Номер провадження № НОМЕР_1-ц/785/2496/13

Головуючий у першій інстанції Кравчук Т.С.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Виноградової Л.Є,

Гайворонського С.П.

за участю секретаря Жус І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

встановила:

17 грудня 2007 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання неправомірними: несанкціонованої реконструкції туалету на сходинковій площадці житлового будинку із встановленням у ньому душу з проточним електропідігрівачем води, що призвело до залиття частини квартири НОМЕР_1, конструктивних елементів площадки парадної житлового будинку і туалету квартири НОМЕР_2, у зв'язку з чим позивач також ставив питання про стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він мешкає в квартирі НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1, а його сусід, що мешкає в квартирі НОМЕР_3 в серпні 2005 року без дозвільних документів і проектної документації, розширив свій туалет на сходинковій площадці 4-го поверху житлового будинку, змонтував водовідвід в каналізаційний трубопровід і зробив цементну стяжку над ним, встановивши проточний електропідігрівач. Результатом цього стало залиття квартир НОМЕР_2, НОМЕР_1 та інших квартир.

Посилаючись на те, що доступ до квартири відповідача наданий не був, позивач просив суд визнати дії ОСОБА_5 неправомірними в частині реконструкції туалету в туалет-душ і зобов'язати його демонтувати душове обладнання та поновити порушену герметичність комунікацій під цементною стяжкою туалету; стягнути з ОСОБА_5 на його користь в порядку відшкодування наслідків його неправомірних дій матеріальну шкоду у розмірі 700,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 1700,00 грн.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, неодноразово його доповнював новими доводами та обґрунтуваннями, 06.09.2008 року збільшив розмір моральної шкоди до 5100,00 грн. (а.с.73, т.1), 13.02.2009 року - до 6100,00 грн. (а.с.132.т.1), які просив стягнути з відповідача ОСОБА_5, а також матеріальну шкоду у розмірі 1655,00 грн.

Відповідач ОСОБА_5 первісні позовні вимоги визнав частково та визнав заявлену суму завданої матеріальної шкоди у сумі 700 грн. При цьому повністю заперечував проти відшкодування моральної шкоди.

Для визначення розміру завданої матеріальної шкоди ухвалою суду від 30.09.2010 року у справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза, виконання якої було доручено Одеському НДІ судових експертиз, а ухвалою суду від 06.09.2011 року виконання експертизи було доручено експертам підприємства у формі TOB „Науково-виробничий центр „Екострой", висновок якої надійшов до суду 17.02.2012 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року відповідач ОСОБА_5 помер, у зв'язку з чим суд ухвалою від 16.05.2012 року зупинив провадження у справі до закінчення терміну вступу до спадкування та визначення кола правонаступників.

Ухвалою суду від 25.10.2012 року провадження у справі було відновлено, залучено до участі у справі ОСОБА_3, яка є правонаступником ОСОБА_5, що підтверджується матеріалами спадкової справи №47/2012, заведеної Першою одеською державною нотаріальною конторою.

Рішенням Приморського районного суду від 24 грудня 2012 року позов ОСОБА_4 було задоволено частково, та було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 1655,00 грн. та судові витрати у розмірі 2000,00 грн., а всього - 3655,00 грн. В решті позовних вимог було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування зазначеного судового рішення із постановленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та таким, що ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в її задоволенні, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що неправомірними діями первісного відповідача ОСОБА_5 щодо обладнання санвузла на сходовій клітині на 4-му поверсі будинку АДРЕСА_1, який ОСОБА_5 використовувався як мешканцем квартири НОМЕР_3, була завдана матеріальна шкода у розмірі 1655 грн.

При цьому суд обґрунтовано зазначив, що в ході реконструкції санвузла, ОСОБА_5 були проведені стояки каналізації та водопроводу.

Оскільки в результаті неякісного виконання вищезазначених робіт, було здійснено залиття квартири позивача ОСОБА_4, яка розташована поверхом нижче, саме під реконструйованим санвузлом, у відповідності до ст. 1166 ЦК України та ч. 3 ст. 1231 ЦК України правонаступник ОСОБА_5 - ОСОБА_3 зобов'язана відшкодувати завдану матеріальну шкоду.

З таким висновком суду повністю погоджується судова колегія, з огляду на наступне.

Факт здійснення реконструкції санвузла, водопроводу та каналізації ОСОБА_5 в своїй квартирі, яка на даний час має НОМЕР_3, підтверджений як самим ОСОБА_5 в судовому засіданні суду першої інстанції, так і Актом ЖЕО Центрального р-ну м. Одеси від 16 лютого 2000 року (т.1, а.с.48).

При цьому, виконавцем робіт по реконструкції санвузла був особисто ОСОБА_5, а не ЖЕО, про що ОСОБА_5 зазначив в запереченнях проти позову від 09 липня 2008 року (т.1, а.с.44-46).

Ткож слід зазначити, що реконструйованим санвузлом користувався виключно відповідач ОСОБА_5, про що свідчить Договір від 11.12.2003 року про пожиттєве користування ОСОБА_5 зазначеним санвузлом (т.1, а.с.92).

У серпні 2005 року в приміщеннях квартири позивача ОСОБА_4, які розташовані саме під вищезазначеним реконструйованим санвузлом, були зафіксовані сліди залиття, що підтверджується листом директора КП „ДЕЗ „Центральний" від 18.10.2005 року (т.1, а.с.5).

Крім того, факт залиття квартири ОСОБА_4 із санвузла, який був встановлений на сходинковій площадці квартири ОСОБА_5, підтверджується Висновком будівельно-технічного дослідження від 13 лютого 2012 року (т.2, а.с. 18).

Зазначеним Висновком також було встановлено, що вартість ремонтно-відновлюваних робіт, необхідних для усунення пошкоджень в квартирі позивача, скала 1655 грн., які у відповідності до ст. 1166 ЦК України підлягають відшкодуванню йому у повному обсязі.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що правонаступник ОСОБА_5 - ОСОБА_3 не може нести матеріальної відповідальності за дії спадкодавця ОСОБА_5, оскільки зазначені правовідносини не передбачають правонаступництва, то вони є необгрунтованими і безпідставними, з огляду на наступі обставини.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з правонаступника ОСОБА_3 завданої позивачу ОСОБА_4 спадкодавцем ОСОБА_5 моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив із того, що спірні правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди в даному випадку не передбачають правонаступництва.

Разом, з тим, що стосується відшкодування матеріальної шкоди, завданої спадкодавцем ОСОБА_5, то суд обґрунтовано виходив із того, що згідно положень ч. 1 ст. 1231 ЦК України до спадкодавця, в даному випадку відповідача ОСОБА_3, переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

Тобто, зазначені правовідносини передбачають правонаступництво, а тому суд обґрунтовано виходив із того, що завдану позивачу ОСОБА_4 майнову шкоду має відшкодувати саме відповідач ОСОБА_3

Інших доводів щодо незаконності ухваленого судового рішення апеляційна скарга не містить.

У відповідності до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційна скарга є необгрунтованою і задоволенню не підлягає.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Так, судом апеляційної інстанції досліджені доводи представника заявника апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, які викладені поза межами апеляційної скарги стосовно того, що матеріали справи не містять доказів залиття квартири позивача ОСОБА_4 з вини первісного відповідача ОСОБА_5

З цих підстав судова колегія зазначає, що факт спричинення шкоди позивачу ОСОБА_4 з вини ОСОБА_5 підтверджується листом директора КП „ДЕЗ „Центральний" від 18.10.2005 року (т.1, а.с.5) та Висновком будівельно-технічного дослідження від 13 лютого 2012 року (т.2, а.с. 18).

Крім того, як було зазначено вище, первісний відповідач ОСОБА_5 визнав первісні позовні вимоги щодо стягнення з нього матеріальної шкоди в зазначеному у первинному позові розмірі - 700 грн., категорично заперечуючи проти задоволення позовних вимог щодо стягнення з нього моральної шкоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З підстав викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи представника апеляційної скарги, поза межами останньої, щодо недоведеності вини ОСОБА_5 в спричиненні шкоди позивачу ОСОБА_4, є безпідставними і спростовуються наявними у справі доказами.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судова колегія зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат за результатами апеляційного розгляду справи, судова колегія враховує, що заявник апеляційної скарги є інвалідом 2 групи від загального захворювання, безстроково (а.с.92), а тому у відповідності до ч. 2 ст. 88 ЦПК України, судові витрати мають бути компенсовані за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

Л.Є. Виноградова

С.П. Гайворонський