УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 2/123/472/2013 Головуючий суду першої інстанції:Тонкоголосюк О.В.

№ провадження: 22-ц/190/1690/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Новіков Р. В.

"11" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Новікова Р.В.

Суддів:Берещанської І.І., Кузнєцової О.О.

При секретарі:Таранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Республіканського вищого навчального закладу «Кримський університет культури» про визнання недійсними наказів, визнання незаконним контракту, поновлення на роботі, зобов'язання до вчинення певних дій, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 січня 2013 р. та рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 січня 2013 р., -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваними ухвалою суду залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_6 в частині вимог щодо визнання незаконним контракту № 79 від 01.09.2011 р. та скасування, із визнанням недійсним, наказу № 106-л від 31.08.2012 р. про звільнення позивачки, а рішенням суду відмовлено в її позові про визнання недійсними наказів, поновлення на роботі, зобов'язання до вчинення певних дій, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди.

В апеляційних скаргах на ухвалу і рішення суду ставляться питання про їх скасування у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального законів.

Зокрема, апелянт зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції необґрунтовано застосовано положення статті 207 ЦПК України, оскільки позовні вимоги у зазначеній цивільній справі ґрунтуються на інших підставах, ніж вимоги ОСОБА_6, заявлені нею у цивільній справі № 2/0109/3481/2012.

Оскаржуючи рішення, апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, зокрема, позивачка зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не прийняті до уваги її докази про порушення відповідачем обов'язку ознайомлення її з наказом про переведення на контрактну систему, вимог статті 32 КЗпП України щодо її переведення на іншу роботу та взагалі норм чинного законодавства щодо її звільнення.

Заслухавши доповідача, пояснення позивачки і представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_6 в частині її вимог про визнання незаконним контракту № 79 від 01.09.2011 р. та скасування, із визнанням недійсним, наказу № 106-л від 31.08.2012 р., суд першої інстанції виходив із положень п. 4 частини 1 статті 207 ЦПК України щодо наявності також спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що розглядається в іншому суді.

Згідно з вимогами п. 4 частини 1 статті 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29.11.2012 р. у цивільній справі № 2/0109/3481/2012 ОСОБА_6 відмовлено в позові до того ж самого відповідача, що і в теперішній справі, зокрема, про визнання недійсним контракту № 79 від 01.09.2011 р., визнання недійсним та скасування наказу про її звільнення № 106-л від 31.08.2012 р. (л.с. 23-26).

Зміст вищевказаного судового рішення, у якому достатньо повно викладені позовні вимоги і зміст як позовних вимог ОСОБА_6 в цій справі, так і оскаржуваного в цій справі рішення суду, свідчать про фактичне співпадання і предмету позову, і його підстав, тобто обставин, наведених у заяві, якими вона обґрунтовувала свої вимоги.

Обставинам, що вважає апелянт у своїй апеляційній скарзі «іншими», такими, що раніше в позові по справі № 2/0109/3481/2012 не заявлялися, навпаки, була дана повна та всебічна оцінка в рішенні суду першої інстанції у зазначеній справі та ухвалі Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2013 р. по цій справі (л.с. 23-26, 168-174).

Таким чином, висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі, відповідають матеріалам справи, фактичним обставинам і не суперечать вимогам законодавства.

Відмовляючи ОСОБА_6 в позові, суд першої інстанції входив із недоведеності нею позовних вимог та, взагалі, їх необґрунтованості.

Як встановлено судом, позивачка перебувала із відповідачем у трудових відносинах з 01.09.2007 р. по 31.08.2012 р., працюючи, зокрема, на посаді доцента кафедри гуманітарних і соціально-економічних дисциплін по 26.08.2008 р. на умовах контракту, а з 01.01.2011 р. на посаді в.о. доцента кафедри вокального мистецтва факультету «Музикальне мистецтво (л.с. 48).

Наказом № 144-л від 31.08.2011 р. на підставі заяви позивачки її переведено на посаду доцента кафедри «Музейна справа та охорона пам'яток історії та культури» факультету соціокультурної діяльності на 1 ставку на умовах, передбаченим контрактом, з 01.09.2011 р. по 31.08.2012 р. та звільнено за власним бажанням з посади ведучого спеціаліста за сумісництвом.

31.01.2012 р. позивачку, згідно наказу № 19-л, переведено на посаду в.о. доцента кафедри «Музейна справа і культурний туризм» факультету соціокультурної діяльності і музикального мистецтва на умовах, передбачених контрактом, з 01.02.2012 р. по 31.08.2012 р.

Наказом № 106-л від 31.08.2012 р. позивачку звільнено з цієї посади на підставі п. 2 частини 1 статті 36 КЗпП України (л.с. 85-86).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про порушення відповідачем норм чинного законодавства переведенням на іншу посаду, переході на контрактну форму трудового договору та її звільненні взагалі не мають під собою правових підстав як не підтверджені, всупереч вимогам 10, 11, 58-60 ЦПК України, жодним належним та достатнім доказом.

Відповідно до положень частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому процесуальний закон визнає відповідні судові рішення підставами звільнення від доказування.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29.11.2012 р. по справі № 2/0109/3481/2012 та ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 06 лютого 2013 р. у вказаній справі встановлено відсутність порушень відповідачем трудового законодавства щодо позивачки за весь час її роботи у відповідача, в тому числі при переході на контрактну систему та роботі позивачки доцентом кафедри «Музейна справа та охорона пам'яток історії та культури» і, після відповідних змін у штатному розписі, доцентом кафедри із новою назвою: «Музейна справа і культурний туризм» того ж факультету на умовах контракту.

Судами (цими судовими рішеннями) встановлений факт не переведення, а переміщення позивачки, без змін істотних умов її праці (л.с. 25), що, по суті, не заперечувала 11.03.2013 р. в суді апеляційної інстанції й сама позивачка, пояснивши, що трудова функція її не змінилася, залишаючись тою ж самою, як і раніше; вільне волевиявлення позивачки на здійснення відповідних дій за весь час роботи у відповідача, в тому числі і при переведенні її наказом № 144-л від 31.08.2011 р. на посаду доцента кафедри «Музейна справа та охорона пам'яток історії та культури» на умовах, передбаченим контрактом; судами встановлена і повна відповідність дій відповідача чинному законодавству при переході на контрактну систему та законність звільнення позивачки.

Таким чином, виходячи із вказаних обставин, враховуючи преюдиціальний характер зазначених судових рішень, оскаржуване рішення суду першої інстанції є як законним, так і обґрунтованим.

Оспорюючи висновки суду, апелянт не надала доказів, які б їх спростували. Підстави для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 312, 314, 315, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 січня 2013 р. та рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 22 січня 2013 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Берещанська І.І. Кузнєцова О.О. Новіков Р.В.