Справа №9809 Категорія 40
Головуючий у 1 інстанції Блохін А.А. Доповідач Лук'янова С.В.
УХВАЛА Іменем України
7 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Зубової Л.М. суддів Лук'янової С.В., Соломахи Л.І.
при секретарі Андрусішиній М.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Горлівської міської лікарні №2 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 4 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Горлівської міської лікарні №2, третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивачки, представника відповідача, третьої особи, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
встановив:
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 4 вересня 2006 року та направлення справи на новий розгляд у той же суд через його невідповідність вимогам матеріального і процесуального права. В мотивувальній частині рішення суд не вказав з якої посади була звільнена позивачка: з основної чи за сумісництвом. Позивачка була направлена на курси підвищення кваліфікації за основним місцем роботи і була повідомлена про необхідність написання заяви про звільнення з посади за сумісництвом. Але позивачка відмовилася написати таку заяву про що було складено акт 2 березня 2006 року. Ця обставина в судовому засіданні була підтверджена поясненнями свідків. Але в мотивувальній частині рішення суд не дав оцінки цим поясненням, не навів мотивів, через які не прийняв цих пояснень свідків. Позивачка працювала за сумісництвом кожного дня тижня: понеділок - субота (включно). На курсах підвищення кваліфікації заняття проводилися п'ять днів, субота і неділя - вихідні. Позивачка не оспорювала цього в судовому засіданні. Таким чином, в судовому засіданні не встановлені докази відсутності позивачки з поважної причини на роботі за сумісництвом в суботу. Суд неправильно оцінив оплату відповідачем відрядження позивачки з 6 березня по 5 квітня 2006 року, у якості факту безспірного знаходження позивачки всіх оплачених днів на курсах. Суд не з"ясував які дні на курсах не були учбовими. Оплата відрядження позивачки з 6 березня по 5 квітня 2006 року підтверджує лише відсутність позивачки з поважної причини на роботі за основним місцем роботи, з якого вона і була направлена на курси. Суд не дав правової оцінки тому, що позивачка з невідомої причини відмовилася писати заяву про звільнення з посади за сумісництвом. Суд не дав оцінки поясненням свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про те, що заява позивачки про звільнення з посади за сумісництвом з'явилася вже після проходження позивачкою курсів (а.с.90-91).
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача і третя особа повністю підтримали доводи апеляційної скарги; позивачка не визнала апеляційну скаргу і просила залишити без зміни рішення суду першої інстанції.
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 4 вересня 2006 року частково задоволено вказаний позов: позивачка поновлена на роботі НОМЕР_3 з 22 квітня 2006 року; з відповідача на користь позивачки стягнутий середній заробіток дільничого лікаря-терапевта за сумісництвом за час вимушеного прогулу з 22 квітня по 4 вересня 2006 року в сумі 1371 грн. 32 коп., у відшкодування моральної шкоди - 500 грн.; з відповідача стягнуто 59 грн. 50 коп. - судового збору та 30 грн. - витрати на інформаційно-технічний розгляд справи; суд допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку у розмірі 365 грн. Цим рішенням встановлено, що позивачка працює дільничим лікарем-терапевтом у відповідача з 2 грудня 1991 року по теперішній час. Згідно наказу від 25 листопада 2003 року НОМЕР_1 позивачка працювала у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1 грудня 2003 року Наказом головного лікаря відповідача від 6 березня 2006 року НОМЕР_2 позивачка була направлена на передатестаційний цикл по терапії в місто Донецьк з 6 березня по 5 квітня 2006 року. Посвідчення на відрядження НОМЕР_3 підтверджує, що позивачка знаходилася у відрядженні в Донецькому ФПОДДМУ з 6 березня по 5 квітня 2006 року. Згідно авансовому звіту НОМЕР_3 позивачці сплачені добові за 30 діб у розмірі 750 грн. Після повернення з курсів позивачка продовжила працювати за сумісництвом. Наказом відповідача від 21 квітня 2006 року НОМЕР_4 за відсутність на роботі за сумісництвом в період з 6 березня по 5 квітня 2006 року позивачка звільнена за прогули без поважної причини за п.4 ст.40 КЗпП України. Суд прийшов до висновку, що відсутність позивачки на роботі за сумісництвом з 6 березня по 5 квітня 2006 року не можна вважати прогулом без поважної причини. При звільненні позивачки з роботи відповідачем були порушені її законні права і цим спричинена моральна шкода. З урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня провини відповідача, з врахуванням обставин справи, вимог розумності і справедливості у відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивачки стягнуто 500 грн. Судові витрати з відповідача стягнуті у відповідності до вимог ст..88 ЦПК України (а.с.85-86).
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню через наступне.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно, перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку, що відповідач не мав 21 квітня 2006 року законних підстав для звільненні позивачки з посади лікаря-терапевта за сумісництвом на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.
Згідно п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року №9 (з відповідними змінами) при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Матеріали справи підтверджують і сторони не оспорюють, що позивачка працювала у відповідача і на повну ставку і за сумісництвом на 0,5 ставки лікарем-терапевтом. Наказом відповідача від 2 березня 2006 року НОМЕР_2 позивачка направлена у
відрядження на передатестаційний цикл по терапії на період з 6 березня по 5 квітня 2006 року (а.с.19). Відповідач видав позивачці посвідчення про відрядження на вказаний у наказі період і позивачка знаходилася у відрядженні з 6 березня по 5 квітня 2006 року (а.с.20). Таким чином, належні докази підтверджують, що в період з 6 березня по 5 квітня 2006 року позивачка була відсутня на роботі за сумісництвом з поважної причини: знаходження у відрядженні у виконання наказу відповідача; відповідачу достовірно була відома причина відсутності позивачки на роботі за сумісництвом.
Висновки суду про задоволення позову про поновлення позивачки на роботі за сумісництвом, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і суми у відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на доказах, наданих сторонами, які повно перевірені в судовому засіданні.
Згідно ст..З03 ЦПК України під час розгляду Справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.І п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відповідача Горлівської міської лікарні №2 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 4 вересня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.