ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"07" червня 2006 р. Справа № 4/113-ПН-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом управління комунальної власності виконавчого комітету Херсонської міської Ради м. Херсон
до товариства з обмеженою відповідальністю "Козак" м. Херсон
про звільнення нежилих приміщень
за участю представників сторін:
від позивача - головний спеціаліст Трибушна Л.В.
від відповідача - директор Добуш Т.Й.
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся з позовом про звільнення нежилого приміщення за адресою м. Херсон вул. Горького, 19 загальною площею 80,6 кв. м., посилаючись на неправомірне володіння приміщенням відповідачем. Підставою позовних вимог позивач зазначив ст. 26 закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 785 ЦК України та ст. 291 Господарського Кодексу України, посилаючись на припинення 19.09.2005 року дії договору оренди № 578-с від 19.09.2002 року та обов'язок відповідача у зв'язку з закінченням строку договору звільнити орендоване приміщення. Крім того позивач зазначив, що листами від 22.09.2005 року та від 28.09.2005року він повідомив відповідача про закінчення строку дії договору оренди та запропонував звільнити орендоване приміщення.
Справа розглядалася за межами строку встановленого ч.1 ст. 69 ГПК України
В засіданні 23.05.2006року відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва за клопотанням позивача .
Представник позивача в засіданні суду підтримав позовні вимоги, надавши відповідні пояснення.
Відповідач позовних вимог не визнає та просить залишити позов без розгляду. Він посилається на те, що управління комунальної власності виконкому Херсонської міської ради не є належним позивачем по справі, оскільки воно не є власником, за розпорядженням якого об'єкт оренди передавався в його користування, а власник рішення про припинення договору не приймав. Крім того, він посилається на те, що неодноразово звертався до позивача з заявою про пролонгацію строку дії договору оренди, але його заява не розглядалася. Листів про припинення договору та порвернення майна також на його адресу не надходило, тому відповідач вважає, що договір оренди від 19.09.2002року є поновленим на новий період і підстави звільнення майна відсутні.
Крім того відповідач зазначає, що оскільки в п.2.2 договору оренди передбачено, що власником майна є міська територіальна громада і функції відносно права власності не були делеговані позивачу, то згідно з законом України «Про місцеве самоврядування», законом України «Про оренду державного та комунального майна» і Положенням про порядок передачі в оренду об'єктів комунальної власності Херсонської міської територіальної громади саме власник? а не управління комунальної власності повинен бути позивачем по справі про повернення орендованого майна шляхом виселення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
19 вересня 2002року між позивачем і відповідачем укладено договір оренди державного майна №578-с, згідно з яким в користування відповідача на умовах оренди позивачем передано нежилі приміщення, що розташовані в м.Херсоні по вул. Горького №19 загальною площею 80,6кв.м., які перебувають на балансі ТОВ «Наш дім».
Строк дії договору відповідно до пункту 11.1 сторони погодили до 19.09.2005року.
Відповідно до пункту 11.6 договору від 19.09.2002року дія цього договору оренди припиняється внаслідок закінчення строку на який його було укладено.
Посилаючись на закінчення терміну дії договору оренди 19.09.2005року, позивач просить зобов'язати відповідача звільнити нежилі приміщення шляхом виселення. Підставою позовних вимог він зазначив ст. 26 закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 785 ЦК України та ст. 291 Господарського Кодексу України.
Статтею 291 ч.2 Господарського Кодексу України та частиною 2 ст.26 закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до пункту 11.7 договору оренди від 19.09.2002року взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством. Договором не врегулювано порядок продовження строку договору. Однак, статтею 17 ч.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий терміін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічний порядок передбачено і статтею 764 ЦК України.
На день розгляду спору відповідач продовжує користуватися об'єктом оренди, що визнають присутні в засіданні сторони. Документального підтвердження надіслання відповідачу попередження або заяви про припинення чи зміну договору оренди і небажання продовжувати його строк протягом місяця після закінчення дії договору, тобто в період з 19.09.2005року по 19.10.2005року позивач суду не надав.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач звертався до позивача з заявами про пролонгацію договору оренди (арк.спр.48, 49), однак доказів того, що його заяви були розглянуті відповідно до пунктів 8.15, 8.17 Положення про порядок передачі в оренду об'єктів комунальної власності Херсонської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Херсонської міської Ради №642 від 09.11.2004року і в пролонгації договору було відмовлено рішенням постійно діючої комісії з питань оренди приміщень, позивач суду не надав.
Посилання представника позивача на листи від 22.09.2005року №683 та від 28.09.2005року №1965-11 судом не приймаються як належний доказ по справі, оскільки документального підтвердження їх надіслання позивач суду не надав. За посиланням самого позивача зазначені листи йому повернено органами Укрпошти і відповідачу не вручено через те, що ТОВ Козак за адресою вул.Горького №19 в м.Херсоні не знаходиться. Відповідач також посилається на те, що зазначені листи йому не надіслані. Матеріали справи (арк.спр. 36, 37) та наданий в засіданні суду 07.06.2006року позивачем конверт і копія поштового чеку також свідчать про ненадіслання зазначених листів і їх повернення без вручення адресату. Опис вкладень в ціний лист (арк.спр.34) також свідчить що зазначені в описі листи надіслані після 19.10.2005 року - 12.04.2006року .
Таким чином, відповідно до ст.764 ЦК України, ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди від 19.09.2002року вважається продовженим на той самий терміін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Викладене відповідає і пункту 12 роз'яснення Президії Вищого господарського Суду України від 25.05.2000року №02-5/237 (зі змінами ) відповідно до якого заяву про припинення договору оренди сторона може надіслати на протязі одного місяця, після сплину якого він є поновленим.
Лист позивача від 14.11.2005року №17-1419-17 надіслано за межами одного місяця після закінчення строку договору. На цей час договір вважався поновленим на новий строк і може бути розірваний лише на загальних підставах в порядку встановленому нормами Господарського Кодексу України, ЦК України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна». До того ж, зазначений лист підписано не начальником управління комунальної власності І.В.Козаковим, а невідомою особою.
Суд відхияє, як безпідставні, посилання відповідача на те, що позов заявлено неналежним відповідачем, оскільки договір оренди укладався між позивачем і відповідачем, тому позивач, як орендодавець, відповідно до ст.1 ГПК України, ст. 785 ЦК України та п.5.4 договору оренди від 19.09.2002року має право на заявлення позову, тому правові підстави залишення позовний вимог без розгляду відсутні.
З урахуванням викладеного, підстави для задоволення позовних вимог і виселення відповідача із орендованих приміщень відсутні.
Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на позивача.
В засіданні за згодою представників сторін оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя З.І. Ємленінова
Рішення оформлено відповідно до
ст. 84 ГПК України 09.06.2006року.