Справа №9992                                                    Головуючий у 1 інстанції Мірошниченко В..

Категорія 21                                                         Доповідач Лук'янова С.В,

                                                                                    УХВАЛА

                                                                                    Іменем України

7 листопада. 2006 року       Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Зубової Л.М. суддів   Лук 'я нової С.В., СоломахиЛ.І.

при секретарі Андрусішиній М.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьк) цивільну справ) за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонд) соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі міста Донецька на рішення Петровського районного суду міста Донецька від 8 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних вішадкії  на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі міста Донецьке про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача і представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

В    апеляційній, скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Петровськогс районного суду міста Донецька від 8 вересня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом норм матеріального і процесуального права. Відповідач відшкодовує спричинення морально шкоди, якщо факт спричинення такої шкоди підтверджений висновком МСЕК. Але .надані позивачем медичні документи не підтверджують факту спричинення йому моральної шкоди. Відділення Фонду призначило і виплатило позивачу одноразову допомогу щомісячні платежі; зобов'язане оплачувати медикаментозне і санаторно-курортне лікування позивача. Тому відповідач вважає, що повністю відшкодував шкоду спричинену професійним захворюванням. Для відшкодування моральної підстави, передбачені ст. .237-1 КЗпП України. Позивач не надав суду доказів. передбачених ст.,57 ЦПК України. Суд. не обґрунтував розмір суми, яку сіягнуч на користь позивача у відшкодування моральної шкоди і не навів розрахункуцієї суми.

І січня 2006 року набрав чинності Закон України ,.Про Державний бюджет України 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинив норму Закон) України " Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і  професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"  про відшкодування моральної шкоди, але суд не врахував це при ухваленні рішення. Суд безпідставно стягнув ты користь позивача 14 тисяч гривень, в судове засідання не були надані належні докази, передбачені ст..57 ЦПК України (а.с.27-30).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача повністю підтримав доводи апелщійної скарги; позивач не визнав апеляційну скарги просить залишити без зміни рішення суду першої інстанції.

Рішенням Петровського районного суду міста Донецька від 8 вересня 200fc року вказаний позов задоволено частково і з відповідача на користь позивача у шдшкидуванр моральної шкоди стягнуто 14 тисячі гривень. Цим рішенням встановлено, щу позивач працював на підприємствах вугільної промисловості; при виконанні трудових обов"язків отримав професійне захворювання: хронічний обструктивний бронхіт  етіллоті. наявність якого у нього виявлено 15 липня 2003 року. 17 вересня 2003 року МОЕ К вперше встановила позивачу стійку втрату професійної працездатності у розмірі 35% внаслідок професійного захворювання, а також 25% - внаслідок травми отримано"¹ позивачем у 199броці. Відповідач відшкодовує позивачу матеріальну шкоди . Внаслідок пошкодження здоров"я  викликаного професійним захворюванням, позивач спричинено моральну шкоду, яка обумовлена моральними і фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров"я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При визначенні розміру суми у відшкодування моральної шкоди позивачу, суд врахував вимоги закону, глибину моральних і фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров"я; ступінь втрати ним професійної працездатності внаслідок професійного захворювання; виходив із принципів розумності \ справедливості (а.с.25-26).

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає через наступне.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктавчо перевірив .доводи і заперечення сторін., встановленим фактам і доказам дав праильну правову. оцінку і дійшов правильного висновку про те, що здоров'ю позивача шкідливими небезпечними умовами праці завдано шкоду, наявність якої у зв'язку із професінні-м-захворюваннями: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології позивачу иперіме МСЕК була встановлена 17 вересня 2003 року у розмірі 35%. (а.с.5. 10). Право позивача на відшкодування моральної, шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду ящшкоду ваги позивачу випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне страхування страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного спричинили втрату працездатності" і Рішення Конституційного Суду Украни дразі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Лро загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку ча виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності'" від 27 січня 2004 року № 1 -рп/2004.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок MCFK про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності у розмірі 35% у зв'язку. з. професійним захворюванням хронічнім обструктивний бронхіт пилової етіології, наявність якої вперше позивачу встановлена МСЕК 17 вересня 2003 року. Згідно ст.57 ЦПК України доказами ь цивільній справі будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або .відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення  сторін, обставини, що мають значення для правильного вирішення справі. Ці ддо-встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність чадэнич позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка повивача ;а с.6-9), акт розслідування професійного захворювання від 15 липня 2003 року (а.с.10), довідка МСЕК від 17 вересня 2003 року (а.с.5), виписки із історії хвороби позивача (а.с. 11-1.3), пояснення представника відповідача, який не оспорював ні один із указаних письмових доказів, пояснення позивача, підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди професійним захворюванням: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології, у зв'язку з яким 17 вересня, 2003 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату 35% професійної працездатності. Тому довід апеляційної скарги про те, що позивач не надав суду доказів, передбачених ст..57 ЦПК України, спростовується матеріалами справи.

Факт виплати відповідачем позивачу одноразової допомоги, щомісячних, страхових виплат; зобов'язання оплачувати медикаментозне і санаторно-курортне лікування позивача не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплата одноразової допомоги, щомісячних страхових виплат, оплата медикаментозного і санаторно-куротного лікування позивача і суми у відшкодування моральної шкоди передбачені Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у якості самостійних виплат.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що п.27 ч.І ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний Закон „Про Державний бюджет" набрав чинності з 1 січня 2006 року, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 17 вересня 2003 року. Безпідставним є посилання відповідача і на ст.,237-1 КЗпП України.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував вимоги закону, глибину моральних і фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров"я; ступінь втрати ним професійної працездатності внаслідок професійного захворювання; виходив із принципів розумності і справедливості. Сукупність цих обставин, а також звільнення позивача з роботи за п.2 ст.40 КЗпП України через стан здоров'я дозволили суду визначити у відшкодування позивачу моральної шкоди суму 14 тисяч гривень. Саме ця сума відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та принципам розумності, виваженості і справедливості. Апеляційний суд не знаходить підстав для зміни суми, стягнутої рішенням суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому рішення суду першої іЕістанції є законним і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.І п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровеькому районі міста Донецька відхилити.

Рішення Петровського районного суду міста Донецька від 8 вересня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення І може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий