У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

             головуючого                          Селівона О.Ф.

             суддів                          Шелеста М.А., Мороза М.А.

розглянула в судовому засіданні 02 листопада 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою представника потерпілих  ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 травня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2005 року щодо ОСОБА_4

          Цим вироком   ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1народження,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,

раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі.

          На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 3 ч.1 ст.76 цього Кодексу.

          На підставі ст.77 КК України призначено ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь Ялтинської міської лікарні 3.141 грн. 70 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілих.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2005 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_4 засуджено за те, що він 23 вересня 2004 року, приблизно о 15 год. 40 хв., керуючи автомобілем ВАЗ-2109, державний номерний знак НОМЕР_1, на ІНФОРМАЦІЯ_3 під час обгону автомобіля КАМАЗ-65115, державний номерний знак НОМЕР_2, грубо порушив вимоги п.1.5, п.2.3 б, п.10.1, п.11.3 і п.12.1 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечну швидкість руху, а після здійснення обгону не справився з керуванням автомобіля, в результаті пересік суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки і виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з зустрічним автомобілем ЗАЗ, державний номерний знак   НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5, а потім із зустрічним автомобілем ГАЗ-2217, державний номерний знак НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_6, внаслідок чого водію зазначеного автомобіля ЗАЗ ОСОБА_5 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть, а пасажирам цього автомобіля малолітнім ОСОБА_7 і ОСОБА_8 заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі представник потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 просить судові рішення щодо ОСОБА_4 скасувати та призначити йому покарання у виді максимального строку позбавлення волі, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, з позбавленням його права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, посилаючись на те, що призначене судом ОСОБА_4 покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраним по справі і дослідженими у судовому засіданні доказами і в касаційній скарзі під сумнів не ставиться.

При призначенні ОСОБА_4 покарання та застосування до нього ст.75 КК України суд належно керувався вимогами закону.

Так, суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання, врахував те, що він щиро розкаявся, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, добровільно відшкодував завдану майнову шкоду родичам ОСОБА_5, що підтверджується розпискою потерпілої ОСОБА_9 , згідно з якою вона не має будь-яких претензій до ОСОБА_4, передав 600 доларів США потерпілим ОСОБА_1 на відшкодування завданої майнової шкоди, відремонтував належний Ялтинській філії “Укрсоцбанку” автомобіль марки ГАЗ-2217, що підтверджується довідкою банку.

Колегія суддів вважає рішення суду про звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням правильним і обґрунтованим.

Таким чином, підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, немає.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги представника потерпілих                       ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 у справі щодо ОСОБА_4 відмовити.

                                                     Судді:

Селівон О.Ф.                         Шелест М.А.                  Мороз М.А.

                        З оригіналом згідно:

Суддя Верховного Суду України                                      О.Ф.Селівон