апеляційний суд луганської області
вул. Коцюбинського, буд. № 4 , Луганськ, 91016
справа 22а-873\2006 головуючий 1 інст. Кузьмич В Г .
суддя-доповідач Яресько А. В
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року, листопада місяця, 14-го дня у місті Луганську колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді Яресько А. В.,
суддів Маляренко І. Б., Луганської В. М.,
при секретарі Пінебоковій О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 12 липня 2006 року по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 на неправомірні дії посадових осіб відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Краснодонського MB УМВС України в Луганській області
встановив:
У березні 2006 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ВГІРФО Краснодонського MB УМВС України, у якому просив визнати незнаною бездіяльність посадової особи Краснодонського ВГІРФО MB УМВС України, що виразилася у відмовленні видати позивачеві паспорт громадянина України. Також просив зобов'язати Краснодонський ВГІРФО MB УМВС України видати йому громадянський паспорт України.
Постановою Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 12 липня 2006 року у задоволенні вимог ОСОБА_1 за адміністративним позовом було відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 12 липня 2006 року і прийняти нову постанову, в якій задовольнити позовні вимоги про зобов'язання ВГІРФО видати позивачеві громадянський паспорт України. В обґрунтування вимог по скарзі апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, незастосування належних до застосування норм матеріального права, зокрема Законів України і Конституції України, невірне викладення позовних вимог. В судове засідання апелянт не з'явився, надав письмову заяву із проханням слухати справу за його відсутності.
Колегія суддів, вислухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, матеріали справи, приходить до наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що «видача ОСОБА_1 другого закордонного паспорту громадянина України у даному випадку є неможливим, оскільки другий паспорт оформлюється тільки для тимчасового виїзду, його можуть мати водії-дальнобійники, пілоти, спортсмени, та категорії громадян, діяльність яких пов'язана з регулярними поїздками за кордон», посилався при мотивації відмови на Постанову Кабінету міністрів України №231 від 31 березня 1995 року.
Із зазначеними висновками суду не є можливим погодитися, адже відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. ОСОБА_1 не ставив питання щодо видання йому іншого закордонного паспорту - він ставив питання щодо видання йому Краснодонським ВГІРФО MB УМВС України загальногромадянського паспорту громадянина України Отже, з огляду на встановлену невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірне застосування ним положень матеріального права, оскаржена постанова, відповідно до п.п. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС, підлягає скасуванню із винесенням нової - а апеляційна скарга в цій частині задоволенню.
Щодо вимог про зобов'язання Краснодонського ВГІРФО MB УМВС України видати йому громадянський паспорт України, то колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_1 є громадянином України, який виїхав на постійне місце проживання до іншої держави - Литви, перебуває там на консульському обліку. Одночасно він перебуває на реєстраційному обліку у м. Приозерск Ленінградської області .
Статтею 2 Протоколу N 4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено правило, за яким здійснення права на свободу пересування і свободу вибору місця проживання, право вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, не може зазнавати жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Рішенням Конституційного суду України від 14.11.2001 року по справі №1-31\01 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту і пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 1994 року N 700 (700-94-п), щодо прописки (виписки), згідно з яким паспортна служба органів внутрішніх справ застосовує як загальне правило дозвільний порядок вибору особою місця проживання.
Статтею 5 Закону України «Про громадянство» передбачено те, що документами, які підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України, порядок видачі якого визначається положенням про паспорт громадянина України, що затверджується Верховною Радою. Відповідно до п. 12 зазначеного «Положення про паспорт громадянина України...», затвердженого Постановою Верховної Ради України 26 червня 1992 року (із подальшими змінами) видача паспорта проводиться за місцем постійного проживання громадянина. Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, він є дійсним для укладення цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, тобто впливає на можливий обсяг реалізації соціально-політичних, економічних прав громадянина. Статтею 1 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» передбачено збереження повного обсягу соціально-політичних та економічних прав громадянина України.
Відповідно до ст. 138 КАС України предметом доказування по адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи. Позивачем не було надано жодних доказів того, що вказана ним у позові адреса (м. Суходольск Луганської області, вул. Комарова, 15\80) є дійсно його постійним місцем проживання на час звернення до відповідача та суду. А оскільки видача загальногромадянського паспорту проводиться за місцем постійного проживання громадянина, то вимоги ОСОБА_1 щодо видання йому паспорту саме Краснодонським ВГІРФО MB УМВС України - за місцем свого колишнього проживання, не є належним чином мотивованою. Дії відповідача щодо знищення паспорту громадянина СРС на ім'я ОСОБА_1 на час їх вчинення не були оскаржені позивачем у встановлений строк, відповідали вимогам діючого на той час в Україні законодавства та підзаконних актів.
З огляду на ненадання позивачем доказів про його постійне проживання за вказаною у позові адресою (АДРЕСА_1), відсутність даних про те, що зазначену інформацію було ним подано до ВГІРФО - його доводи щодо порушення гарантованих йому Конституцією України громадянських прав на вільне пересування та обрання місця проживання не дають підстав для висновків щодо неправомірності дій посадових осіб Краснодонського ВГІРФО MB УМВС України в частині їх «бездіяльності, що виразилася у відмовленні видати громадянський паспорт громадянина України». Аналіз інших доводів апеляційної скарги та позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на зазначене є передчасним. Позивач не є позбавленим права звернутися до Краснодонського ВГІРФО MB УМВС України із заявою щодо видачі йому паспорту громадянина України, надавши при цьому докази його постійного проживання за зазначеною вище адресою.
З огляду на наведене вище та керуючись ст. ст. 195 - 196, 198 п. З ч. 1, 207 КАС України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 12 липня 2006 року скасувати - із винесенням по справі нової постанови, якою у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити через необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Постанова набирає чинності негайно, протягом місяця може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги до Вищого Адміністративного Суду України,