АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/774/459/13 Головуючий у 1 інстанції Поліщук Р.А.

Категорія ч.1 ст.186, ч2 ст.186, ч.2 ст.156 КК України Доповідач Мудрецький Р.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мудрецького Р.В.

суддів Руських К.Г., Дігтярь Н.В.

за участю прокурора Кальніка О.М.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3, самого засудженого ОСОБА_3 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2012 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Нікополь, Дніпропетровської області, громадянин України, раніше не судимий в силу ст.89 КК України,

засуджений: - за ч.1 ст.186 КК України до 2 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.186 КК України, до 4 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.156 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані із вихованням неповнолітніх строком на три роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено 6 років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади пов'язані з вихованням неповнолітніх строком на три роки з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі,-

В С Т А Н О В И Л А:

Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він 21 вересня 2010р. приблизно о 13 годині 30 хвилин, перебуваючи в районі готелю «Обрій» по вул. Херсонська в м.Нікополь Дніпропетровської області побачив попереду себе неповнолітню ОСОБА_5. Після чого у нього виник умисел спрямований на викрадення чужого майна. З цією метою ОСОБА_3 наблизився до потерпілої та рукою із задньої кишені штанів останньої висмикнув і навмисно відкрито викрав мобільний телефон «Нокіа 6300» з флеш-картою вартістю 1477грн., з сім-картою «МТС» вартістю 25грн. та грошима на рахунку в сумі 30 грн., чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 1532грн.

Продовжуючи свою злочину діяльність, ОСОБА_3 08 жовтня 2010 приблизно о 16 години 30 хвилин, перебуваючи в районі будинку № 99 по вул. Жуковського в м. Нікополь Дніпропетровської області побачив у дворі неповнолітню ОСОБА_7, яку під приводом охорони велосипеда, запросив останню пройти у під'їзд № 4 вищевказаного будинку, де побачив в руках потерпілої мобільний телефон «САМСУНГ GТ S3650», який належить ОСОБА_8 після чого з метою викрадення чужого майна, ОСОБА_3, умисно, висмикнувши з руки потерпілої, відкрито, повторно викрав вказаний мобільний телефон вартістю 1000 грн. з флеш-картою на 1Гб вартістю 60грн., СІМ-картою «МТС» вартістю 25 грн. та грошима на рахунку в сумі 10 грн., чим заподіяв потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 1095грн.

Крім того, в липні 2010 року в денний час ОСОБА_3 перебуваючи в районі вул. Чернігівській в м. Нікополь Дніпропетровської області маючи умисел на вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи, побачив на вулиці малолітніх ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, яких покликав до кущів та в їх присутності навмисно оголив свої статеві органи. Після чого з метою задоволення своєї статевої пристрасті, став онанувати і при цьому розповідав про проведені ним фізичні дії.

Після цього, 17 листопада 2010р. приблизно о 14 годині ОСОБА_3 перебуваючи в районі вул. Першотравнева в м. Нікополь Дніпропетровської області маючи умисел на вчинення розпусних дій, побачив малолітню ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5, яку взявши за руку повів у під'їзд будинку № 5 за вищевказаною адресою, де на сходовому майданчику четвертого поверху в присутності потерпілої навмисно з метою задоволення своєї статевої пристрасті, оголив свої статеві органи, вимагаючи її мовчання, чим вчинив психічний вплив на малолітню ОСОБА_12, став опанувати і при цьому розповідав про проведені ним фізичні дії.

В апеляціях та доповненнях до них:

- прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_3, просить змінити вирок у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону та суттєвим порушенням вимог кримінально-процесуального закону за наступних підстав. По-перше суд в порушення вимог у вступній частині вироку вказав, що ОСОБА_3 раніше судимий, так не вказав що, ці судимості згідно ст. 89 КК України ( в ред. 2001 року), ст. 55 КК України ( в ред. 1960 року) - погашені. Крім того, на підставі п.6 ч.1 ст. 324 КПК України при постановлені вироку суд повинен був вирішити, міру покарання підсудному та чи повинен він її відбувати. При призначені додаткового покарання ОСОБА_3 у вигляді «позбавлення права займати посади пов'язані з вихованням неповнолітніх» суд не вказав з яких саме підстав він прийшов до висновку призначення такого додаткового покарання, не врахував при цьому, що ОСОБА_3 не займав такі посади, має середню освіту, не користується таким правом и не буде користуватись. Тому просить змінити вирок - виключивши із його вступної частини вказівки суду про наявність у засудженого судимостей, які згідно із ст.89 КК України (в ред. 2001 року), ст.55 КК України ( в ред. 1960 року) - погашені, та виключити із вироку призначене судом засудженому ОСОБА_3 додаткове покарання у вигляді «позбавлення права займати посади пов'язані із вихованням неповнолітніх строком на три роки».

- захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_4, не визначивши свої апеляційні вимоги, вказали на однобічність судового розгляду та суттєві порушення кримінально-процесуального законодавства, допущеного при провадженні досудового та судового слідства. Зазначили, що порушення були допущені при затриманні ОСОБА_3, до якого було застосовано недозволені методи розслідування, що засуджений ОСОБА_3 непричетний до крадіжок мобільних телефонів, судом не була призначена повторна психіатрична експертиза.

- адвокат ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати. В доводах вказує на односторонність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а також суттєві порушення кримінально-процесуального закону. Зазначив, що судом не витребувані та не досліджені в повному обсязі докази по справі, відмовлено в проведенні комплексної психолого-психіатричної експертизи за участю спеціалістів в області сексології, не перевірено дані про скоєння крадіжок ОСОБА_3 та дані й час його затримання, застосування до нього недозволених методів ведення слідства; зазначив, що фактично ОСОБА_3 був затриманий 19.11.2010 року та з цього часу перебуває під вартою, в той час, як протокол затримання складено 21.11.2010 року; висновки суду не відповідають встановленим вироком обставинам, оскільки ОСОБА_3 не мав умислу на демонстрацію перед малолітніми своїх статевих органів, не застосовував силу до малолітньої ОСОБА_12 По епізоду викрадення мобільного телефону у потерпілої ОСОБА_6, слідством не встановлено дату скоєння злочину, - в пред'явленому обвинуваченні не співпадає рік скоєння злочину з заявою потерпілої. В судовому засіданні засуджений ОСОБА_3 не мав змоги задати запитання потерпілим ОСОБА_7 й ОСОБА_8 в зв'язку з його видаленням, порушено принцип змагальності процесу, порушено право на захист ОСОБА_3, оскільки захисника допущено до участі в справі лише зі стадії судового розгляду, до цього він вимушений був підписувати заяви про те, що не потребує послуг захисника. При призначенні покарання судом не враховано обставин, що пом'якшують покарання засудженого, такі як визнання вини, явку з повинною, сприяння розслідуванню злочину, його психічний розлад;

- засуджений ОСОБА_3 просить вирок скасувати. Вказує на суттєві порушення кримінального та кримінально-процесуального закону, а саме позбавлення його права на захист, що на стадії досудового розслідування було відмовлено в його клопотаннях про надання захисника; не проведені відтворення обставин події; його затримання проведено з порушенням процесуальних норм. Посилається, що фактично він затриманий 19.11.2010 року, в той час, як протокол затримання складений 21.11.2010 року. Зазначив, що в ході досудового розслідування на нього було здійснено психологічний та фізичний тиск з боку працівників міліції, внаслідок чого він визнав себе винним і в крадіжках мобільних телефонів, які не скоював та його вину в цій частині органом досудового слідства не доведено. Не було проведено повторну психолого-психіатричну експертизу для визначення його психічного стану та наявності розладів психіки, суд відмовив у задоволенні клопотання про виклик до суду для дачі показів оперативних працівників про факти його затримання. Порушені його права в суді і в частині ознайомлення з матеріалами справи. Суд не прийняв до уваги, що пояснення потерпілих містять протиріччя та він був позбавлений права задати їм запитання. Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні його не впізнала. Зазначив, що не мав наміру демонструвати малолітнім свої статеві органи. Вважає, що суд безпідставно не врахував як обставину, що пом'якшує покарання його явку з повинною.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та заперечував проти задоволення апеляцій засудженого, та його захисників, які в свою чергу підтримали доводи своїх апеляцій та просили вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, вивчивши та проаналізувавши доводи, що містяться в апеляціях, надавши сторонам слово у дебатах та засудженому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляції учасників процесу підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винність засудженого ОСОБА_3 у скоєнні відкритого викрадення майна неповнолітньої ОСОБА_13, яке належить потерпілій ОСОБА_9, здійснені розпусних дій щодо малолітніх ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 при наведених у вироку обставинах, відповідає встановленим ним фактичним обставинам справи та підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінальної справи, які суд всебічно та повно дослідив, правильно оцінив і послався на них у вироку.

Зазначені висновки зокрема підтверджуються:

Показами потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_9, які в судовому засіданні підтвердили обставини відкритого викрадення засудженим ОСОБА_3 у ОСОБА_13 мобільного телефону Самсунг, яким користувалась ОСОБА_8 Відповідно до зазначених пояснень 08.10.2010 року біля будинку №99 по вул.Жуковського м.Нікополь потерпіла ОСОБА_13 грала з мобільним телефоном, який їй передала ОСОБА_8 Засуджений ОСОБА_3 під'їхав до зазначеного будинку на велосипеді та попросив ОСОБА_13 посторожити його велосипед, а сам зайшов у під'їзд, після чого став її затаскувати до підїзду. В цей час задзвонив телефон ОСОБА_8, після чого ОСОБА_3 вирвав з її рук зазначений телефон і втік. В ході пред'явлення особи для впізнання за участю педагога та психолога (а.с.122-123 т.1), потерпіла ОСОБА_13 вказала на ОСОБА_3, як на особу, яка відкрито викрала в неї мобільний телефон Самсунг. Відповідно до протоколу огляду від 21.11.2010 року, оглянуто флеш карту на 1 Гб, яка вилучена у засудженого ОСОБА_3, долучена до матеріалів кримінальної справи (а.с.172-173, 175 т.1).

Показаннями потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_11 та ОСОБА_18, які суду пояснили, що влітку 2010 року малолітні ОСОБА_10 та ОСОБА_11 знаходились біля школи. До них підійшов засуджений ОСОБА_3 з велосипедом, покликав до себе, зняв штани, оголив свій статевий орган та брав його у руки, просив, щоб малолітні роздяглись або зняли нижню білизну. Приходив до них ще раз, але вони від нього втекли. Потерпіла ОСОБА_10 зазначені події розповіла свої матері ОСОБА_19 Потерпіла ОСОБА_10 в присутності педагога та психолога впізнала засудженого ОСОБА_3, як особу, яка вчиняла відносно неї та малолітньої ОСОБА_11 вказані розпусні дії (а.с.120121 т.1).

Показаннями потерпілих ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які в судовому засіданні пояснили, що 17 листопада 2010 року коли вона йшла зі школи додому до неї на велосипеді підїхав засуджений ОСОБА_3, заломив їй руку та затягнув до під'їзду, зняв з неї штани, достав свій статевий орган та взяв його у руки. Коли його злякала жінка, то він затягнув її до другого підїзду на четвертий поверх, знову зняв штани, достав свій статевий орган та теребив його. Вийшов чоловік та вона втекла, а коли вийшла в той же день на прогулянку з подругою, то на дитячому майданчику знову побачила ОСОБА_3, який погнався за нею. Вона втекла додому та все розповіла матері ОСОБА_21 Відповідно до протоколу пред'явлення особи до впізнання, малолітня ОСОБА_20 в присутності педагога та психолога (а.с.124-125 т.1) впізнала засудженого ОСОБА_3, який вчиняв відносно неї зазначені розпусні дії.

Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_22, який суду пояснив, що від своєї колишньої дружини дізнався, що його доньку під час подорожі додому зупинив невідомий чоловік та здійснював з нею розпусні дії, просила зустріти доньку зі школи. Він прослідкував за нею, а коли побачив, що до неї підійшов чоловік з велосипедом, яким опинився ОСОБА_3, то накинувся на нього. В цей же час підбігли працівники міліції та затримали ОСОБА_3.

Відповідно до висновку стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи за №13 від 12.01.2011 року, засуджений ОСОБА_3 хронічними психічними захворюваннями раніше не страждав та в теперішній час не страждає. Виявляє емоційно неврівноважений розлад особистості з сексуальними переверзіями . В період часу, що відноситься до інкримінованих діянь, не виявляв ознак часового хворобливого розладу душевної діяльності, коли міг віддавати собі звіт в своїх діях та керувати ними. В свані афекту не знаходився та застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с.148-151 т.1). В ході досудового та судового слідства було всебічно з'ясовано психічний стан ОСОБА_3, висновки зазначеної експертизи та кваліфікація фахівців не викликають сумніву, тому доводи засудженого та його захисників в частині неповноти судового слідства внаслідок не призначення судом повторної психолого-психіатричної експертизи є безпідставними.

При цьому судом були ретельно досліджені та проаналізовані всі показання засудженого ОСОБА_3, який в судовому засіданні за фактами відкритого викрадення майна винним себе не визнав та зазначив, що вказані злочини не вчиняв, а за фактом розпусних дій щодо малолітніх визнав себе винним частково, вказуючи, що насилля до потерпілої ОСОБА_20 не застосовував, вона сама з ним пішла, казала, що знає, що він робить, не лякалась та він її не залякував. Зазначені показання в частині викладених обставин суд обгунтовано не прийняв до уваги та розцінив їх як обраний засудженим спосіб ухилення від відповідальності за скоєне, оскільки вказані пояснення не відповідають викладеним вище доказам. Показання вказаних потерпілих послідовні та не містять протиріч щодо обставин викрадання мобільного телефону у ОСОБА_13 та вчинення розпусних дій щодо малолітніх ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_20, які впізнали ОСОБА_3, як особі, що скоїла відносно них інкриміновані йому злочини. Тому апеляції засудженого та його захисників в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, не усунення судом суттєвих протиріч, що містяться в поясненнях потерпілих, не зайшли свого підтвердження.

Досліджені судом і пояснення засудженого ОСОБА_3, які він давав під час досудового слідства (а.с.117-119, 133-134), які приведені у вироку та обґрунтовано покладено в його основу щодо винності ОСОБА_3 у викраданні мобільного телефону у ОСОБА_13 та вчинення розпусних дій щодо малолітніх ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_20. Відповідно зазначених пояснень засуджений ОСОБА_3 в ході досудового слідства повністю визнавав себе винним у вчинені вказаних злочинів та надавав пояснення, які відповідають поясненням інших учасників процесу.

Судом вірно зроблено висновок про відсутність застосування щодо ОСОБА_3 недозволених методів слідства у вигляді психологічного та фізичного тиску, оскільки такі заяви засудженого були ретельно перевірені та не знайшли свого підтвердження. Відповідно до постанови помічника Нікопольського міжрайонного прокурора від 09.08.2011 року (а.с.2-4 т.2) відмовлено в порушенні кримінальної справи за вказаними ОСОБА_3 фактами насильства з боку працівників міліції, де надано належну оцінку і виявленим у ОСОБА_3 тілесним ушкодженням, які зафіксовані висновком експерта №665 від 27.11.2010 року (а.с.137 т.1). Перевіркою встановлено, що виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження спричинені батьком потерпілої ОСОБА_20, - ОСОБА_23 при затриманні ОСОБА_3. В ході досудового слідства (а.с.139 т.1) свідок ОСОБА_23 пояснив, що він вдарив ОСОБА_3 і той впав з велосипеда, після чого його було затримано. В судовому засіданні свідок ОСОБА_24 також підтвердив, що накинувся при вказаних обставинах на ОСОБА_3. Скарг на неправомірні дії працівників міліції протягом досудового слідства ві ОСОБА_3 не надходило. Таким чином, колегія суддів не приймає доводи засудженого ОСОБА_3 щодо застосування до нього насильства під час проведення досудового слідства з боку працівників міліції.

Судом першої інстанції були досліджені всі надані сторонами докази в повному обсязі та дана їм належна оцінка. Неповноти та однобічності при проведенні досудового та судового слідства не встановлено. Висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, не містять протиріччя. Засуджений ОСОБА_3, відповідно до протоколу судового засідання, мав можливість задати запитання потерпілим, в тому числі ОСОБА_13 (а.с.107-108 т.2), тому зазначені доводи апеляцій засудженого та захисників безпідставні.

Порушень процесуального закону, що тягнуть за собою скасування вироку, судом 1-ї інстанції щодо обставин злочинної діяльності ОСОБА_3 по викраданню мобільного телефону у ОСОБА_13 та вчиненні розпусних дій щодо малолітніх ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_24 допущено не було. Всі докази по справі, в тому числі и протоколи огляду, впізнання засудженого ОСОБА_25 в ході досудового слідства зібрані в межах діючого кримінально-процесуального кодексу та є належними та допустимими доказами по справі. Не підтверджуються і доводи апеляцій захисту та самого засудженого щодо порушення його права на захист, оскільки відповідно до матеріалів справи йому неодноразово роз'яснювались його права та ОСОБА_3 відмовлявся від участі в справі захисника, про що ним власноручно зроблено запис (а.с.95, 115, 129 т.1) та в майбутньому відмовлявся від підпису, в тому числі і при ознайомленні з матеріалами кримінальної справи в порядку ст..218 КПК України (а.с.184 т.1), що засвідчено понятими відповідно до процесуального законодавства. В ході судового засідання всі заяви засудженого ОСОБА_3 щодо допуску до участі в справі захисників розглянуті й вирішені.

Таким чином доводи апеляцій засудженого ОСОБА_3 та його захисників про недоведеність його вини у скоєному злочинів щодо викрадання мобільного телефону у ОСОБА_13 та вчинення розпусних дій щодо малолітніх ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_24 є необґрунтованими.

Разом з цим, на думку колегії суддів, вирок відносно ОСОБА_3 в частині, що стосується факту відкритого викрадення майна у неповнолітньої ОСОБА_5, яке належить потерпілому ОСОБА_6 підлягає скасуванню, а справа в цій частині направленню Нікопольському міжрайонному прокурору для організації додаткового розслідування.

При цьому колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до п.п.1,4 ч.1 ст.374 КПК України апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на додаткове розслідування, коли під час дізнання чи досудового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку; якщо при апеляційному розгляді справи встановлено таку однобічність або неповноту дізнання чи досудового слідства, які не можуть бути усунені у судовому засіданні.

Відповідно до ст.22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Відповідно до ст.64 КПК України при провадженні досудового слідства підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини скоєння злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину. Відповідно до ст.ст.132, 223 КПК України в постанові про притягнення в якості обвинуваченого, описовій та резолютивній частинах обвинувального висновку вказуються обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви та наслідки злочину, скоєного кожним з обвинувачених.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, органом досудового слідства зазначені вимоги закону що стосується епізоду відкритого викрадення майна у неповнолітньої ОСОБА_5, не виконані. Так, відповідно до протоколи усної заяви (повідомлення) потерпілої ОСОБА_26 про злочин від 22.09.2009 року (а.с.10 т.1), відкрите викрадення мобільного телефону Нокія 6300 відбулася 21.09.2009 року. Зазначене повідомлення зареєстроване в книзі повідомлень про злочин за № 7477 від 21.09.2009 року (а.с.9 т.1). 02.10.2009 року за вказаним фактом порушено кримінальну справу за ст..186 ч.1 КК України (а.с.1 т.1). Але всупереч вказаним фактам щодо часу вчинення злочину, в постанові про притягнення в якості обвинуваченого (а.с.156-157 т.1), в обвинувальному висновку (а.с.185-190 т.1) дата вчинення ОСОБА_3 зазначеного злочину вказана 21.09.2010 року, тобто органом досудового слідства пред'явлено ОСОБА_3 в цій частині неконкретне обвинувачення.

Крім того, органом досудового розслідування допущена суттєва однобічність та неповнота. В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 винним себе у вчиненні крадіжки даного мобільного телефону не визнав. В ході досудового слідства не проведено впізнання обвинуваченого ОСОБА_3 потерпілою ОСОБА_5, не проведено з вказаними особами відтворення обстановки і обставин події з метою перевірки їх показань та усунення протиріч. Впізнання потерпілою ОСОБА_5 знайденого у ОСОБА_3 телефону Нокіа 6300 також не проводилось. Про те, що вона його впізнала зазначено лише в протоколі її допиту (а.с.70т.1). Таким чином, органом досудового слідств не перевірено та не усунуто зазначені протиріччя по справі.

На підставі ст.281 КПК України направлення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота і неправильність не може бути усунута у судовому засіданні. При цьому, направляючи в зазначеній часині кримінальну справу на додаткове розслідування, відповідно до ст..26 КПК України необхідно виділити епізод відкритого викрадення майна у неповнолітньої ОСОБА_5 в окреме провадження.

В ході досудового розслідування необхідно усунути вказані вище неправильність та неповноту, ретельно перевірити доводи засуджених та їх захисників, що зазначені в їх апеляціях.

При встановлених судом фактичних обставинах справи, дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.156 КК України. Виділивши епізод відкритого викрадення майна у неповнолітньої ОСОБА_5 в окреме провадження, дії засудженого ОСОБА_3 щодо відкритого викрадення майна у неповнолітньої ОСОБА_13, яке належить потерпілій ОСОБА_9 слід перекваліфікувати з ч.2 ст.186 КК України на ч.1 ст.186 КК України, виключивши кваліфікуючу ознаку повторності.

Також, на думку колегії суддів, підлягають задоволенню апеляційні вимоги прокурора щодо виключення з вступної частини вироку вказівки суду на судимості ОСОБА_3 від 22.07.1994 року, 18.08.1998 року, 06.11.2000 року, оскільки судом не враховано, що на момент вчинення ОСОБА_3 інкримінованих ним злочинів, зазначені судимості відповідно до положень ст..89 КК України слід вважати погашеними. Також підлягає виключенню з резолютивної частини вироку застосоване до засудженого ОСОБА_3 додаткове покарання у вигляді позбавлення права займати посади, пов'язані з вихованням неповнолітніх строком на 3 роки, оскільки засуджений не має спеціальної освіти та вчинювані ним злочини щодо малолітніх не пов'язані з його професійною діяльністю.

В решті за ч.2 ст.156 КК України засудженому ОСОБА_3 призначено покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, що відповідає вимогам ст. 65 КК України та доводи апеляцій захисту щодо суворості призначеного покарання задоволенню не підлягають.

Оскільки в зв'язку з виділенням епізоду відкритого викрадення майна у неповнолітньої ОСОБА_5 в окреме провадження та направленням справи в цій частині для проведення додаткового розслідування та перекваліфікацією дій ОСОБА_3 і зменшенням обсягу обвинувачення, останньому слід призначити покарання за сукупністю злочинів за ст.70 ч.1 КК України шляхом часткового складання покарань, зменшивши при цьому покарання, призначене судом першої інстанції.

Оскільки з матеріалів справи, пояснень засудженого ОСОБА_3, свідка ОСОБА_24, матеріалів перевірки (а.с.2-4 т.2) встановлено, що засуджений ОСОБА_3 фактично затриманий 19.11.2010 року і з цього часу перебував у віданні правоохоронних органів, з ним проводились слідчі дії (а.с.169 т.1), він був обмежений вільно розпоряджатися своєю свободою, колегія суддів вважає за необхідне строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 19.11.2010 року.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України (у редакції 1960 року), колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3, самого засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2012 року відносно ОСОБА_3, - змінити.

Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2012 року відносно ОСОБА_3 в частині, що стосується факту відкритого викрадення майна у неповнолітньої ОСОБА_5, яке належить потерпілому ОСОБА_6 скасувати, а справу в цій частині виділити в окреме провадження та направити Нікопольському міжрайонному прокурору для організації додаткового розслідування.

Дії засудженого ОСОБА_3 в частині відкритого викрадення майна у неповнолітньої ОСОБА_13, яке належить потерпілій ОСОБА_9 перекваліфікувати з ч.2 ст.186 КК України на ч.1 ст.186 КК України.

Призначити ОСОБА_3 за ч.1 ст.186 КК України покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового призначення покарань, ОСОБА_3 призначити покарання у вигляді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Виключити з резолютивної частини вироку застосування до ОСОБА_3 додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати посади, пов'язані з вихованням неповнолітніх строком на 3 роки.

Виключити з вступної частини вироку дані про судимості ОСОБА_3 від 22.07.1994 року, 18.08.1998 року, 06.11.2000 року.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 19 листопада 2010 року, тобто з моменту його фактичного затримання.

В решті вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2012 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

Судді: