється власником житлового приміщення,  втрачає право на користування цим приміщенням якщо вона відсутня і не користується цим приміщенням відповідно більше 6-ти місяців та більше 1-го року без поважних причин.

При розгляді справи судом встановлено,  що ОСОБА_3 і її неповнолітні дітиОСОБА_13і ОСОБА_14 у розглядуваній квартирі фактично не проживають з поважних причин.

Так,  із пояснень самих відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_4  вбачається,  що у листопаді 2005 р. вони у вхідних дверях розглядуваної АДРЕСА_1замінили замок. ОСОБА_3 ключа від нового замка немає по даний час і вони заперечують її право на проживання у цій квартирі і відмовляються надати їй ключ від нового замка.

Із показів свідків ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  ОСОБА_10.,  ОСОБА_11вбачається,  що у листопаді 2005 р. ОСОБА_3 намагалась потрапити у розглядувану квартиру,  але не змогла по причині відсутності у нею ключа від вхідних дверей. У подальшому вона також виявляла бажання потрапити у квартиру,  але не мала можливості для цього через відсутність ключа.

Із показів цих же свідків ОСОБА_7.,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  ОСОБА_10.,  ОСОБА_11,  а також свідка ОСОБА_12 вбачається,  що після купівлі у 1998 році квартири і до 2005 р. там проводились ремонтні роботи і умов для проживання не було.

Із показів неповнолітніх свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14,  тобто дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ,  вбачається,  що вони бажають разом із мамою проживати у розглядуваній АДРЕСА_1,  але там не живуть,  оскільки їхні батьки розлучились,  проживають окремо,  а у цій квартирі тривалий час проводився ремонт. ОСОБА_1ОСОБА_13також показав,  що у серпні 2006 р. він разом із мамою намагався зайти у цю квартиру,  але не змогли,  бо на вхідних дверях був замінений замок. Ключа від нового замка у нцх немає по даний час,  тому вони у квартиру потрапити не можуть.

Таким чином,  суд вважає безпідставними доводи позивачки ОСОБА_1 про те,  що ОСОБА_3 і неповнолітні дітиОСОБА_13і ОСОБА_14 у розглядуваній АДРЕСА_1не проживають без поважних причин. А отже відсутні підстави вважати,  що вони втратили право на користування приміщенням цієї квартири.

Право ОСОБА_3 і її неповнолітніх дітей ОСОБА_13і ОСОБА_14 на проживання у розглядуваній квартирі не може вважатись перешкодою для ОСОБА_1 щодо реалізації нею своїх прав власності на цю квартиру.

Висновок ДІМ Золочівського РВ УМВСУ у Л/о від 13.09.2006 р. за заявою ОСОБА_1 відображає лише факт непроживання ОСОБА_3 у розглядуваній квартирі. Однак такий висновок не містить жодних даний про причини і строки такого непроживання,  та чи користуються взагалі ОСОБА_3 та її неповнолітні діти приміщенням квартири. Тому такий висновок не може бути для суду належним доказом обгрунтованості позовних вимог ОСОБА_1.

Оскільки при розгляді справи судом встановлено,  що замок на вхідних дверях розглядуваної АДРЕСА_1 замінили відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_4 ,  які відмовляються надати ОСОБА_3 і неповнолітнім дітям ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ключ від вхідних дверей цієї квартири і можливість користування нею,  тому зустрічний позов ОСОБА_3 про усунення перешкод у користувОСОБА_14 квартирою підлягає до задоволення.

Керуючись  ст.  ст.  10,  60,  212 ЦПК України,   ст.  ст.  319,  391,  405 ЦК України,   ст.  ст.  71,

72,  156,  163 ЖК України,  суд-

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про втрату права на користування приміщенням АДРЕСА_1.

Зустрічний позов задоволити.

Зобов'язати ОСОБА_1 і ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_3 і її неповнолітнім дітям ОСОБА_13 і ОСОБА_14у користувОСОБА_14 приміщенням АДРЕСА_1.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 і ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 8,  50 грн. судового збору і 7,  50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області через Золочівський районний суд Львівської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.