Справа № 22-Ц-2534/2006                                                                                   Головуючий в 1 інстанції Додатко В.Д.

Категорія    31                                                                                                Доповідач у 2 інстанції       Голуб С.А.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого             Лащенка В.Д.

суддів:                      Голуб С.А.,  Коцюрби О.П.

при секретарі             Некорі А.О.,

розглянувши у     відкритому судовому    засіданні в м.Києві    цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від     14 червня 2006 року   у справі за позовом    ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИЛА:

У   грудні 2005 року ОСОБА_1 пред'явила в суді названий позов.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 14 червня 2006 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться за будинком АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду позивачка оскаржила його в апеляційному порядку з підстав порушення судом при його винесенні норм матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначає, що відмовляючи в частині позовних вимог з тих підстав, що будинок та надвірні споруди між власниками будинку не розділені, суд не прийняв до уваги рішення Бородянського районного суду Київської області від 23 травня 1956 року, яким був проведений розділ будинку. В подальшому рішеннями виконкому Бородянської селищної ради послідуючі добудови до будинку та надвірні споруди узаконювались за конкретними власниками будинку. По даним БТІ з 1985 року будинок є двоквартирним.

Також апелянт зазначає, що суд, в порушення вимог Конституції України, всупереч роз'ясненням Верховного Суду України не захистив право позивачки на користування земельною ділянкою і не виніс рішення про знесення спірного хліва

Просить рішення суду скасувати і винести нове рішення в наступній редакції: „Позов ОСОБА_1 задовольнити. Зобов'язати ОСОБА_2 знести в місячний строк хлів „Н" біля будинку АДРЕСА_1."

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами не врегульовано питання щодо користування в натурі житловими приміщенням та надвірними будівлями, а тому відмовив в позові в частині знесення хліва, який розташований на земельній ділянці позивачки.

Судова колегія вважає такі висновки суду помилковими виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи позивачка є власницею земельної ділянки площею 0,15 га біля будинку АДРЕСА_1. Державний акт на право власності на земельну ділянку на час розгляду справи в суді ніким не оспорений і не скасований, а тому право позивачки на користування вказаною земельною ділянкою підлягає захисту від порушень з боку будь-яких осіб.

Той факт, що спірний сарай збудований відповідачкою в 1995 році і знаходиться в її користуванні сторони визнають.

Суд першої інстанції,             частково     задовольняючи вимоги позивачки і

зобов"язавши відповідачку не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою, не вказав шляхи поновлення права позивачки на користування земельною ділянкою. Порушення прав позивачка і полягає саме в тому, що на її земельній ділянці розташована споруда, яка їй не належить, заважає, а тому вимоги позивачки про її знесення судова колегія вважає правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції не застосована норма матеріального права, а саме ст. 152 Земельного кодексу України відповідно до якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов"язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, рішення суду підлягає   зміні.

На підставі ст. 152 ЗК України, керуючись ст.ст. 303, 309 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 16 червня 2006 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про знесення сараю і в цій частині винести нове рішення.

Зобов"язати ОСОБА_2 знести хлів, який розташований на земельній ділянці біля будинку АДРЕСА_1, належній ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України.