АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-123/11 Номер провадження 11/786/240/2013 Категорія: ч. 1 ст.367 КК України - З.С.Т.Головуючий у 1-й інстанції Косик Світлана Миколаївна Доповідач Голубенко Н. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого Голубенко Н.В.,

суддів Герасименко В.М., Нізельковської Л.В.,

при секретарі Гринь А.В.,

з участю: прокурора Расюка В.В.,

адвоката-захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

представника цивільного позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві кримінальну справу за апеляціями прокурора прокуратури Карлівського району Полтавської області та засудженого ОСОБА_2 на вирок Машівського районного суду Полтавської області від 29 грудня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Ленінка Красноградського району Полтавської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні непрацездатну дружину, інваліда 3 групи, працюючого директором СТОВ «Лан» і директором ТОВ «Воля-Лан», раніше не судимого,-

засуджено за ч.2 ст.367 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі зі штрафом 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 2550 грн., без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням строком на 1 рік.

За ч.5 ст.191 КК України ОСОБА_2 виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

По справі відповідно до ст.81 КПК України (в ред.1960 р.) вирішено питання про долю речових доказів.

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 з 09.02.2000 року працював на посаді генерального директора сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» та був учасником вказаного товариства з часткою у статутному капіталі 29%.

03.02.2009 р. рішенням позачергових загальних зборів учасників був відсторонений від вказаної посади та його зобов'язано до 03.03.2009 р. передати Статут та печатку товариства ОСОБА_5, але він продовжував фактично виконувати обов'язки до 07.05.2009 р., будучи службовою особою.

Виходячи з функцій передбачених п.5.14.1 Статуту директор товариства, який є його виконавчим органом, здійснює керівництво товариством та його структурними підрозділами і є відповідальним за його діяльність. Завданнями якого згідно п.5.14.5 Статуту є ефективне планування, організація та контроль за поточною діяльністю товариства, а також одержання максимального прибутку та при цьому був наділений правом відповідно до 5.14.7 здійснювати господарську діяльність та укладати від імені товариства різні угоди.

Але ОСОБА_2, халатно ставлячись до виконання своїх обов'язків, передбачених цим Статутом і, завідомо знаючи, що техніка, а саме: комбайн MF-40, 2 сівалки С3 - 5, 4; культиватор КПС-8, культиватор КПСП-4; борона дискова УДА-3.1-20; машина сепаруюча «Алмаз МС»-5; універсальний дисковий агрегат УДА-3, 1-20; розкидач міндобрив МВУ-900 (з карданним валом); обприскувач гідравлічний навісний ОГН-800; коток зубчатокільча тий КЗК-6-01 є власністю СТОВ «Лан», і що саме він наділений правом укладати від імені товариства угоди по її відчуженню, порушуючи ці вимоги не проконтролював, що незаконним органом - загальними зборами пайовиків СТОВ «Лан» від 20.02.2009 року було прийнято незаконне рішення про зняття з балансу та передачу вказаної техніки в ТОВ «Воля-Лан», не вжив заходів і не перешкодив цим діям, внаслідок чого ОСОБА_6 передав вказану техніку ОСОБА_7, який отримав на неї пакет документів переоформив її в органі Державного технічного нагляду Карлівського району на ТОВ «Воля-Лан». Вказаними діями ОСОБА_2 СТОВ «Лан» заподіяні тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди в розмірі 595572,22 грн.

Прокурор в апеляції, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_2, зазначає, що покарання призначене судом не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, оскільки судом безпідставно застосовано ст.69 КК України. Зокрема в матеріалах справи немає достатніх даних про утримання засудженим хворої дружини, суд не врахував, що ОСОБА_2 спричинив тяжкі наслідки для СТОВ «Лан». Місцевим судом безпідставно не призначено додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з використанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов'язків. А тому просить вирок суду скасувати як незаконний, постановити новий та призначити ОСОБА_2 3 роки позбавлення волі зі штрафом в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій терміном на один рік.

Не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_2 в апеляції вказує, що вирок суду необґрунтований, незаконний, прийнятий з порушенням норм матеріального та процесуального закону. Докази у справі здобуті незаконним шляхом. Зміна обвинувачення в суді проведена з порушенням вимог КПК України. Судом не з'ясовано обставин переоформлення сільськогосподарської техніки із СТОВ «Лан» на ТОВ «Воля-Лан». Техніку передано пайовикам на відшкодування втрати вартості майнових паїв. Стверджує, що у наявних матеріалах справи фактично відсутня протиправність його дій та шкода спричинена СТОВ «Лан», а отже відсутній причинний зв'язок між діями чи бездіяльністю та наслідками у вигляді істотної шкоди. Висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, встановленим в суді. Апелянт вказує, що не виконував у зазначений у вироку період часу службових обов'язків директора СТОВ «Лан». Ставить питання про скасування вироку та закриття провадження по справі на підставі п.2 ст.6 КПК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання принесеної апеляції про скасування вироку суду та постановлення в апеляційній інстанції нового вироку, його міркування про безпідставність апеляції ОСОБА_2, пояснення засудженого та в його інтересах захисника ОСОБА_1, які підтримали доводи своєї апеляції та заперечували проти апеляції прокурора, міркування представників цивільного позивача ОСОБА_3 про законність вироку суду, представника відповідача ОСОБА_4 про незаконність та необгрунтованість судового рішення, провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені в апеляціях, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 з 09.02.2000 року працював на посаді генерального директора СТОВ «Лан» та був учасником вказаного товариства з часткою у статутному капіталі 29%. ОСОБА_8 у цьому товаристві мав 71% статутного капіталу.

03.02.2009 року рішенням позачергових загальних зборів учасників СТОВ «Лан» ОСОБА_2 був відсторонений від цієї посади та його зобов'язано до 03.03.2009 року передати Статут та печатку вказаного товариства ОСОБА_5 Незважаючи на це, він без передачі печатки та оригіналу Статуту продовжував фактично виконувати організаційно- розпорядчі обов'язки директора до 07.05.2009 року. ОСОБА_2 здійснював керівництво господарською діяльністю СТОВ «Лан», в його підлеглості перебували інші особи.

Відповідно до Статуту СТОВ «Лан» на ОСОБА_2 були покладені організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські повноваження (п.5.14.1). Як директор товариства він є його виконавчим органом, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства та його структурних підрозділів та відповідальний за його діяльність.

Основними завданнями ОСОБА_2 як директора згідно з п.5.14.5. Статуту є своєчасне та ефективне планування, організація та контроль за поточною діяльністю товариства, раціональне використання всіх його ресурсів для одержання максимального прибутку.

У відповідності до п.5.14.7. цього ж Статуту директор наділений правом здійснювати господарську діяльність від імені та в інтересах товариства.

Як випливає з п.3.6 Статуту СТОВ «Лан», ОСОБА_2 як службова особа не має права одноосібно здійснювати функції з розпорядження майном, що перевищує його частку в статутному капіталі даного товариства. Однак він, неналежно виконуючи покладені на нього обов'язки через несумлінне ставлення до них, які юридично включені Статутом до кола службових повноважень та полягають в невжитті заходів і відсутності контролю щодо збереження матеріальних цінностей, належних товариству, будучи обізнаним, що сільськогосподарська техніка: комбайн MF-40; дві сівалки СЗ-5, 4; культиватор КПС-8; культиватор КПСП-4; борона дискова УДА-3.1-20; машина сепаруюча «Алмаз МС-5»; універсальний дисковий агрегат УДА-3,1-20; розкидач міндобрив МВУ-900 з карданним валом; оприскувач гідравлічний навісний ОГН-800; коток зубчато-кільчатий КЗК-6-01 є власністю СТОВ «Лан», всупереч вимогам п.5.1 Статуту СТОВ «Лан» згідно якого управління товариством здійснюють вищий орган товариства - збори учасників, директор товариства, ревізійна комісія допустив, що незаконним органом - загальними зборами пайовиків СТОВ «Лан» від 20.02.2009 року прийнято рішення про зняття з балансу та переведення вказаної техніки в пайовий фонд.

В результаті чого ОСОБА_6 передав зазначену техніку ОСОБА_7, який отримав на неї пакет документів, переоформив її в органі державного технічного нагляду Карлівського району на ТОВ «Воля-Лан». Цими діями ОСОБА_2 СТОВ «Лан» заподіяно істотну шкоду, яка ускладнює товариству здійснення своїх функцій, що суттєво перешкоджає веденню товариством сільськогосподарської діяльності.

Як убачається з матеріалів справи і не оспорюється учасниками процесу у 2000 року внаслідок реорганізації і реструктуризації КСП ім.Енгельса створено СТОВ «Лан». Згідно рішення загальних зборів засновників від 03.03.2000 року ОСОБА_2 призначений генеральним директором цього товариства (а.с.218-220 т.1). А відповідно до установчих -зборів учасників ТОВ «Воля-Лан» від 16.05.2008 року ОСОБА_2 обрано директором товариства (а.с.10 т.3). Новостворене товариство не мало в своєму розпорядженні сільськогосподарської техніки.

27.03.2000 року співвласники майнових паїв колишнього КСП ім.Енгельса уклали договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, яке знаходиться у їх спільній частковій власності, за умовами якого вони домовилися передати останнє єдиним майновим комплексом за цивільно-правовими угодами директору СТОВ «Лан» ОСОБА_2 (а.с.72-74 т.1).

Відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики України №210 від 01.07.2003 року затверджено Примірне Положення про Фонд відтворення орендованих основних засобів, джерелом формування якого є частина орендної плати в межах суми амортизації орендованого майна. Підставою для проведення операції про спрямування частини орендної плати до Фонду відтворення орендованого майна є договір оренди.

Проте судовими рішеннями, які набрали законної сили встановлено, що цивільно-правових угод як передбачалося п.1.4 зазначеного договору між співвласниками майна та суб'єктом підприємницької діяльності СТОВ «Лан» укладено не було. У цьому зв'язку Фонд відтворення орендованого майна на підприємстві не створювався, джерела формування останнього не визначалися, розмір відрахувань не здійснювався (а.с.75-78 т.8).

Відповідно до рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 26 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 11 квітня 2011року у задоволенні позову уповноваженої особи власників майнових паїв колишнього КСП ім. Енгельса ОСОБА_6 про відшкодування вартості майнових паїв внаслідок користування ними відмовлено із-за недоведеності (а.с. 65-67, 75-78 т.8).

Ці обставини не потребують доказування при розгляді інших справ щодо осіб відносно яких вони встановлені.

В матеріалах справи немає жодного документального підтвердження суми заборгованості СТОВ «Лан» перед пайовиками по відшкодуванню втрати вартості майнових паїв. А тому посилання в апеляції ОСОБА_2 на Указ Президента України №62/2001 від 29.01.2001 року «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» в обґрунтування необхідності передачі майна власникам майнових паїв з метою погашення заборгованості по відшкодуванню втрати вартості майнових паїв, є прагненням виправдати себе в допущеній службовій недбалості. Адже наведене свідчить, що в період з 2000 року до 2009 року питання відшкодування втрати вартості майнових паїв ОСОБА_2 не вирішувалося.

Як встановлено судом та підтверджується наявними документами у справі, ОСОБА_2 є учасником вказаного товариства з часткою у статутному капіталі 29%, а ОСОБА_8 володіє 71% акцій цього товариства.

Отже, ОСОБА_2 як службова особа не має права одноосібно здійснювати функції з розпорядження майном, що перевищує його частку в статутному капіталі даного товариства (п.3.6 Статуту).

Майже 8 років СТОВ «Лан» здійснювало передбачену Статутом діяльність. З наявних у справі обліково-бухгалтерських та фінансових документів вбачається, що ця діяльність була прибутковою. СТОВ «Лан» отримувало і повертало кредити, придбавало нову сільськогосподарську техніку, на депозитних рахунках розміщувалися тимчасово вільні кошти.

ОСОБА_2 як директор СТОВ «Лан» підписував договори купівлі-продажу, кредиту, лізингу на їх придбання. Наведене беззаперечно свідчить про його обізнаність щодо належності означеної сільськогосподарської техніки саме СТОВ «Лан» де він був директором.

Так, документально підтверджується, що 11 одиниць сільськогосподарської техніки: комбайн MF-40; дві сівалки СЗ-5, 4; культиватор КПС-8; культиватор КПСП-4; борона дискова УДА-3.1-20; машина сепаруюча «Алмаз МС-5»; універсальний дисковий агрегат УДА-3,1-20; розкидач міндобрив МВУ-900 з карданним валом; оприскувач гідравлічний навісний ОГН-800; коток зубчато-кільчатий КЗК-6-01 придбані СТОВ «Лан» в кредит та лізинг протягом 2005-2007 років, тобто є власністю юридичної особи і не відносяться до майна пайового фонду (а.с.267-339, 345-349 т.2; 273-291 т.3; 117-120, 130, 141, 142 т.4).

На перераховану техніку було видано свідоцтва про реєстрацію Карлівською ІДТН, що підтверджує право власності на неї СТОВ «Лан» (а.с.225-231, 2333-235 т.3).

З висновку судово-економічної експертизи убачається, що придбаною сільськогосподарською технікою фонд відтворення орендованих пайових основних засобів не поповнювався, грошові кошти для його поповнення не використовувалися (а.с.76-92,136-146,т.6).

А тому твердження в апеляції ОСОБА_2 з посиланням на показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_7, що сільськогосподарська техніка є майном пайового фонду безпідставні.

На користь висновку про виконання ОСОБА_2 обов'язків директора в період часу з 3 лютого по 7 травня 2009 року свідчать підписані ним звіти в державні органи за перший квартал 2009 року (а.с.186,188,192-194,т.6), заяви про закриття поточних рахунків(а.с151-153,160-162,т.1), акт звірки розрахунків до договору фінансового лізингу станом на 31.03.2009 року, довіреність СТОВ «Лан» від 02.03.2009 року, накладна (а.с.41-44,т.8), матеріали справи №16/219, яка розглядалася в порядку господарського судочинства. Перераховані документи скріплені печаткою, що стверджує факт користування нею ОСОБА_2 та непередачу її ОСОБА_5

Наведене підтверджує, що ОСОБА_2 мав повноваження з управління, розпорядження майном СТОВ «Лан», тобто, фактично виконував службові обов'язки.

Таким чином, місцевим судом правильно встановлено соціально-правовий статус ОСОБА_2 як службової особи, що має сукупність прав і обов'язків, які утворюють службову компетенцію винного, незважаючи на рішення позачергових загальних зборів учасників СТОВ «Лан» про його відсторонення від виконання обов'язків, а відтак його твердження про невиконання обов'язків директора товариства в період з 03.02.2009 по 07.05.2009 року суперечать наявним у справі доказам.

З копії протоколу №1 загальних зборів пайовиків від 20.02.2009 року випливає, що у зв'язку із значним зносом пайового майна з балансу СТОВ «Лан» знято та переведено в пайовий фонд сільськогосподарську техніку, в перелік якої внесено 11 одиниць техніки, належної СТОВ «Лан» (а.с.100,т.1).

Однак загальні збори пайовиків СТОВ «Лан» не наділені правом приймати рішення про зняття з балансу та переведення вказаної техніки в пайовий фонд, оскільки ця техніка придбана учасниками СТОВ «Лан» та є власністю товариства. Зважаючи на викладене, зазначене рішення загальними зборами прийнято як незаконним органом.

Колегія суддів вважає хибним тлумачення захисту про те, що протокол загальних зборів пайовиків ніким не оскаржений, а тому є чинним. У відповідності до ст. 67 КПК України ніякі докази для суду не мають наперед встановленої сили. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням.

До обов'язкових ознак об'єктивної сторони службової недбалості належить настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди охоронюваних законом правам та інтересам громадян та юридичних осіб. В даному випадку ОСОБА_2 створив обстановку, яка ускладнює товариству здійснення своїх функцій, що суттєво перешкоджає веденню сільськогосподарської діяльності СТОВ «Лан».

За таких обставин доводи захисту про те, що ним не допущено порушень статутних вимог СТОВ «Лан» та відсутнє настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди товариству не відповідають матеріалам справи. Відсутність землі в даному господарстві не дає підстав вважати про відсутність істотної шкоди, оскільки товариство самостійно визначає напрямки своєї діяльності.

Неналежне виконання ОСОБА_2 службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що випливають із Статутних вимог, виразилося в тому, що ОСОБА_2 в межах службових обов'язків діяв не так як того вимагають інтереси служби, що передувало настанню істотної шкоди, було їх необхідною умовою. При цьому ОСОБА_2 повинен був усвідомлювати розвиток причинного зв'язку, тобто, що його бездіяльність стане причиною настання зазначених наслідків.

Зібраними у справі матеріалами підтверджується, що він мав реальну можливість виконати свої обов'язки з урахуванням об'єктивних і суб'єктивних факторів, в які був поставлений як службова особа з метою забезпечення охорони матеріальних цінностей, належних СТОВ «Лан», ступеню його інтелектуального розвитку, наявності спеціальних знань, значного досвіду роботи в аграрному секторі на керівній посаді.

Сільськогосподарська техніка, зокрема, комбайн MF-40; дві сівалки СЗ-5, 4; культиватор КПС-8; культиватор КПСП-4; борона дискова УДА-3.1-20; машина сепаруюча «Алмаз МС-5»; універсальний дисковий агрегат УДА-3,1-20; розкидач міндобрив МВУ-900 з карданним валом; оприскувач гідравлічний навісний ОГН-800; коток зубчато-кільчатий КЗК-6-01 загальна вартість якої становить 595 572,22 грн. є майном СТОВ «Лан», визнана речовими доказами по справі та збережена на даний час. Відповідно до вироку суду перерахована техніка передана до СТОВ «Лан».

За таких обставин відсутні підстави вважати, що діями ОСОБА_2 заподіяні тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди в розмірі 595 572,22грн. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_2 з ч.2 на ч.1 ст.367 КК України - службова недбалість, тобто, неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих юридичних осіб.

Зважаючи на викладене, вирок місцевого суду в порядку ст. 365 КПК України підлягає зміні.

Стосовно доводів апеляції про неправомірність порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2, то дане питання було предметом неодноразового розгляду суду першої та апеляційної інстанцій, якими постанова про порушення кримінальної справи визнана законною.

Відповідно до вимог ст.277 КПК України прокурор, прийшовши до переконання, що пред'явлене особі обвинувачення потрібно змінити виносить постанову в якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення.

Зміна обвинувачення може бути спрямована як в бік покращення, так і в бік погіршення становища підсудного. Отже, цією нормою закону регламентовано зміну обвинувачення прокурором в суді, що не потребує направлення справи на додаткове розслідування про що безпідставно стверджує в апеляції засуджений ОСОБА_2

Перекваліфікація місцевим судом дій ОСОБА_2 з ч.3 ст. 365 КК України на ч.2 ст. 367 КК України не може бути розцінено як істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, на що спирається в апеляції захист.

Визнання ОСОБА_8 потерпілим по справі не впливає на доведеність вини ОСОБА_2

Колегія суддів дійшла висновку, що сукупність доказів, які суд першої інстанції навів у вироку в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_2 у вчинені службового недбальства зібрані у передбачений законом порядок та спосіб, у період до 30 жовтня 2009 року, що узгоджується з вимогами ст. 66 КПК України, а відтак твердження в апеляції захисту, що вони зібрані незаконним шляхом не відповідає матеріалам справи.

Даних про те, що у справі допущені порушення кримінально - процесуального законодавства, які б могли бути підставою для скасування вироку або направлення справи на додаткове розслідування колегією суддів не встановлено. У цьому зв'язку твердження захисту про однобічність та неповноту судового слідства, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є неспроможними.

Згідно зі ст. 374 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку є обов'язковими для органів дізнання і досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої інстанції при повторному розгляді справи. Водночас виключенням є випадки, коли дії запропоновані вищестоящим судом не можуть бути виконані з об'єктивних причин, що має місце в даному випадку, зокрема, у зв'язку з відсутністю, знищенням документів, що підлягають дослідженню (а.с.24,25,т.9). Зважаючи на це, доводи апеляції ОСОБА_2 є безпідставними.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 12 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 11 липня 2011року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2011 року у задоволенні позову уповноваженої особи власників майнових паїв колишнього КСП ім. Енгельса ОСОБА_6 до ОСОБА_10, ОСОБА_8, третьої особи ТОВ «Лан», приватного нотаріуса ОСОБА_11 про визнання договору про відчуження частки у статутному капіталі без погодження з іншими учасниками товариства відмовлено (а.с.90-96,т.9).

Отже, доводи про відчуження частки у статутному капіталі СТОВ «Лан» виходять за межі судового розгляду даної справи, тому не заслуговують на увагу.

Питання щодо розподілу окресленого майна між двома засновниками може вирішуватися відповідно до їх часток згідно порядку, передбаченого чинним законодавством.

Посилання в апеляції на незаконність дій прокуратури Карлівського району щодо перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання не позбавляє можливості останніх звернутися до суду для захисту охоронюваних законом правам та інтересів.

Твердження апеляції прокурора про постановлення нового вироку та призначення більш суворого покарання не відповідають вимогам КК України.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення принесених апеляцій.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49, ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_2 підлягає звільненню від призначеного покарання за ч.1ст.367 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень, колегія суддів апеляційного суду,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора Карлівського району та засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

В порядку ст.365 КПК України вирок змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч.2 ст.367 на ч.1 ст.367 КК України та призначити йому за цією статтею покарання у вигляді штрафу у розмірі 3250 гривень.

На підставі п.2 ч.1ст.49, ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_2 звільнити від призначеного покарання в зв'язку із закінченням строків давності.

В іншій частині вирок Машівського районного суду від 29 грудня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Судді:

Голубенко Н.В. Герасименко В.М. Нізельковська Л.В.