Справа № Ц 2507/2006              Головуючий у 1 інстанції Шинкаря А.О.

Категорія 34                                         Доповідач у 2 інстанції  Заріцька А.О.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

З жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого           Сліпченка О.І.,

суддів                     Заріцької А.О., Голуб С.А.,

при секретарі Шешко О.Б., розглянула у відкритому судовому засіданні в м, Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 6 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа орган опіки і піклування Броварської міської ради,  про визначення місця проживання дитини.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду і пояснення осіб, що брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2005 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання їх малолітньої доньки ОСОБА_3, з ним. Посилаючись на те, що шлюб між ними розірвано і позивачка довгий час не працює, перебуває на його утриманні, не турбується про дитину, не забезпечує її належного розвитку, просив передати дитину йому на виховання.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 6 червня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволено і визначено місце проживання малолітньої доньки з ним.

В апеляційній скарзі позивачка просить вказане рішення скасувати, як незаконне і таке, що порушує права малолітньої дитини, ухвалене з порушенням норм матеріального права і без належної оцінки зібраних по справі доказів.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наведених нижче міркувань.

Задовольняючи даний позов суд виходив з власних висновків про те, що відповідачка неналежно ставилася до виховання малолітньої доньки, оскільки у 2005 році,   до звернення позивача до суду,   неодноразово залишала доньку на позивача не цікавлячись її долею. При цьому, враховуючи висновок органу опіки і піклування, увагу та турботу, яку проявляє до дитини батько, його особисті та моральні якості, матеріально-побутові умови і те, що він проживає з матір'ю, яка може здійснювати догляд за дитиною, суд вважав доцільним визначити місце проживання дитини з батьком.

Оскільки висновки суду не ґрунтуються на об'єктивних доказах, колегія суддів не може з ними погодитися. Крім того, мотивувальна частина рішення суду, всупереч п. З ч. 1 ст. 215 ЦПК України, не містить мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність фактів, якими позивач обґрунтовував свій позов.

Відповідно до ст. 161 СК України при вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обовязків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я,   та інші обставини, що мають істотне значення.

  З матеріалів справи вбачається, що дитина народилася 4 червня 2004 року і на момент звернення позивача до суду їй було 1 рік і 5 місяців.

Посилання позивача на те, що відповідачка з кінця 2003 року не працює і знаходиться на його утриманні за обставин її ускладненої вагітності (а.с.27), родів і догляду за дитиною не можуть бути визначальними для вирішення даного спору.

З позовної заяви про розірвання шлюб, яку позивач подав до суду 18 травня 2005 року (до виповнення дитині одного року), вбачається, що подружнє життя між сторонами не склалося, позивачка створювала конфліктні ситуації, зверталася до органів міліції з заявами про її побиття, та про те, що він, позивач, забирає і не віддає їй доньку. Вважав спільне проживання неможливим (а.с.7).

Після розірвання шлюбу   проживав з донькою у своєї матері.

В позовній заяві по даній справі позивач вказав, що 28 вересня 2005 року позивачка разом зі своєю матір'ю „варварським методом" викрала дитину і він вимушений був звертатися з заявами у міліцію, прокуратуру та до кримінальної міліції у справах неповнолітніх про викрадення дитини (а.с.4).

Наведені обставини свідчать про відносини сторін між собою і спростовують доводи позивача та висновки суду про антигромадську поведінку відповідачки і її ухиляння від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, оскільки вбачаються перешкоди самого позивача у перебуванні дитини з матір'ю,

З довідки районної дитячої лікарні вбачається, що дитина сторін народилася від ускладненої вагітності з вагою 2540 гр., зростом 47 см., у віці 12 днів перехворіла ГРВІ, у віці до одного року хворіла лівобічною пневмонією (гострий перебіг), оглядалася педіатром, окулістом неврологом, ортопедом, відповідно до діючих нормативів МОЗ отримала необхідні профілактичні щеплення" відповідно віку (а.с. 27).

Наведені обставини про стан дитини спростовують доводи викладені у позовній заяві про погіршення стану здоров'я та невідповідності ваги через поведінку відповідачки.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що в період гострого перебігу лівосторонньої пневмонії дитини і її стаціонарного лікування позивач порушив судову справу про розірвання шлюбу з відповідачкою (а.с. 7, 27), що також не доводить негативного відношення позивачки до виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свій позов в частині аморальної поведінки позивачки та її ухиляння від виховання дитини спростовуються також виключно позитивною характеристикою відповідачки, підготовленою депутатом Броварської міської ради Колесник В.О., за поясненнями сусідів сторін по будинку, ствердженими в судовому засіданні.

Зокрема, належне відношення позивачки до дитини, її утримання і виховання стверджується показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Що стосується висновку органу опіки і піклування про доцільність проживання малолітньої доньки сторін з батьком, то його об'єктивність викликає сумнів, оскільки надаючи такий висновок опікунська рада фактичних обставин виховання дитини належно не перевіряла, послалася лише на клопотання управління Служби Безпеки України в Київській області про залишення дитини на вихованні батька, і виходила з того, що дитина ОСОБА_3 народилася у 2000 році і, відповідно має значно старший, ніж насправді, вік.

Рішення Броварської міської ради з цього приводу прийняте формально, оскільки також стосується дитини 2000 року народження, тому не може прийматися до уваги при вирішенні цього спору.

Судова колегія не може також приймати до уваги записку відповідачки про відмову від дитини, оскільки відповідачка пояснила, що писала її під примусом і погрозами позивача, іншого судом не встановлено.

При ухвалені рішення суд першої інстанції наведеним обставинам належної правової оцінки не дав і прийняв рішення, яке не може вважатися правильним.

Позивач не Довів, а судом не було встановлено, що відповідачка зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, має аморальну поведінку, що могло б зашкодити розвиткові дитини (ч.2 ст. 161 СК України).

За наведених обставин рішення суду, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню.

Враховуючи вік дитини, відсутність обставин, які б виключали можливість проживання дитини у такому віці з матір'ю та недоведеність позову про доцільність проживання її лише з батьком, колегія суддів вважає необхідним ухвалити по справі нове рішення, яким ОСОБА_2 у позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 6 червня 2006 року скасувати.

Ухвалити нове рішення:

ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з ним, відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців, з дня набрання законної сили.