Справа № 261/472/13- ц

Провадження № 2/261/582/13

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

м. Донецьк 14 березня 2013 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючого - судді Висоцької Г.В., при секретарі Крутась Я.С., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Гусарова А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до виконкому Петровської районної у м. Донецьку ради про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору № 10347 від 17 грудня 1953 року на право забудови житлового будинку та безстрокового користування земельною ділянкою, ОСОБА_3 належав житловий будинок АДРЕСА_1, що також підтверджується інвентаризаційними справами від 1955 року та від 1972 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Спадкоємцями померлої були її доньки: ОСОБА_4 та ОСОБА_5. 30 квітня 1972 року ОСОБА_5, за узгодженням з сестрою ОСОБА_4, продала зазначений будинок ОСОБА_6, про що видала останньому розписку. В 1979 році позивач купив у ОСОБА_6 зазначений житловий будинок з усіма прибудовами до нього за 3150 крб., про що був складений договір, не посвідчений нотаріально, та з того часу постійно проживає в ньому. З цих підстав позивач просить визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, наполягаючи на їх задоволені.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги, не заперечував проти їх задоволення.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З наданих позивачем документів вбачається, що ОСОБА_3, на підставі договору № 10347 від 17 грудня 1953 року на право забудови житлового будинку та безстрокового користування земельною ділянкою, належав житловий будинок АДРЕСА_1, що також підтверджується інвентаризаційною справою від 1955 року та інвентаризаційною справою від 1972 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Доньки померлої - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вступивши в управління та володіння спадковим майном після смерті матері, розпорядилися ним за своїм розсудом, продавши 30 квітня 1972 року зазначений будинок ОСОБА_6., про що видали останньому розписку. В 1979 році ОСОБА_6 продав позивачеві зазначений житловий будинок з усіма прибудовами до нього за 3150 крб., про що вони склали договір, але нотаріально його не посвідчували.

В судовому засіданні встановлено, що в 1979 році позивач придбав у ОСОБА_6 житловий будинок літ А-1 з прибудовою літ. а та погребом літ. Г, але договір купівлі-продажу нотаріально вони не посвідчували. За час проживання в цьому будинку, позивачем за власні кошти були побудовані: ганок літ. а1, літня кухня літ. Б, сараї літ. Д, И, К, вбиральня літ. Ж, водопровідна яма літ. З, навіс літ. Л, сливна яма літ. М, трубопровід х, огородження № 3-6, тротуар І, за адресою АДРЕСА_1, та з того часу постійно мешкає в ньому. Разом з позивачем в спірному будинку від дня народження зареєстрований його син ОСОБА_8, 1985 року народження. Позивач майже 33 роки відкрито володіє вказаним житловим будинком з усіма прибудовами до нього, несе витрати по його утриманню, веде домашнє господарство та сплачує комунальні послуги.

Зазначені факти також були підтверджені в судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які пояснили суду, що дійсно ОСОБА_1 відкрито, приблизно з 1979 р. володіє спірним жилим будинком, підтримує його у належному стані, здійснює в ньому ремонті роботи, доглядає придомову територію, про наявність до нього претензій будь-кого з приводу незаконного заволодіння нерухомим майном їм невідомо.

Відповідно до вимог ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом пяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач проживає в зазначеному будинку з 1979 року, тому в силу ст. 344 ЦК України вважається таким, що набув право власності на вказаний житловий будинок та нежилі прибудови за набувальною давністю.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з нежилими прибудовами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

На підставі викладеного та керуючись ст. 344 ЦК України, ст. ст. 215-218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до виконкому Петровської районної у м. Донецьку ради про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. А-1 загальною площею 28,4 кв.м., житловою - 14, 2 кв. м., господарські будівлі та споруди: літню кухню літ. Б, погреб літ. Г, навіс літ. Л, сараї літ. Д, И, К, вбиральню літ. Ж, водопровідну яму літ. З, зливну яму літ. М, за адресою АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом десяти днів після оголошення рішення.

Суддя Г.В. Висоцька.