копія
Справа № 11-410/2008 року головуючий в І-ій інстанції: Карплюк О.І.
категорія: ст. 186 ч. 2 КК України доповідач: Шершун В.В.
ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«16» вересня 2008 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: Шершуна В.В.,
суддів: Суслова М.І., Ващенка С.Є.,
з участю прокурора: Крохмалюк Л.Б.,
та захисника: ОСОБА_1,
при секретарі судового засідання: Інжиєвській Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією законного представника засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від «12» травня 2008 року.
Цим вироком
ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 українця, гр-на України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, учня 9-го «б» класу Хмельницької ЗОШ № 13, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого:
- 14.05.2007 р. Хмельницьким міськрайонним судом за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 104 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, -
засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 ч.1 КК України до даного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду від 14.05.2007 року і остаточно визначено засудженому покарання у вигляді 4 роки 3 місяці позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в закону силу залишено підписку про невиїзд.
Постановлено прийняти відмову потерпілої ОСОБА_4. від позову та провадження по справі в цій частині зарито.
Згідно вироку суду неповнолітній ОСОБА_2. 30.07.2007 р., біля 12 год. 30 хв. за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_5, якого засуджено вироком Хмельницького міськрайсуду від 20.12.2007 р. за даний злочин, знаходячись біля будинку № 6/4, що по вул.. Зарічанській в м. Хмельницькому, з метою відкритого викрадення чужого майна та із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, штовхнувши в груди неповнолітнього ОСОБА_6, заволоділи в останнього мобільним телефоном «Сіменс С-65», вартістю 620 грн., в якому знаходився стартовий пакет «Лайф», вартістю 25 грн. та на рахунку якого були кошти в сумі 21 грн., чим заподіяли матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_4. на загальну су суму 666 грн. та фізичного болю потерпілому ОСОБА_6
Як видно зі змісту апеляційної скарги законного представника засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_3, остання просить змінити вирок місцевого суду, пом'якшивши призначене покарання, у зв'язку з його надмірною суворістю.
При цьому апелянт посилається на те, що суд не в повній мірі врахував, що ОСОБА_2. є неповнолітнім, хворіє та розкаюється у вчиненому.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи засудженого ОСОБА_2 та його законного представника в підтримку поданої апеляційної скарги та про необхідність пом'якшення призначеного покарання, думку прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим і просив залишити його без змін, а апеляцію - без задоволення, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, провівши судове слідство, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_2 у відкритому, повторному, за попередньою змовою групою осіб викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, не небезпечним для життя і здоров'я потерпілого при зазначених у вироку обставинах, відповідає матеріалам справи і ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Суд першої інстанції дав правильну оцінку показам ОСОБА_2 про непричетність до інкримінованих йому злочинних дій, вказавши, що ці покази дані з метою ухилитись від відповідальності.
При цьому суд врахував, що ОСОБА_2. не заперечував свого знаходження на місці злочину і скоєного пограбування, посилаючись лише на те, що пограбування вчинене ОСОБА_5 Так, він пояснив, що гуляючи по вул. Зарічанській, вони з з ОСОБА_5, зустріли потерпілого, у якого ОСОБА_5 попросив мобільний телефон і з ним втік, а він лише штовхнув потерпілого, оскільки той вимагав у нього повернення телефону.
Ці покази повністю заперечуються потерпілим ОСОБА_6, який пояснив, що в липні 2007 року, коли він з друзями був біля будинку № 6/4 по вул. Зарічанській, до нього підійшли двоє хлопців, один з яких був, як йому тепер відомо ОСОБА_2, який попросив у нього мобільний телефон, щоб переписати музику. Отримавши телефон, він передав його своєму товаришу (ОСОБА_5), а коли він (потерпілий) став вимагати повернути йому телефон, ОСОБА_2 вдарив його в живіт і вони з ОСОБА_5 втекли.
Дані покази повністю підтвердили свідки ОСОБА_7 і законний представник неповнолітнього потерпілого - цивільний позивач по справі - ОСОБА_4.
Згідно з протоколами впізнання, потерпілий ОСОБА_6. упізнав ОСОБА_5 і ОСОБА_2 як осіб, які його пограбували.
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2007 року ОСОБА_5 засуджений за даний злочин.
На думку колегії суддів, у суду першої інстанції не було підстав не вірити потерпілому, а тому він обґрунтовано поклав в основу вироку його покази і правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст. 186 ч. 2 КК України, оскільки він повторно, за попереднім зговором групою осіб, відкрито викрав чуже майно, з застосуванням насильства, не небезпечного для життя і здоров'я потерпілого.
Міра покарання призначена ОСОБА_2 з дотриманням вимог ст. 65 КК України - з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При цьому суд правильно врахував як обставину, що пом'якшує покарання засудженого вчинення ним злочину в неповнолітньому віці.
Разом з тим, суд врахував тяжкість вчиненого злочину, посередні характеристики ОСОБА_2, те, що він вчинив злочин в період іспитового строку, а тому прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення і перевиховання засудженого лише в умовах ізоляції від суспільства, тобто реального позбавлення волі.
Посилання апелянта на хворобу ОСОБА_2 та на його розкаяння, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки хвороба не перешкоджає засудженому відбути покарання, а розкаяння у нього відсутнє, оскільки він не визнав свою вину і активно намагався ухилитись від відповідальності.
Як видно з висновку стаціонарної психолого-психіатричної експертизи, призначеної в ході апеляційного розгляду, ОСОБА_2. є осудним, його психологічний розвиток відповідає його віку та освіті, будь-яких психічним захворюванням він не страждає, а виявляє лише соціалізований розлад поведінки.
За таких обставин, судова колегія не знаходить підстав для пом'якшення покарання засудженому
Разом з тим, колегія суддів встановила, що виносячи вирок суд першої інстанції всупереч вимог ст. 338 КПК України не визначив час, з якого має рахуватись засудженому міра покарання. Враховуючи, що в ході апеляційного розгляду ОСОБА_2 було змінено запобіжний захід і 24.07.2008 року він був затриманий, місцевий суд в порядку ст. 409 КПК України має визначити порядок обчислення строку відбуття покарання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду
ухвалила:
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від «12» травня 2008 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляцію законного представника засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - без задоволення.
Зобов'язати Хмельницький міськрайонний суд в порядку ст. 409 КПК України визначити час, з якого має рахуватись строк покарання ОСОБА_2, зарахувавши в строк покарання час знаходження його під вартою.
Головуючий: /підпис/
судді: /підпис/
Копія вірна, згідно оригіналу
cуддя апеляційного суду Шершун В.В.