Справа №784/573/13 12.03.2013 12.03.2013 12.03.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/784/231/2013 Головуючий суду І інстанції

Категорія: ч. 1 ст. 185, суддя Савін О.І.

ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач апеляційної інстанції

Чебанова-Губарєва Н.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого-судді Дзюби Ф.С.,

суддів Пісного І.М., Чебанової-Губарєвої Н.В.

за участю прокурора Цибух Т.І.,

засудженого ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 грудня 2012 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Первомайську Миколаївської області, мешкає в АДРЕСА_1, судимий

- 09.08.2012 р. Кіровським районним судом м. Донецьку за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі,

засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначене покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів за цим вироком та злочину за вироком Кіровського районного суду м. Донецьку від 09.08.2012 р., шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначене покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області вартість проведення товарознавчої експертизи в розмірі 382,20 грн..

Вирішено питання щодо речових доказів по справі.

За вироком суду ОСОБА_2 01.03.2012 р. о 06.30 годині, в м. Южноукраїнську Миколаївської області, вживаючи алкогольні напої в кафе «Їдальня», розташованому на розі бульвару Курчатова та вул. Миру, побачив на столі мобільний телефон «Samsung S 5233 T», який належав ОСОБА_3 Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 переконавшись в тому, що його ніхто не бачить, взяв зі столу мобільний телефон «Samsung S 5233 T», вартістю 680 грн., в чохлі вартістю 50 грн., з флеш-картою вартістю 60 грн., в якому знаходилась сім-карта вартістю 10 грн. Вказаний телефон засуджений поклав до кишені свого одягу та розпорядився ним за власним розсудом, спричинивши ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 800 грн. Пізніше ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3 провести його до дому з метою в подальшому заволодіти гаманцем з грошима останнього. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 вихватив з рук ОСОБА_3 гаманець з грошима, але останній встиг висмикнути з гаманця 4 820 грн. та 100 доларів США. З викраденим гаманцем, в якому залишилося 4 000 грн. та 100 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 798 грн., ОСОБА_2 втік та розпорядився викраденим за власним розсудом. Своїми діями ОСОБА_2 завдав ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 5 598 грн.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії, вказує на те, що вирок суду незаконний, оскільки суд не врахував його показань, а взяв до уваги тільки пояснення потерпілого, який їх неодноразово міняв - він, як і його співмешканка ОСОБА_6 не могли назвати суму грошей, яка була у потерпілого.

Заслухавши доповідь судді, засудженого на підтримку апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 в таємному викраданні чужого майна відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими судом доказами і апелянтом не оспорюються. Не оспорюється ним і кваліфікація дій за вказаний злочин.

Знайшли своє підтвердження і висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна (грабіжі), вчиненому повторно.

Твердження засудженого про неправильність кваліфікації його дій і зміну потерпілим показань позбавлені підстав.

Так, із показань потерпілого ОСОБА_3 в суді першої інстанції вбачається, що з вечора 28.02.2012 р. до 01.02.2012 р. він із засудженим спілкувались, вживаючи алкогольні напої. Засуджений декілька раз просив у нього мобільний телефон для здійснення дзвінків. Через деякій час ОСОБА_2 запропонував йому провести його додому. Вони вийшли з кафе та сіли в машину таксі їхати до магазину. Коли вийшли з таксі, він з'ясував, що в нього пропав належний йому мобільний телефон. Засуджений припустив, що телефон залишився в таксі і запропонував допомогти його повернути, пообіцяв знайти водія, але зазначив, що за повернення телефону водію необхідно буде заплатити гроші. Він дістав гаманець і в цей час засуджений став виривати у нього його з рук. Він намагався утримати гаманець, але засуджений вихопив у нього гаманець, він встиг витягнути частину грошей.

Засуджений ОСОБА_2 не заперечував того, що з вечора 28.02.2012 р. до 01.02.2012 р. він із потерпілим спілкувались, вживаючи алкогольні напої. Він декілька раз просив у потерпілого мобільний телефон для здійснення дзвінків, а коли вони їхали в таксі, він поклав телефон в кишеню свого одягу, а потім вирішив не повертати потерпілому телефон. Коли потерпілий зрозумів, що в нього пропав мобільний телефон, він (ОСОБА_2) сказав потерпілому, що можливо телефон залишився в таксі і запропонував допомогти його повернути, пообіцяв знайти водія, але попередив, що за повернення телефону водію необхідно буде заплатити гроші. Він сказав щоб потерпілий дав йому гаманець і щоб в гаманці було 3 000 - 4 000 грн. і 100 доларів США. Після цього потерпілий вийняв з гаманця частину грошей, залишив 4 000 грн. і 100 доларів США і добровільно передав йому гаманець. Він не згодний з кваліфікацією дій, стверджує, що він не виривав з рук потерпілого гаманець, на його думку, його дії підпадають під ознаки шахрайства.

Під час досудового слідства потерпілий ОСОБА_3 показав, що коли вони вийшли з таксі, він виявив відсутність належного йому мобільного телефону. Засуджений припустив, що телефон залишився в таксі, він знає таксиста, але за повернення телефону водію необхідно буде заплатити гроші. В руках у нього знаходився гаманець, він був не зачинений після розрахування з таксистом. Засуджений почав виривати у нього з рук гаманець, він встиг вихопити з гаманця частину грошей, після чого засуджений вирвав з рук гаманець і побіг (а. с. 32-33).

Про відкрите заволодіння належними йому гаманцем і грошима потерпілий ОСОБА_3 вказує і в своїй заяві, з якою він звернувся до Южноукраїнського МВ УМВС України в Миколаївській області 01.03.2012 р. (а. с. 3).

Наведене свідчить про те, що показання потерпілого під час досудового слідства і в ході розгляду справи в суді стосовно механізму заволодіння його коштами є незмінними, і немає підстав вважати їх неправдивими чи суперечливими, про що стверджує засуджений.

До того ж показання потерпілого ОСОБА_3 узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_6, яка в ході досудового слідства поясняла, що потерпілий, з яким вона проживає останні 10 років, після того, що сталося, розказував їй, що коли вони із засудженим вийшли з таксі і він, ОСОБА_3, виявив відсутність належного йому телефону, хлопець, який назвався ОСОБА_7, запропонував ОСОБА_3 наздогнати таксі. ОСОБА_3 відкрив гаманець, а ОСОБА_7 почав ви