Справа № 2935                                  Головуючий у І інстанції Гавриленко В.Г.

Категорія 42                                     Доповідач у II інстанції Касьяненко Лі

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 листопада   2006 року    колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого - Хопти С.Ф. суддів - Даценко Л.М., Касьяненко Л.І. при секретарі - Муханько О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іванківського райсуду від 4.07.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „ Спеціалізована будівельна компанія" , 3-я особа: адміністрація зони відчуження і зони безумовного /обов"язкового/ відселення про стягнення невиплаченої частини доплати за роботу в. зоні відчуження,-

Встановила:

Позивачка звернулася в суд з вказаним позовом, в якому зазначила, що працювала в зоні відчуження в державному підприємстві „ Спеціалізована будівельна компанія" в м. Чорнобиль, в тому числі і в період з 11.04.2003 по 31.12.2005 роки.

Вважала, що за час роботи у зоні відчуження їй повинна була виплачуватись доплата відповідно до ст.39 ЗК „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови КМ України від 29.01.2003 року № 137 в розмірі 27 мінімальних заробітних плат плюс 50% премії від цієї суми, в зв"язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати повинен був збільшуватись і розмір доплат. Оскільки відповідач здійснював відповідну доплату з порушенням вищевказаних законодавчих актів, просила стягнути з останнього на свою користь невиплачену частину доплати за роботу в зоні відчуження та премію за період з 11.04.2003 року по 31.12.2995 року в сумі 209891, 69 грн.

Рішенням Іванківського райсуду від 4.07.2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду та ухвалити нове по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка працювала в зоні відчуження в Державному підприємстві „Спеціалізована будівельна кампанія" в м. Чорнобиль з 11.04.2003 по 31.12.2005 року . За період роботи в зоні відчуження з травня 2003 року по грудень 2005 року згідно Постанови Кабміну України їй було нараховано та виплачено: доплата у розмірі 3919,78 грн; премія- 1471,63 грн.

Відповідно до ст. 39. Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зазначено, що громадянам, які працюють у зоні безумовного відселення провадиться доплата в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Громадянам , які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим КМ України.

Відповідно до ст. 62 вказаного Закону роз'яснення порядку застосування цього Закону проводиться у порядку, визначеному Кабміном України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості.

Суд достатньо повно з'ясувавши обставини справи, дав їм належну правову оцінку і обгрунтовано прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог, заявлених позивачкою, оскільки остання отримала всі належні їй оплати, передбачені законодавством.

Посилання позивачки на зміни розміру мінімальної заробітної плати, як підставу для збільшення пільгових виплат, згідно ст. 39 ЗУ „ Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є безпідставним, поскільки на час прийняття даного Закону мінімальна заробітна плата мала один розмір, а її збільшення відповідно до чинного законодавства не передбачало автоматичного застосування нової мінімальної заробітної плати при нарахуванні і виплаті соціальних виплат.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення і посилань на обставини, які б свідчили про його незаконність не містить.

Рішення суду І інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Іванківського райсуду від 4.07.2006 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.