Апеляційний суд міста Києва
У Х В А Л А
Іменем України
14 березня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого: судді Новова С.О.,
суддів: Корнієнко Т.Ю., Полтавцевої Г.А.,
за участю прокурора - Тертичного О.А.,
обвинуваченого - ОСОБА_1
та його захисника - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника обвинувачених - адвоката ОСОБА_2, на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року,
в с т а н о в и л а:
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року, кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Берлози, Козелецького району, Чернігівської області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1.,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України та
ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Козелець, Чернігівської області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України, повернуто прокурору Дарницького району м. Києва для проведення додаткової розслідування.
Як зазначено у постанові районного суду, органом досудового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні статевих злочинів за наступних обставин.
23 вересня 2011 року у невстановлений досудовим слідством час ОСОБА_1, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, умисно, з метою зґвалтування, висловив до неповнолітньої ОСОБА_4, 1995 р.н., погрози фізичного насильства, у разі якщо вона буде чинити опір. Дані погрози потерпіла сприйняла як реальні, тим самим ОСОБА_1 було подолано волю потерпілої до опору. Після чого із застосуванням фізичного насильства до неповнолітньої ОСОБА_4, яке виразилось в тому, що ОСОБА_1 рукою затулив рот потерпілої, утримував її за руки та, керуючись єдиним умислом на зґвалтування потерпілої, неодноразово вступав з нею у статеві зносини проти її волі.
Також ОСОБА_1 23 вересня 2011 року у невстановлений досудовим слідством час, умисно, з метою задоволення статевої пристрасті неприродним способом, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, висловив до неповнолітньої ОСОБА_4 погрози фізичного насильства, у разі якщо вона буде чинити опір. Дані погрози потерпіла сприйняла як реальні, тим самим ОСОБА_1 було подолано волю потерпілої до опору. Після чого із застосуванням фізичного насильства до неповнолітньої ОСОБА_4, яке виразилось в тому, що ОСОБА_1 рукою затулив рот потерпілої, утримував її за руки та, керуючись єдиним умислом на задоволення статевої пристрасті неприродним способом, неодноразово задовольняв свою статеву пристрасть з потерпілою неприродним способом проти її волі.
В ніч з 22 вересня на 23 вересня 2011 року у невстановлений досудовим слідством час ОСОБА_3 умисно, з метою задоволення своєї статевої пристрасті неприродним способом, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, застосував до неповнолітньої ОСОБА_4 фізичне насильство, яке виразилось в тому, що він рукою затулив потерпілій рот, тим самим подолавши волю останньої до опору та задовольнив із потерпілою свою статеву пристрасть неприродним способом.
Повертаючи кримінальну справу прокурору Дарницького району м. Києва для проведення додаткового розслідування, суд першої інстанції послався на неповноту досудового слідства, що полягає в порушенні вимог ст. ст. 22, 64 КПК України (1960 року) і виразилась у не дослідженні та поверховому і однобічному дослідженні обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а також на неправильність досудового слідства, пов'язану з наявністю не скасованої постанови оперуповноваженого Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві Шабельника Ю.Г. від 21 жовтня 2011 року (т. 1 а.с. 22-24) про відмову в порушенні кримінальної справи.
При цьому, враховуючи встановлену неповноту та неправильність досудового слідства, а також неможливість перевірити в суді з точки зору достовірності показання потерпілої ОСОБА_4, яка категорично відмовилася з'являтися до суду через перебування у стані вагітності, суд першої інстанції дійшов висновку, що ця неповнота і неправильність не може бути усунута в судовому засіданні з урахуванням специфіки процесуальної форми судового розгляду.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисник обвинувачених - адвокат ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку.
При цьому прокурор у своїй апеляції просить постанову суду про повернення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України, прокурору Дарницького району м. Києва для проведення додаткового розслідування скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
В обґрунтування поданої апеляції прокурор посилається на те, що постанова суду про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування є передчасною, незаконною та підлягає скасуванню, оскільки під час судового слідства не було допитано потерпілу ОСОБА_4, чиї показання мають вагоме значення для прийняття всебічного і об'єктивного рішення та встановлення істини по справі.
Крім цього, як зазначається в апеляції прокурора, враховуючи те, що показання надані потерпілою на досудовому слідстві містять певні розбіжності, які вона логічно пояснити не змогла, суд першої інстанції повинен був обов'язково допитати потерпілу ОСОБА_4 в судовому засіданні для підтвердження чи спростування її показань, наданих на досудовому слідстві, для встановлення їх логічної послідовності.
У свою чергу захисник обвинувачених - адвокат ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду від 19 листопада 2012 року про повернення справи на додаткове розслідування, а кримінальну справу відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 закрити, на підставі п. 11 ст. 6 КПК України (1960 року).
Не погоджуючись з висновками, вказаними у цій постанові, захисник посилається на те, що ці висновки є неправильними, а саме рішення суду прийняте з порушенням кримінально-процесуального закону.
Так, захисник вважає помилковими висновки суду про те, що постанова оперуповноваженого Шабельника Ю.Г. від 21 жовтня 2011 р. винесена з порушенням вимог кримінально-процесуального закону і суд не має можливості встановити, чи по тому факту, який є предметом розгляду даної кримінальної справи, винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.
Також суд першої інстанції помилково висловив сумнів, щодо відповідності даних та фактів, вказаних у постанові оперуповноваженого Шабельника Ю.Г. від 21 жовтня 2011 р. та не врахував, що постанова на час розгляду кримінальної справи є чинною та не скасованою в порядку статей 236-1, 236-2 КПК України (1960 року), а тому висновки що вона винесена з порушенням вимог кримінально-процесуального закону є необґрунтованими та невмотивованими.
Розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_3, суд не виконав вимог кримінально-процесуального закону і знехтував роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» від 11.02.2005 року; судове слідство провів однобічно і неповно, ним не було використано всіх можливостей для одержання додаткових доказів чи усунення невідповідності, суперечності та протиріч у доказах, на підставі яких обґрунтовується обвинувачення підсудних.
Крім цього, як вважає захисник, повернення справи для проведення додаткового розслідування з мотивів неявки в судове засідання потерпілої, не відповідає вимогам ч. 1 ст. 281 КПК України (1960 року), оскільки відповідно до ст. 315-1 цього ж Кодексу, суд мав змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи, шляхом більш ретельного допиту потерпілої або у разі її неявки, шляхом надання судового доручення допитати потерпілу відповідно до вказівок суду, і таким чином усунути недоліки, без повернення справи на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і просив її задовольнити та заперечував проти апеляції захисника; пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляцію сторони захисту та заперечували проти апеляції прокурора, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та захисника обвинувачених не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
По-перше, незважаючи на доводи апеляції прокурора, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність повернення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прокурору Дарницького району м. Києва з підстав, передбачених ч. 1 ст. 281 КПК України (1960 року), а саме з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 368 КПК України (1960 року) досудове слідство визнається однобічним або неповним, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи. Досудове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним, коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, а також постанови суду, яка оскаржується, органами досудового слідства не були належним чином перевірені доводи, наведені обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на свій захист, а також показання потерпілої ОСОБА_4, яка, в ході досудового слідства, не тільки кожного разу змінювала свої показання, а й не змогла надати цим змінам будь-яке логічне пояснення.
У своїй апеляції прокурор також звертає увагу на наявність розбіжностей в показаннях потерпілої, які були надані під час досудового слідства та на необхідність її допиту для підтвердження чи спростування цих показань, однак вважає, що це повинен був зробити суд.
Разом з тим, в апеляції прокурора взагалі не згадується про те, що суд вживав передбачені законом заходи для забезпечення явки та допиту в судовому засідання потерпілої ОСОБА_4, проте не зміг цього зробити, у тому числі шляхом приводу, оскільки остання перебувала у стані вагітності і категорично відмовлялась від явки до суду.
Більш того, за змістом оскаржуваної постанови головною причиною повернення справи на додаткове розслідування є не те, що суд позбавлений можливості допитати в судовому засіданні потерпілу ОСОБА_4, а те що, з урахуванням наведених в постанові суду обставин, усунення допущеної неповноти та неправильності досудового слідства неможливо за наявності у справі не скасованої постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.
Таким чином, доводи, наведені в апеляціях прокурора та захисника про те, що неповнота досудового слідства могла бути усунута самим судом, жодним чином не спростовують обґрунтованості рішення суду першої інстанції про необхідність повернення справи на додаткове розслідування.
По-друге, що стосується доводів апеляції захисника обвинувачених про наявність підстав для скасування постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування та закриття провадження у справі з підстав, передбачених п. 11 ст. 6 КПК України (1960 року), а саме якщо про відмову в порушенні справи по тому ж факту є нескасована постанова органу дізнання, слідчого чи прокурора, то вони також не можуть бути визнані обґрунтованими, з урахуванням наступного.
Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції у своїй постанові, наявна в матеріалах справи не скасована постанова оперуповноваженого Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві Шабельника Ю.Г. від 21 жовтня 2011 року (т. 1 а.с. 22-24), яка була винесена за матеріалами додаткової перевірки заяви громадянки ОСОБА_6 про те, що наглядно знайомі хлопці вступили в статеві зносини з її неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 проти її волі, не містить в собі конкретних даних про те, відносно кого та за фактом вчинення якого саме злочину чи злочинів цією постановою було відмовлено в порушенні кримінальної справи, а тому, з урахуванням формулювання обвинувачення, яке було пред'явлене ОСОБА_1 та ОСОБА_3, кожному окремо, її не можна розцінювати як безумовну підставу для закриття кримінальної справи, яка була порушена відносно вказаних вище осіб.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції правильно розцінив наявність не скасованої постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_6, як неправильність досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника не містять в собі законних підстав для скасування постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування та прийняття рішення про направлення справи на новий судовий розгляд або закриття провадження у справі відповідно, а тому вони повинні бути залишені без задоволення, а постанова суду - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 та 377 КПК України (1960 року) та п. 11 Перехідних положень КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва,-
у х в а л и л а :
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року про повернення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України, прокурору Дарницького району м. Києва на додаткове розслідування залишити без змін, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника обвинувачених - без задоволення.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у виді підписки про невиїзд - залишити без змін.
Судді: _____________ _____________ _____________
(Новов С.О.) (Корнієнко Т.Ю.) (Полтавцева Г.А.)