АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження № 22ц/790/1067/13
Справа №1822/13 р. Головуючий 1 інст. - Короткий І.П.
категорія - право власності Доповідач - Пономаренко Ю.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 березня 2013 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Пономаренко Ю.А.,
суддів - Черкасова В.В., Кукліної Н.О.
при секретарі - Гуренко М.О, Каплоух Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2012 року по цивільній справі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Московського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області про визнання права на стягнення суми боргу, задоволення вимог кредитора шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, визнання права власності, виселення та зняття з реєстрації, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 01.10.2010 року між сторонами було укладено договір позики, за умовами якого позивач передав відповідачу 23500 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути цю грошову суму позивачу не пізніше 01.10.2011 року в порядку та строки, передбачені договором. 01.10.2010 року між сторонами було укладено іпотечний договір, за умовами якого у забезпечення зазначеного договору позики відповідач передав позивачу в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язання за договором позики відповідач не виконав. У зв'язку з цим позивач просив суд визнати за позивачем право на стягнення з відповідача суми боргу за договором позики у загальному розмірі 560687,37 грн.; задовольнити вимоги позивача шляхом набуття права власності на предмет іпотеки; визнати за позивачем право власності на зазначену квартиру; усунути перешкоди шляхом виселення та зняття з реєстрації відповідача та всіх осіб, що проживають разом з ним, із зазначеної квартири.
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 24 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням представник ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 задовольнити повністю, а саме: визнати за ОСОБА_2 право на стягнення на його користь з ОСОБА_4 суму основного боргу за договором позики в розмірі 167787 грн. 90 коп., суму трьох процентів річних від суми прострочення в розмірі 3435 грн. 65 коп., суму процентів за користування позикою в розмірі 15963 грн. 82 коп. та суму нарахованого штрафу за прострочення боржником виконання зобов'язання в розмірі 373500 грн., а загалом - 560687 грн. 37коп., задовольнити вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 за договором позики шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_2 право власності на цю квартиру, усунути позивачеві перешкоди в користуванні цією квартирою шляхом виселення і зняття з реєстрації з неї відповідача ОСОБА_4, а також всіх осіб, що проживають там з її дозволу або за її згоди, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі сплаченого позивачем судового збору на суму 2823 грн.
Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд першої інстанції, розглядаючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 обґрунтовано виходив з того, що рішення суду про передачу права власності не потребується, оскільки згідно до п.12 іпотечного договору від 01.10.2010 року укладеного між сторонами, передбачалося задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Вказане застереження за умовами пункту договору вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя і є правовою підставою для реєстрації прав власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі іпотечного договору, який в цьому випадку є правовстановлюючим документом.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судова колегія вважає, що такий висновок суду першої інстанції є правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2010 року між сторонами було укладено договір позики, за умовами якого позивач передав відповідачу 23500 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути цю грошову суму позивачу не пізніше 01.10.2011 року в порядку та строки, передбачені договором.
01.10.2010 року між сторонами було укладено іпотечний договір, за умовами якого у забезпечення зазначеного договору позики відповідач передав позивачу в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
Згідно вимог ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частина 3 ст.36 Закону України «Про іпотеку» передбачає такі форми позасудового врегулювання: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Оскільки позивачем вибрано такий спосіб захисту своїх прав, як передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, порядок реалізації його передбачений ст.37 Закону України «Про іпотеку».
Положенням ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Згідно до п.12 іпотечного договору від 01.10.2010 року, укладеного між сторонами, передбачалося задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Вказане застереження за умовами пункту договору вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя і є правовою підставою для реєстрації прав власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі іпотечного договору, який в цьому випадку є правовстановлюючим документом.
Сторонами не заперечується, що у позасудовому порядку, починаючи з дня настання у позивача права вимоги за договором позики, а саме з 1 жовтня 2011 року, перехід права власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору не відбувся. Доказів, що відповідачами чинилися перешкоди у реалізації права позивача, як іпотекодержателя, на набуття права власності на предмет іпотеки шляхом здійснення державної реєстрації прав власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору від 1 жовтня 2010 року, не надано.
Судом 1 інстанції вірно зроблений висновок щодо аналізу зазначених правових норм про те, що рішення суду про передачу права власності не потребується.
Відмовляючи в позові про стягнення на предмет іпотеки та не визнаючи за позивачем право власності на предмет іпотеки, суд першої інстанції встановленим у справі обставинам дав належну юридичну оцінку, визначив та застосував правові норми, які підлягали застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.
Доводи, які викладено в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують
В зв'язку з чим судова колегія не вбачає правових підстав для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, 314, 315,317 ЦПК України, судова колегія, -
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308,312, 315,317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді