Справа № 883 2006 p. Головуючий в 1-й інстанції Теремецька Н.Ф.
Категорія ст.ст. 121 ч.2, 296 ч.2 КК України Доповідач Гайдай P.M.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі: Головуючого - Авраменка М.Г. суддів - Черкасова В.М., Гайдай P.M. з участю прокурора - Хомич С.П. та адвоката - ОСОБА_1, ОСОБА_2, законного представника - ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією законного представника засудженого ОСОБА_4-ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_1 та помічника прокурора м. Славутича на вирок Славутицького міського суду від 26 червня 2006 року, яким
ОСОБА_4, уродженця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за ст. 296 ч. 2 КК України на два роки
позбавлення волі;
за ст. 121 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України із застосуванням ст. 69 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_4 5 років позбавлення волі.
ОСОБА_5,
уродженця м. Фастова, мешканця АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не
судимого,
засуджено за ст. 296 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі.
ОСОБА_6, уродженця м. Ворошиловграда, мешканця АДРЕСА_3, раніше не судимого,
засуджено за ст. 296 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на З роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися для реєстрації.
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ст. 121 ч.2 КК України виправдано.
ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнані винними та засуджені за те, що 25 квітня 2005 року в період часу від нуля до першої години ночі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проходячи біля будинку АДРЕСА_1, біля першого під'їзду цього будинку побачили ОСОБА_7, який лежав біля східців у стані алкогольного сп'яніння і вирішили вчинити проти нього хуліганські дії. З цією метою спочатку ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а потім і ОСОБА_4 підійшли до ОСОБА_7 і діючи групою осіб, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, проявляючи при цьому особливу зухвалість та винятковий цинізм, почали бити його ногами та кулаками, наносячи протягом декількох хвилин удари в різні частини тіла. При цьому ОСОБА_6 та ОСОБА_5 нанесли декілька ударів кулаками та ногами у ноги та тулуб потерпілого, а ОСОБА_4 наніс кілька ударів ногою в область голови потерпілого. Після втручання ОСОБА_8 засуджені припинили хуліганські дії і з місця злочину пішли. Через незначний проміжок часу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою продовження хуліганських дій повернулись до ОСОБА_7, справляли йому на обличчя, природні потреби та запалювали йому волосся на голові. Внаслідок нанесення ударів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 потерпілому були завдані тілесні ушкодження у виді крововиливів на колінних суглобах та саден в області тазобедрених суглобів, які у сукупності відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Внаслідок нанесення ударів ОСОБА_4 потерпілому були завдані тілесні ушкодження на голові у виді численних крововиливів, саден, гематом, забитих ран на нижній губі, переломів кісток носа, подвійного перелому нижньої щелепи, крововиливів під оболонки головного мозку, садин головного мозку, які у сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, від наслідків яких у вигляді тупої закритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалась переломами нижньої щелепи та кісток носа, крововиливами під оболонки мозку з виникненням внутрішньочерепної гематоми, яка призвела до здавлювання головного мозку, настала смерть потерпілого у лікарні 25 квітня 2005 року о 12 годині 20 хвилин.
В апеляції законний представник засудженого ОСОБА_4 -ОСОБА_3 просить вирок в частині засудження ОСОБА_4, за ст. 121 ч.2 КК України скасувати, кримінальну справу закрити в цій частині, оскільки жодного документа, в тому числі висновку експертизи, жодного свідка в матеріалах справи немає, який підтверджував би вину її сина у вчинені цього злочину.
За ст. 296 ч.2 КК України, застосувати п. «а» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 року і звільнити його з - під варти.
Апелянт вказує, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, суд не дав ніякої оцінки тим обставинам, що згідно з висновком СМЕ, потерпілому було завдано по голові не менше 13 ударів, а засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_6, свідок ОСОБА_8 і сам ОСОБА_4 показали, що останній наніс два удари в область плеча потерпілого. Крім того потерпілий мав численні травми, в тому числі з правого боку голови та всього тулубу.
Де потерпілий отримав всі ці побої, ні судом ні слідством не з'ясовано.
Безпідставно судом відмовлено в задоволенні клопотання про виклик свідків, що бачили та чули стогін і кров у ту ніч, в тому під'їзді, біля якого лежав ОСОБА_7.
Адвокат ОСОБА_1 просить скасувати вирок в частині засудження ОСОБА_4 за ч.2 ст. 121 КК України і справу проти нього закрити за відсутністю в його діях складу злочину, справу в цій частині повернути прокуророві на додаткове розслідування, вирок в частині засудження ОСОБА_4 за ст..296ч.2 КК України змінити, застосувавши п. "а" ст.1 Закону України "Про амністію" від 31.05.2005 року, звільнивши його з-під варти, посилаючись на те, що як досудовим слідством так і судом допущена однобічність та неповнота, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотно порушені вимоги кримінально - процесуального закону, а саме: за наявності підстав для закриття справи її не було закрито.
Помічник прокурора м. Славутича просить вирок в частині виправдання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за ч.2ст.121 КК України та в частині безпідставного визнання дій ОСОБА_4 такими, що сприяли розкриттю злочину, а відтак застосування ст..69 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, мотивуючи тим, що суд належним чином не оцінив показання засудженого ОСОБА_4, які не відповідають обставинам справи та є суперечливими і надумано визнає дії ОСОБА_4 такими, що сприяли розкриттю злочину.
Не дано належної оцінки показанням засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у сукупності з висновками судово-медичних експертиз, щодо нанесення потерпілому ударів.
Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а покарання засудженим є м'яким.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка апеляцію державного обвинувача підтримала в повному обсязі інші апеляції вважає необґрунтованими, апелянтів ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які свої апеляції підтримали, а апеляцію державного обвинувача вважають необгрунтованою, засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які апеляції ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підтримали, а апеляцію державного обвинувача вважають необгрунтованою, адвоката ОСОБА_2, яка вважає вирок щодо ОСОБА_5 законним, а апеляцію державного обвинувача необгрнутованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій колегія суддів приходить до переконання що апеляція державного обвинувача підлягає до задоволення, а апеляції законного представника ОСОБА_3, та захисника ОСОБА_1 частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст..323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ці вимоги закону судом не виконані.
Так в мотивувальній частині вироку суд вказав, що ОСОБА_4 наніс кілька ударів ногою в область голови потерпілого ОСОБА_7
Проте, згідно висновку судово-медичної експертизи останньому було нанесено не менше 13-ти ударів в область голови в наслідок чого були завдані тілесні ушкодження у виді численних крововиливів, садин, синців, забитих ран на нижній губі, перелому кісток носа, подвійного перелому нижньої щелепи, крововиливів під оболонки головного мозку та речовину головного мозку, садин головного мозку, які у сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень і спричинили смерть потерпілого.
Щодо засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 то за ст.121ч. 2 КК України їх суд виправдав за недоведеністю їх участі у вчиненні даного злочину, вказавши, що вони нанесли декілька ударів кулаками та ногами у ноги та тулуб потерпілого і спричинили тілесні ушкодження у виді крововиливів на колінних суглобах та саден в області тазобедрених суглобів, які у сукупності відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Але, як видно із висновку судово-медичної експертизи на тілі трупа ОСОБА_7 в частині тулубу та ніг виявлено по одному крововиливу в ділянці лівого ліктьового суглобу та тильній поверхні лівої кисті, множинні садна в ділянці обох кульшових суглобів та сім крововиливів в ділянці лівого колінного суглобу і п'ять - в ділянці правого.
Вище перераховані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею, можливо від ударів кулаками і ногами. Полосоподібні садна в області тазобедрених суставів могли утворитись внаслідок тертя об шершаву поверхню, що могло бути при волочінні тіла. Крововиливи в області колінних суглобів могли утворитись внаслідок багаточисленних ударів тупим предметом або при ударах об тупий предмет. Крововилив в області ліктьового суглобу міг утворитись як при ударі тупим предметом так і при ударі об нього. Крововилив на тильній поверхні лівої . кисті утворився від удару тупим предметом, можливо в момент прикриття обличчя рукою.
В судовому засіданні засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 показали, що вони нанесли по два удари потерпілому відповідно: ОСОБА_6 - у ліву ногу та один удар кулаком у грудну клітину, ОСОБА_5 -два удари ногою у плече та два удари кулаком у грудну клітину, ОСОБА_4 наніс два удари ногою в область голови ближче до шиї.
Суд визнав ці показання правдивими і поклав їх в основу виправдувальної частини вироку щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за ст..121ч.2 КК України та обвинувальної частини за ст..296ч.2 КК України.
За таких обставин коли вирок ґрунтується на суперечливих доказах, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не дана належна оцінка наявним у справі доказам, такий вирок залишатися в силі не може, а підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд при якому суду необхідно більш ретельно дослідити докази по справі, усунути протиріччя у показаннях підсудних та висновках судово-медичних експертиз щодо наявних у потерпілого тілесних ушкоджень та механізму їх спричинення, дати їм належну оцінку та прийняти обґрунтоване і законне рішення по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляцію помічника прокурора м. Славутича задоволити, апеляції законного представника ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_1 задоволити частково.
Вирок Славутицького міського суду від 26 червня 2006 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.