Справа 4240-2006 Категорія 19

          Суддя 1 інстанції Бузанов П.М. Доповідач Новосядла В.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

8 листопада 2006 року                                                                                               м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого Новосядлої В.М., суддів Постолової В.Г., Троценко Л.І.,

при секретарі Панаріній О.В.,

за участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Жданівка на рішення Жданівського міського суду від 10 лютого 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Жданівка про відшкодування моральної шкоди,

ВСТА НОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Жданівка принесло апеляційну скаргу на рішення Жданівського міського суду від 10 лютого 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань ум. Жданівка про відшкодування моральної шкоди, яким був частково задоволений позов позивача і на його користь з відповідача було стягнуто моральну шкоду у розмірі 15 000 гривень.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Жданівка просить рішення скасувати і у задоволенні позову відмовити.

Позивач у судове засідання не з'явився, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 (після ухвалення рішення суду) помер.

Ухвалою апеляційного суду до участі у справі була притягнута дружина позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач працював на підприємствах вугільної промисловості з 1960 по 1998 роки .

Згідно із висновком МСЕК від 26 березня 2002 року йому вперше була встановлена стійка втрата працездатності у розмірі 80% у зв'язку із професійним захворюванням.

У відповідності до підпункту "є" пункту 1 частини 1 статті 21 та частини З стаггі 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року, Фонд соціального страхування виплачує грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Частина 1 статті 9 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року, в редакції від 21 листопада 2002 року передбачає, що "відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідно до абзацу 2 пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27 березня 1992 року в редакції від 24 жовтня 2003 року і Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року страхова виплата за моральну шкоду провадиться потерпілому Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань незалежно від втрати ним професійної працездатності.

Встановлюючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, суд першої інстанції урахував конкретні обставини справи, характер і ступінь моральних страждань позивача, перебування останнього на лікуванні у зв'язку із професійним захворюванням, порушення нормального укладу життя і обгрунтовано прийшов до висновку про задоволення позову про стягнення моральної шкоди в межах, передбачених частиною 3 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду.

Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не встановлено.

Згідно із статтею 310 ЦПК України якщо судом першої інстанції ухвалене законне і обгрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи -сторони в спірних правовідносинах після ухвалення рішення, не може бути підставою для скасування рішення суду із закриттям провадження по справі.

Правовідносини, які виникли між позивачем і відповідачем щодо відшкодування моральної шкоди є суб'єктивним правом позивача і не передбачає правонаступництва, а тому рішення суду як таке, що постановлено із додержанням норм матеріального і   процесуального права підлягає залишенню без зміни.

Керуючись статтями 308, 310, 315 ЦПК України, суд

УХВАЛ ИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань в м. Ждаиівка відхилити.

Рішення Жданівського міського суду від 10 лютого 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Жданівка про відшкодування моральної шкоди залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.