Справа №22-2198\ 2006р. Головуючий у 1 інстанції: Мелешко С.І.
Категорія: 19 Доповідач; Бермес І.B.
УХВАЛА
Іменем України
30 жовтня 2006 року 2006 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого- Гриновця Б.М.,
Суддів: Бакуса В.Я., Бермеса І.В.,
при секретарі: Раб О.В.,
З участю ОСОБА_2,
Та адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною
скаргою ОСОБА_2 на рішення Червоноградського районного суду Львівської
області від 10 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до шахти
"Червоноградська" ДП "Львіввугілля" та відділення виконавчої директорії Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України
у м. Червоноградіпро перерахунок та стягнення шкоди у зв"язку з ушкодженням здоров'я, а
також моральної шкоди, -
встановила:
Оскаржуваним рішенням відмовлено в позові ОСОБА_2 до шахти
"Червоноградська" ДП "Львіввугілля" та відділення виконавчої директорії Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у м. Червонограді про перерахунок та стягнення шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також моральної шкоди.
Рішення суду оскаржив позивач.
В апеляційні скарзі покликається на те, що суд порушив процесуальні норми, оскільки дав неправильну оцінку доказам, які досліджені однобічно, надав віри представникам відповідача. Порушено вимоги матеріального закону, оскільки неправильно трактовано ст. 456 ЦК України 1963 р. і не застосовано ст. 1195 ЦК України, на вимогах якої грунтуються його доводи і розрахунки та ст. 11 Закону України «Про охорону праці» з аналогічними правовими підставами. У рішенні суд вказує про пропущений ним строк позовної давності звернення до суду. У судовому засіданні його ніхто за ніякі строки не запитував і я не міг ставити питання про їх поновлення.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задоволити позов в повному об'ємі.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2 га виступ адвоката ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Встановлено, позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовною заявою до відповідачів про перерахунок та стягнення сум відшкодування шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я. В обгрунтування позовник вимог покликався на те, що тривалий час працював в підземних умовах на підприємстві відповідача, внаслідок роботи в шкідливих умовах праці захворів професійним захворюванням, яке йому встановлено висновком МСЕК від 11.01.1990 року та визнано 50% втрати профпрацездатності. На підставі зазначеного висновку МСЕК відповідного наказу адміністрації відповідача НОМЕР_1 йому було визначено щомісячне відшкодування шкоди, яке в дальнішому підлягало перерахунку та корегуванню в сторону збільшення. Однак при перерахунку розмір) відшкодування шкоди наказом по шахті НОМЕР_2 йому було встановлено щомісячне відшкодування шкоди з 01.03.2000р.в сумі 233 гри.48 коп., застосувавши до попереднього розміру відшкодування шкоди 158 грн.40 коп, коефіцієнт 1.474 росту тарифних ставок на підприємстві. Він не погоджується з таким перерахунком на час проведення перерахунку середній заробіток по професії гірничого майстра видобувної дільниці становить 696 грн.03 коп. і у відповідності до ст.456 ЦК України 1963 відповідач повинен був провести йому перерахунок розміру відшкодування шкоди виходячи з середнього заробітку відповідного працівника на виробництві, тобто з 01.03.2000р. щомісячний розмір відшкодування шкоди повинен був становити 696 грн.03 коп.х50%= 348 грн.01 коп., а згідно поданих розрахунків розмір недоплачених сум відшкодування шкоди за період з 01.03.2000р. по 01.04.2001р. 1488 грн.89 коп., а з ФССНВ за період 01.04.2001р. по 01.06.2005 р. в сумі 7753 грн.48коп., крім того з 01.12.2005 р. з врахуванням наведених перерахунків, щомісячні страхові виплати повинні становити 699 грн.87 коп. Оскільки відповідачі відмовляються сплатити зазначені суми в добровільному порядку, тому він звернувся з позовом в суд.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні вимог про проведення перерахунку розміру відшкодування шкоди, визначеного з 1 березня 2000р. на підставі наказу НОМЕР_2 суд вірно виходив з того, що позивач, знаючи про перерахунок на коефіцієнт 1,47 і отримуючи відповідні суми нарахувань, звернувся до суду з відповідним позовом лише в червні 2005 року без поважних причин пропустивши встановлений ст. 71 ЦК України (1963р.) трирічний строк звернення до суду, що діяв на час виникнення спірних правовідносин. Норми Цивільного кодексу, України 2003р. діють з 1 січня 2004р., тобто після спливу строку позовної давності щодо вказаного перерахунку, а отже на спірні правовідносини щодо перерахунку на 1.03.2000р. не поширюються.
Покликання апелянта на засіданні колегії суддів па тс, що він не знав як відповідачі нараховували йому відшкодування шкоди с голослівними. Позивач не подав доказів на ствердження своїх пояснень поважності причин незвернення до суду.
У відповідності до зазначених підстав слід погодитись з висновками суду щодо відсутності підстав для проведення перерахунку розміру відшкодування шкоди станом па 1.3,2000р.
Що стосується стягнення недоплачених сум відшкодування шкоди за період з 1 квітня 2001р. то ці позовні вимоги випливають з необхідності проведення перерахунку станом на 1.3.2000р., для чого за вищенаведених обставин підстав немає, а усі наступні перерахунки Фонд проводив у відповідності до вимог чинною законодавства шляхом збільшення визначеного і переданого ДП - Фонду розміру відшкодування шкоди на підставі відповідних постанов у зв'язку із зростанням середньої заробітної плати в галузях національної економіки, відтак підстав для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості немає.
А тому виходячи з вищевказаного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає
Керуючись ч.1 п.1 ст.307, ч.1 ст.308, ч.1.п.1.чт.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Червоноградської о міського суду Львівської області від 10 липня 2006 року
залишити без зміни. .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в
касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.