07.02.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/453/2013р. Головуючий у першій

інстанції Фисюк О.І.

Категорія 19 Доповідач у апеляційній

інстанції Єфімова В.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого: Єфімової В.О.,

суддів: Клочка В.П., Сундукова В.М.,

при секретарі: Наталевичі Д.І.,

за участю: представника позивача ТОВ «Порше Лізинг Україна» - Брагіної О.В., представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 09 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу, та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у якому просило стягнути солідарно з відповідачів на його користь збитки за Договором про фінансовий лізинг № 00001001 від 30 вересня 2009 року у розмірі 419 311 грн. 26 коп., неустойку за ст.785 ЦК України у розмірі 89 668 грн. 98 коп., пеню у розмірі 2 107 грн. 65 коп., компенсацію інфляційних витрат у розмірі 2 218 грн. 36 коп., 3 відсотки річних у розмірі 623 грн. 29 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 961 грн. 18 коп., та судові витрати у розмірі 14 605 грн. 76 коп.

Вимоги позову мотивовані тим, що у результаті неналежного виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за Договором про фінансовий лізинг, укладеним 30 вересня 2009 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна», ОСОБА_4 у якості лізингоодержувача та ОСОБА_5 у якості поручителя, виникла заборгованість, яку ОСОБА_4 сплатив, але у зв'язку із порушенням строків виплати лізингових платежів позивач наполягає на стягненні з відповідачів пені за прострочення зобов'язання, 3 відсотків річних, інфляційних витрат, процентів за користування чужими коштами та штрафних санкцій за договором. Крім того, у зв'язку з порушенням ОСОБА_4 своїх зобов'язань за договором та приписів чинного законодавства, що полягали в ухиленні від повернення об'єкту лізингу після припинення договору, позивач вважає, відповідачами має бути сплачена неустойка у розмірі подвійного лізингового платежу (подвійної плати за користування об'єктом лізингу) у сумі 89 668 грн. 98 коп.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про захист прав споживачів, у якому просили визнати недійсними умови п.12.5, п.12.8, п.12.9, п.6.10, п.6.5, п.12.13, п.20.5 Договору про фінансовий лізинг від 30 вересня 2009 року, укладеного між сторонами по справі, стягнути з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_4 збитки у розмірі 17 338,49 доларів США та 44 026 грн. 48 коп., а також судові витрати.

Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що названий договір у був укладений з явним порушенням норм законодавства, оскільки умови договору за своєю суттю є несправедливими й це тягне за собою недійсність договору в силу ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, ОСОБА_4 при розірванні договору були завдані збитки у вигляді грошових коштів у сумі 17 338,49 доларів США, сплачених ним за період часу з 30 вересня 2009 року по 15 вересня 2010 року згідно Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів в якості відшкодування частини вартості об'єкту лізингу. Також збитки складаються зі сплаченого 04 листопада 2010 року платежу поза дією договору на суму 44 026 грн. 48 коп.

Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 09 листопада 2012 року у задоволенні позову ТОВ «Порше Лізинг Україна» та зустрічного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено у повному обсязі.

ТОВ «Порше Лізинг Україна» з рішенням суду у частині залишення без задоволення вимог його позову не погодився, подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування у названій частині шляхом задоволення вимог первинного позову у повному обсязі. Вказує на порушення судом при ухваленні оскаржуваного рішення суду норм матеріального і процесуального права

У апеляційній скарзі представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ставиться питання про скасування рішення суду у частині залишення без задоволення вимог зустрічного позову та ухвалення у цій частині нового рішення про задоволення вимог зустрічного позову у повному обсязі. Вважає, що судом порушені норми матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Порше Лізинг Україна» підлягає задоволенні, а в задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6 слід відмовити з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про залишення без задоволення позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна», суд першої інстанції виходив з того, що через ненадання позивачем належних доказів, які б свідчили про прострочення виконання зобов'язання з боку ОСОБА_4, він позбавлений можливості встановити, чи мало місце порушення будь-якою стороною договору своїх зобов'язань.

З такими висновками суду колегія суддів погодитись не може.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

З матеріалів справи видно, що 30 вересня 2009 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» та відповідач ОСОБА_4 уклали Договір про фінансовий лізинг № 00001001, поручителем якого виступила ОСОБА_5

Відповідно до умов цього договору, невід'ємними частинами якого являються Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі Комерційні умови), Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), Акт прийому-передачі, позивач зобов'язався надати у користування ОСОБА_4 об'єкт лізингу - транспортний засіб Audi Q5 TDI 2009 року виробництва, реєстраційний номер НОМЕР_1, а ОСОБА_4 зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) аванс у розмірі, що дорівнює еквіваленту 7 287,40 доларів США, лізингові та інші платежі на загальну суму 101 980,43 доларів США (т.1 а.с.20).

Фактична передача ОСОБА_4 предмету лізингу мала місце 09 жовтня 2009 року, про що було складено відповідний Акт прийому-передачі, у якому зазначено, що предмет лізингу є власністю лізингодавця до моменту повного виконання лізингоодержувачем зобов'язань, передбачених Договором про фінансовий лізинг. У випадку неспроможності лізингоодержувача виконати свої зобов'язання, передбачені Договором, лізингодавець може позбавити лізингоодержувача права користування предметом лізингу та вилучити його (т.1 а.с.40).

Відповідно до п.12.2 Комерційних умов строк лізингу починається з дати підписання Акту приймання-передачі лізингоодержувачем об'єкту лізингу.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» названий транспортний засіб у користування ОСОБА_4 передало, отже умови договору зі свого боку виконало, на відміну від лізингоодержувача, який належним чином свої зобов'язання не виконував, прострочивши сплату лізингових платежів за листопад 2009 року на 9 днів, за грудень 2009 року на 7 днів, за січень 2010 року на 14 днів, за лютий 2010 року на 15 днів, за березень 2010 року на 18 днів, за квітень 2010 року на 69 днів, за травень 2010 року платіж у розмірі 14 930 грн. 74 коп. на 39 днів та решту платежу у розмірі 6 382 грн. 68 коп. на 67 днів, за червень 2010 року платіж у розмірі 14 930 грн. 74 коп. на 38 днів, решту платежу у розмірі 5 949 грн. 99 коп. на 99 днів та решту платежу у розмірі 4 894 грн. 82 коп. на 120 днів, за липень 2010 року платіж у розмірі 14 902 грн. 50 коп. на 90 днів, решту платежу у розмірі 10 925 грн. 91 коп. на 91 день та решту платежу у розмірі 5 925 грн. 91 коп. на 105 днів. Викладене підтверджується платіжними дорученнями, Актом звірки сплачених коштів та розрахунок прострочення (т.1 а.с.233-234, 220-232).

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду про те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження порушень строків оплати платежів відповідачем.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно п.12.6, п.12.6.1 Комерційних умов ТОВ „Порше Лізинг Україна" має право в односторонньому порядку припинити дію цього контракту в разі несплати одного наступного лізингового платежу у повному обсязі або частково, якщо строк невиконання такого перевищив тридцять календарних днів.

Відповідно до п.12.7 Комерційних умов день, що вважатиметься датою припинення дії визначається Порше Лізинг Україна. У день припинення лізингодавець надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення про припинення дії.

У разі припинення дії договору, за змістом п.12.9 Комерційних умов, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок впродовж десяти робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

05 травня 2010 року лізингодавець направив на адресу лізингоодержувача першу платіжну вимогу, 17 травня 2010 року - другу, а 06 липня 2010 року позивачем на адресу відповідачів були направлені листи від 02 липня 2010 року, в яких зазначалось, що Договір фінансового лізингу вважається розірваним і позивач вимагає повернути майно, що є предметом лізингу, а також заплатити борг по простроченим лізинговим платежам та штрафні санкції за неналежне виконання договору (т.1 а.с.208,211,212).

Згідно п.20.5. Комерційних умов усі повідомлення, що мають бути надані за цим Контрактом, оформляються в письмовій формі та доставляються особисто, при цьому вони вважаються такими, що були надані, після доставки за відповідною адресою, або шляхом відсилання поштовим відправленням першого класу з попередньою оплатою, при цьому таке повідомлення вважається таким, що було доставлене, через 2 робочих дні з дати поштового відправлення, або шляхом надіслання факсу, при цьому таке повідомлення вважається таким, що було доставлене після відправки.

Як вбачається з Договору про фінансовий лізинг, у частині де містяться відомості про лізингоодержувача, у якості місцезнаходження останнього (зареєстроване та фактичне) вказана адреса за квартирою АДРЕСА_1, а у якості місця проживання - адреса за АДРЕСА_2, на яку 06 липня 2010 року, згідно списку № 7 згрупованих рекомендованих відправлень від 06 липня 2010 року, позивачем було направлено повідомлення про відмову від договору від 02 липня 2010 року (т.1 а.с.214-215, 216-217).

Таким чином, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що позивачем не надано належних доказів про вручення відповідачам листа-вимоги від 02 липня 2010 року.

Оскільки відповідач добровільно не повернув предмет лізингу позивачу, останній звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису про повернення предмету лізингу.

21 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис про повернення лізингоодержувачем на користь лізингодавця ТОВ «Порше Лізинг Україна» об'єкту фінансового лізингу (т.1 а.с.59).

26 жовтня 2010 року об'єкт лізингу у відповідача ОСОБА_4 було вилучено, та проведено аукціон з його продажу. За підсумками аукціону, між позивачем та переможцем було укладено Договір комісії № 2 від 04 лютого 2011 року, предметом якого є відчуження названого автомобіля третім особам на умовах комісії. Згідно видаткової накладної № 00030296 від 04 березня 2011 року об'єкт лізингу було реалізовано за ціною 354 442 грн. 50 коп.(т.1 а.с.62-65,67,68).

Доводи відповідачів про те, що рахунки про сплату лізингових платежів отримувались лізингоодержувачем несвоєчасно, а тому оплата цих платежів здійснювалась ним із порушенням строку, передбаченого п.6.5 Комерційних умов, колегією суддів до уваги прийняти бути не можуть, оскільки відповідно до положень п.6.8. ОСОБА_4 як лізингоодержувач повинен був інформувати ТОВ «Порше Лізинг Україна» протягом 5 робочих днів з дати виставлення рахунку щодо можливого неотримання такого рахунку, але зазначені дії ним не проводились.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що лізингоодержувачем допущено цивільне правопорушення, яке полягає у неналежному виконанні прийнятих на себе за укладеним договором грошових зобов'язань, тому заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача у примусовому порядку суми збитків за Договором про фінансовий лізинг підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст.22 ЦК України закріплено, що особа, якій завдано збитки у зв'язку з порушенням її цивільного права, має право на відшкодування збитків.

Пунктом 12.9. Комерційних умов передбачено, що після вилучення об'єкту лізингу, відповідач має компенсувати будь-яку різницю між ринковою вартістю автомобіля та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Плану відшкодування.

Так з матеріалів справи видно, що на момент вилучення об'єкту лізингу несплаченими залишилися платежі на суму 97 799,91 доларів США, що за офіційним обмінним курсом НБУ на 26 жовтня 2010 року становило 773 753 грн. 76 коп., розмір ціни за якою був відчужений предмет лізингу, та яка є його ринковою вартістю, склав суму 354 442 грн. 50 коп., отже різниця між ринковою вартістю та сумою несплачених лізингових платежів на момент вилучення об'єкту лізингу становила суму 419 311 грн. 26 коп., яка і підлягає відшкодуванню на користь позивача.

Також ТОВ «Порше Лізинг Україна» заявлено вимогу щодо сплати пені.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислююється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.8.2.1. Комерційних умов у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються санкції у вигляді пені у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, сума пені, що підлягає сплаті становить 2 107 грн. 65 коп. (т.1 а.с.18).

Також, позивач просить відшкодувати інфляційні витрати, які підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання, та 3% річних від простроченої суми.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування збільшення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 2 218 грн. 36 коп. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 632 грн. 29 коп., суд дійшов висновку про те, що розрахунок відповідає зобов'язанням відповідача ОСОБА_4 за укладеним договором.

Вимоги позивача про стягнення процентів за користування грошовими коштами також ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, загальний розмір процентів за користування грошовими коштами, що підлягає сплаті відповідачем за період заборгованості, становить 1 961 грн. 18 коп. Детальний розрахунок цієї суми міститься у позові, сумнівів у колегії суддів не викликає.

Що стосується вимоги про відшкодування неустойки за ст.785 ЦК України у розмірі 89 668 грн. 98 грн., колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає. Так, позивач вважає, що має право на стягнення неустойки за наступні місяці після розірвання договору, тобто коли договір був припинений і була висунута вимога щодо повернення об'єкту лізингу і до моменту його вилучення у жовтні 2010 року у розмірі подвійного лізингового платежу за 3 місяця що дорівнюється 89 668 грн. 98 коп. ((14 944 грн. 83 коп. х 2) х 3), однак, колегією суддів встановлено, що договір було припинено 06 липня 2010 року та після вилучення предмету лізингу в жовтні 2010 року відповідач сплатив заборгованість по лізинговим платежам у сумі 44 026 грн. 48 коп., а тому подвійна ставка лізингових платежів за цей період стягнута бути не може.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додатковому (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Виходячи з цього, відповідачі мають нести солідарну відповідальність перед позивачем.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача є законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Проте, суд першої інстанції викладене правильно не оцінив та дійшов необґрунтованого висновку про залишення без задоволення позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна».

Ухвалюючи рішення у частині залишення без задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання недійсними умов п.12.5, п.12.8, п.12.9, п.6.10, п.6.5, п.12.13, п.20.5 Договору про фінансовий лізинг № 00001001 від 30 вересня 2009 року, укладеного між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та відповідачами, стягнення з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_4 збитків, у зв'язку із тим тим, що відповідно до пунктів 7,16 ч.3 та ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» названі умови договору є несправедливими, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачами за зустрічним позовом не доведено належними доказами у чому саме полягає несправедливість, у чому вона виражається в контексті договору та Закону України «Про фінансовий лізинг», як це порушує їх права.

Крім того, судом обґрунтовано не прийняти до уваги доводи представників позивачів за зустрічним позовом щодо нікчемності договору, який на їх погляд укладений не уповноваженою особою, оскільки даний договір ними не оспорюється.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає частковому скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення.

Згідно із ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору за подання позову у розмірі 1 700 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи за подання позову у розмірі 120 грн., витрат, що пов'язані з явкою до суду представника, у розмірі 8 657 грн. 77 коп., витрат на правову допомогу у розмірі 1 600 грн., судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 609 грн. 50 коп., а всього 13 687 грн. 27 коп.

Здійснюючи розрахунок витрат на правову допомогу, колегія суддів керувалася приписами ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», та виходила з того, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» уповноважило ОСОБА_3 на представництво своїх інтересів, згідно довіреності, яка є в матеріалах справи (т.1 а.с.77). З журналів судових засідань вбачається, що судові засідання по даній справі, в яких брала участь ОСОБА_3 тривали близько 10 годин, саме цей час був затрачений на надання правової допомоги позивачу, а тому судові витрати слід стягнути у сумі 1 600 грн.

Керуючись ст.ст.303, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» задовольнити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 09 листопада 2012 року у частині залишення без задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу скасувати.

Ухвалити у цій частині нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та збитків за договором фінансового лізингу задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» збитки за Договором про фінансовий лізинг № 00001001 від 30 вересня 2009 року у розмірі 419 311 грн. 26 коп., пеню у розмірі 2 107 грн. 65 коп., компенсацію інфляційних витрат у розмірі 2 218 грн. 36 коп., 3% річних у розмірі 623 грн. 29 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 961 грн. 18 коп., а всього 426 221 грн. 74 коп.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення неустойки у розмірі 89 668 грн. 98 коп. відмовити.

У іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» у долевому порядку в рівних частках судові витрати: судовий збір за подання позову у розмірі 1 700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи за подання позову у розмірі 120 грн., витрати, що пов'язані з явкою до суду представника, у розмірі 8 657 грн. 77 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 1 600 грн., судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 1 609 грн. 50 коп., а всього 13 687 грн. 27 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: /підпис/ В.О.Єфімова

Судді: /підпис/ В.М.Сундуков

/підпис/ В.П.Клочко

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного

суду м.Севастополя В.О.Єфімова