Справа № 2-273/11

Провадження № 2/500/42/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого Жигуліна С.М.

при секретарі Павлюк Л.П.

за участю:

адвоката ОСОБА_1

представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі

справу за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_4

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

комунального підприємства «Ізмаїльське МБТІ»

про

усунення перешкод в користуванні будівлею і земельною ділянкою, та встановлення порядку користування земельною ділянкою і визнання права власності на навіс

та зустрічним позовом

ОСОБА_4

до

ОСОБА_3

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

комунального підприємства «Ізмаїльське МБТІ»

про

усунення перешкод в користуванні будівлею і земельною ділянкою, та встановлення порядку користування земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В:

Позивач пояснила, що за свідоцтвом про право на спадщину за законом від 31 липня 2008 року вона є власником 1\2 частини будівлі АДРЕСА_1, де відповідач є власником іншої 1\2 частки. Разом із тим пояснила, що за документами до складу її будівлі не зарахований навіс літ. «а2», який існував на час набуття права на спадщину, у зв'язку із чим просить визнати за нею право власності на вказаний навіс. Окрім того пояснила, що будівля розташована на загальній земельній ділянці, з оглядом на що просить провести розподіл та встановити порядок користування земельною ділянкою за варіантом № 1 висновку експерта від 05 жовтня 2012 року.

Відповідач проти позовних вимог за перечує та пояснила, що відсутні належні докази на побудову навісу літ. «а2». Окрім того у зустрічних позовних вимогах просить встановити порядок користування земельною ділянкою за варіантом № 2 висновку експерта від 05 жовтня 2012 року.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог комунального підприємства «Ізмаїльське МБТІ» в судове засідання не з'явився. оповіщений у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, про причини неявки не повідомив.

Вислухавши пояснення сторін, думку захисту, суд вважає первісні позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічних позовних вимог належить відмовити.

Право власності сторін в рівних частках на будівлю АДРЕСА_1 сторонами не оскаржується, а також підтверджене свідоцтвом про право на спадщину за законом від 31 липня 2008 року та договором купівлі-продажу від 13 січня 2003 року.

За висновком експерта від 15 жовтня 2009 року управлінням головного архітектора м. Ізмаїл надано ОСОБА_5 дозвіл № 265 від 10 вересня 1986 року на виконання робіт по будівництву, зокрема, господарського навісу 1,5 мх3,0 м. (літ. «а2»). При дослідженні встановлено, що дах прибудова літ. «а1», а також навіс літ. «в2» є єдиною конструкцією покритою азбестоцементними хвилястими листами, які створюють єдину площину з однаковим нахилом та виступом за межі огороджувальної конструкції - повздовжньою стіни прибудови літ. «а1», тобто господарський навіс літ. «а2» є продовженням даху належної позивачці прибудова літ. «а1». За своїми технічними характеристиками навіс літ. «а2», який перебуває в межах однієї садиби з літньою кухнею літ. «В» не порушує вимог державний будівельних норм.

З урахуванням вказаного з метою конкретизації суд вважає обгрунтованим позовні вимоги в частині визнання за позивачкою права власності на вказаний навіс.

В судовому засіданні сторони пояснили, що вказаний навіс розташований в межах земельної ділянки, яка є вузькою між будівлями літ. «А» та літ. «В», яким сторони користуються спільно.

у відповідності до вимог ст. 120 ч.4 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Земельна ділянка сторонами не приватизована, з оглядом на що володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою підпорядковане вимогам ст. 88 ЗК України, якою передбачено право сторін здійснювати володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою за спільним договором, а в разі недосяжності згоди - в судовому порядку, а також вимагати виділу належної йому частки із складу земельної ділянки.

У відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами у порядку, передбаченому ст. 60, 133 ЦПК України.

Висновком експерта від 15 жовтня 2009 року встановлена наявність паркану, який забезпечує роздільне користування ізольованими частинами земельної ділянки, але створює перешкоди в користуванні ОСОБА_3, а саме обмежує доступ до стін прибудов літ. «а», «а1». Для усунення перешкод в користуванні належним сторонам майном необхідно розібрати огорожу.

Разом із тим, сторони порядок користування земельною ділянкою пов'язують із варіантом, наданим експертом за висновком № 101\12 від 05 жовтня 2012 року.

За вказаним висновком фактична площа земельної ділянки складає 392 кв.м., з оглядом на що частка кожної із сторін по сплаві складає 196 кв.м.

Варіантом першим вказаного висновку експерта, за яким кожній із сторін виділяється по 196 кв.м., передбачається на земельній ділянці ОСОБА_4 встановити земельний сервітут площею 10,13 кв.м., тобто на земельну ділянку, прилеглу до зовнішньої стіни веранди літ. «в» та тамбуру літ. «а1» до квартири ОСОБА_3 для забезпечення доступу ОСОБА_3 до зовнішньої стіни веранди літ «а» та тамбуру літ. «в1» своєї квартири під час проведення ремонтних робіт.

У відповідності до вимог ст. 98 ч.1 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безкоштовне користування чужою земельною ділянкою, що, в частині судового спору визначається, зокрема, у праві проходу. Разом із тим ст. 98 ч.4 ЗК України земельний сервітут здійснюється способом, який є найменш обтяжуючим для власника земельної ділянки, по відношенню якої він встановлений.

Варіантом № 2 вказаного висновку експерта передбачено виділ ОСОБА_4 239 кв.м., що більше її частки на 43 кв.м., проти чого заперечує ОСОБА_3, якій виділяється 153 кв.м., що менше її частки на 43 кв.м.

Дослідження варіантів, за якими можливо користування сторонами земельною ділянкою, суд у відповідності до вимог ст. 103 ЗК України проводить з урахування використання кожним із сторін за їх цільовим призначенням без шкоди іншому у праві власності на належну частину будинку та господарських споруд.

Таким чином, вищевказані варіанти через конфігурацію будівель на земельній ділянці не надають можливості сторонам на вільне використання належними їм частками без ускладнень для іншої сторони, з оглядом на що суд вважає можливим залишити порядок, який склався на час звернення сторін до суду і що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України розподіляються судові витрати.

Керуючись ст. 209-215 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Визнати за ОСОБА_3 право власності на навіс літ. «а2», який є продовженням даху належної позивачці прибудови літ. «а1» за адресою 1\2 частки будівлі АДРЕСА_1.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині встановлення порядку користування та розподілу земельної ділянки за адресою будівлі АДРЕСА_1 - відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 в частині встановлення порядку користування та розподілу земельної ділянки за адресою будівлі АДРЕСА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С. М. Жигулін