Справа №22-2733\2007 р.

                                                                                      Головуючий у 1 інстанції: Борняк P.O.

Категорія: 30

                                                                                       Доповідач: Бермес І.В.

УХВАЛА

Іменем України

12 листопада 2007 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого - Кота І.Н.

 Суддів: Богонюка Я.М. ,  Бермеса І.В.,

  При секретарі Титаренко К.В.,

  з участю ОСОБА_1,  ОСОБА_2,

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_1,     ОСОБА_3   на   рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 17 вересня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1,  ОСОБА_3,   ОСОБА_4,   третьої  особи   опікунської  ради Перемишлянської РДА про виселення,  -

встановила:

Оскаржуваним рішенням постановлено виселити ОСОБА_1,  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з житлового будинку АДРЕСА_1.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_1,  ОСОБА_3

В апеляційній скарзі покликаються на те,  що їх тимчасове проживання в с. Коросно зумовлено тим,  що в селі Кореличі житловий будинок потребує капітального ремонту,  тому вони з добровільної згоди ОСОБА_5 (батька і діда) тимчасово не просто проживають в с. Коросно,  а і доглядають його як немічну людину старого віку. Суд в своєму рішенні неправильно вказав,  що позивач ОСОБА_2 довів факт неможливості спільного проживання з ними,  хоча він з ними не проживав жодного дня. Вони акцентують увагу апеляційного суду на тому,  що не претендують на право власності на будинок,  у якому проживають,  а тільки просили як позивача так і суд,  дати їм нагоду й можливість пережити осінь та зиму 2007-2008 рр.

Просять рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши доповідача,  пояснення ОСОБА_1,  на підтримання апеляційної скарги,  заперечення ОСОБА_2,  перевіривши матеріали справи та доводи скарги,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено,  що ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1,  ОСОБА_3   та ОСОБА_4,  про виселення з приміщення житлового будинку АДРЕСА_1. Позивач зазначав,  що йому на праві приватної власності належить житловий будинок,  в якому на даний час проживають відповідачі,  чим чинять йому перешкоди у вільному володінні,  користування та розпорядженні його власністю. Крім цього в даному приміщенні проживає ОСОБА_5,  який є особою похилого віку,  потребує спокою та стороннього догляду,  а перебування відповідачів в зазначеному приміщенні створює несприятливі умови для цього. Відповідачі зареєстровані за іншими адресами та забезпечені житлом.

Встановлено,  що право власності позивача на будинок,  відповідачами не оспорюється. В  судовому засіданні  відповідачами  не подано жодного доказу про наявність правових підстав проживання в зазначеному будинку (реєстрація,  договір оренди,  найму,  тощо). В цей же час,  позивачем доведено факт реєстрації відповідачів за іншими адресами,  де вони забезпечені житлом.

Тому суд прийшов до висновку,  що позивач володіє всіма гарантованими йому Конституцією України правами щодо своєї власності у формі володіння,  користування і розпорядження та вправі вимагати виселення.

За таких обставин,  суд вказав на відсутність жодних правових підстав для обмеження права власності позивача,  таке право власності під сумнів відповідачем не ставиться та прийшов до висновку що вимога позивача про виселення відповідачів підлягає до задоволення.

2

Не заслуговують на увагу покликання апелянта на те,  що суд в рішенні неправильно вказав,  що позивач ОСОБА_2 довів факт неможливості спільного проживання з ними,  т.я. позовні вимоги були уточнені та позивач покликався на те,  що відповідачі без його згоди проживають в будинку і він не може бути позбавлений права власності на будинок (а.с. 35).

Не спростовують висновків суду покликання апелянта на те,  що не враховано,  що вони просили дати їм нагоду й можливість пережити осінь та зиму 2007-2008рр.,  оскільки з цих підстав вони вправі звернутись до суду з питанням відстрочки виконання рішення суду.

Виходячи з вищенаведеного,  колегія суддів прийшла до висновку,  що рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам,  доводи скарги висновків суду не спростовують,  тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ч.1п.1 ст. 307,  ч.1 ст. 308,  ч.1п.1 ст. 314,   ст. 315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

 Апеляційну  скаргу  ОСОБА_1,   ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 17 вересня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.