КОПІЯ

Провадження № 11/792/136/13

Справа № 2218/22508/2012 Головуючий в 1-й інстанції Данькова С.О.

Категорія: ч.2 ст.186, ст. 395 КК України Доповідач Суслов М. І.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2013 року Колегія суддів судової палати з розляду кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :

головуючого-судді Суслова М.І.,

суддів Ващенка С.Є., Кобріна І.Г.,

з участю секретаря Рудого В.М.,

прокурорів Гаврилюк І.О., Лугового О.П.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 7 грудня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сургут, Тюменської області, Російської Федерації, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого:

1) 08 липня 2002 року Нетішинським міським судом Хмельницької області за ст.ст. 185 ч.ч. 1 і 3, 307 ч.2, 70, 75 КК України на 5 років позбавлення волі з звільненням від призначеного покарання з випробовуванням з іспитовим терміном на 3 роки. Постановою цього ж суду від 10 травня 2005 року скасовано звільнення від відбування покарання з випробовуванням і постановлено направити засудженого для відбування покарання у вигляді позбавлення волі на 5 років ;

2) 12 травня 2006 року цим же судом за ст.ст.186 ч.2, 71 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився по відбуттю строку покарання 09 вересня 2011 року, -

засуджено за:

- ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- ст. 395 КК України на 6 місяців арешту.

В силу ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном на 3 роки та зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з'являтися до них для реєстрації.

Запобіжний захід ОСОБА_2 змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд, його звільнено з-під варти в залі суду.

Постановлено в строк відбування покарання зарахувати йому час утримання під вартою з 3 жовтня по 7 грудня 2012 року.

Судові витрати постановлено віднести на рахунок держави.

Долю речових доказів вирішено згідно вимог ст. 81 КПК України (1960 р.)

За вироком суду ОСОБА_2 12 липня 2012 року близько 20 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння навпроти кафе «Євросмак», що по вул. Соборній м. Хмельницького, з метою заволодіння чужим майном, вирвав з рук належну ОСОБА_3 сумку, в якій містилися: мобільний телефон «Nokia 1280» вартістю 140 грн., із стартовим пакетом «Діджус» вартістю 25 грн. з коштами на рахунку в сумі 30 грн., кошти готівкою в сумі 40 грн., пенсійна картка «Приватбанку», чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 235 грн.

Крім того, згідно постанови Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2011 року ОСОБА_2 був встановлений адміністративний нагляд строком на 1 рік 6 місяців із встановленням наступних обмежень: заборона виходу з будинку в нічний час з 22 год. до 6 год.; заборона перебування в ресторанах, кафе та інших місцях району, де продаються спиртні напої, в тому числі пиво на розлив, з метою вживання спиртних напоїв; заборона виїзду та обмеження виїзду в особистих справах за межі району; реєстрація в міліції один раз на місяць.

Не зважаючи на встановлені обмеження, ОСОБА_2 самовільно залишив місце проживання за адресою АДРЕСА_1 та з 25 липня по 2 жовтня 2012 року з метою ухилення від адміністративного нагляду, без відповідного дозволу, не з'являвся на реєстрацію в Зарічанський ВМ Хмельницького МВ УМВСУ в Хмельницькій області, чим порушив встановлені законом обмеження та правила адміністративного нагляду.

В апеляції прокурор, не оспорюючи доведеність вини засудженого та правильність кваліфікації його дій, ставить питання про скасування вироку у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого. Просить постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачений ч. 2 ст. 186, ст. 395 КК України, та призначити покарання: за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4-х років позбавлення волі, за ст. 395 КК України у виді 6-ти місяців арешту, на підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань остаточно призначити покарання у виді 4-х років 2-х місяців позбавлення волі. Стверджує, що призначаючи засудженому покарання з звільненням від його відбування, суд не в повній мірі врахував те, що останній, будучи раніше судимим за вчинення майнових злочинів, на шлях виправлення не став, а скоїв новий злочин в стані алкогольного сп'яніння. Вважає, що у суду не було достатніх підстав для звільнення винного від відбування покарання з випробуванням.

Захисник засудженого ОСОБА_2 в поданому запереченні просить залишити апеляцію прокурора без задоволення, оскільки вирок суду першої інстанції щодо його підзахисного є законним і обгрунтованим. Крім того, він зазначає, що винний визнав свою вину, розкаявся, активно сприяв розкриттю злочинів, позитивно характеризується по місцю проживання, офіційно працевлаштувався, перебуває в шлюбних відносинах, його дружина вагітна.

Засуджений вирок не оскаржив.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурорів, які просили задовольнити доводи апеляції державного обвинувача, скасувавши вирок місцевого суду з постановленням нового апеляційної інстанції, яким обрати засудженому за сукупністю злочинів 4 роки 2 місяці позбавлення волі без застосування вимог ст. 75 КК України, ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_1 на їх заперечення, провівши судове слідство в обсязі перевірки доводів апеляції з допитом засудженого, аналізом свідоцьких показів і пояснень потерпілого, дослідивши характеризуючі винного дані, перевіривши повідомлення ПТ "Ломбард-Скарбниця" від 05.09.2012 року про звернення засудженого з приводу закладу майна, даними висновків товарознавчої експертизи про вартість викраденого у потерпілого мобільного телефону, відомостями з постанови Шепетівського міськрайсуду від 15.08.2011 року про встановлення винному адміністративного нагляду та про вчинення ним під час перебування під наглядом адміністративних правопорушень та вивчивши інші матеріали кримінальної справи, колегія суддів судової палати приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляції прокурора, однак вважає за необхідне задовольнити їх частково.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, обґрунтований зізнавальними показами останнього в судовому засіданні, підтверджується поясненнями потерпілого і свідків, узгоджується з протоколами очної ставки між винним і потерпілим, огляду місця події, огляду та вилучення мобільного телефону, висновками товарознавчої експертизи, відомостями особової справи засудженого щодо встановлення адміністративного нагляду, постановою Шепетівського міськрайонного суду про встановлення такого застереження, даними протоколів про вчинення ним адміністративних проступків, а також ґрунтуються на сукупності досліджених в місцевому суді доказах та не оспорюється в апеляції прокурора.

Як встановлено під час проведеного судового слідства в апеляційному суді, засуджений свою вину у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно, та самовільному залишенні місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, визнав повністю і розкаявся у вчиненому. При цьому він показав, що 12 липня 2012 року близько 20 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння напроти кафе "Євросмак" у м. Хмельницькому, по вул. Соборній, з метою заволодіння чужим майном, застосовуючи силу, вирвав з рук потерпілого ОСОБА_3 сумку з його особистим майном та коштами на загальну суму 235 грн., а після відбуття попереднього ув'язнення, коли постановою Шепетівського міськрайонного суду від 15 серпня 2011 року йому був встановлений адміністративний нагляд строком на 1 рік 6 місяців із встановленням відповідних обмежень, в період з 25 липня по 2 жовтня 2012 року з метою ухилення від адміністративного нагляду, без відповідного дозволу, не з'являвся на реєстрацію в Зарічанський ВМ Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області, порушивши встановлені законом обмеження та правила адміннагляду.

Його вина у скоєнні вказаних злочинів підтвердилася і при перегляді вимог прокурора в апеляційному суді сукупністю досліджених доказів, на які послався місцевий суд, та які повністю узгоджуються з поясненнями потерпілого і свідків, а достовірність і обґрунтованість цих показів в повному обсязі була проаналізована колегією суддів при проведенні судового слідства.

Злочинні дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковано за ч.2 ст.186 і ст.395 КК України, оскільки він, крім відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, ще й з метою ухилення від адміністративного нагляду самовільно залишив місце проживання.

Вказане обґрунтування колегія суддів вважає законним і правильним.

Що ж стосується рішення суду про призначення ОСОБА_2 покарання і звільнення від його відбування з випробуванням, то його не можна визнати законним.

Відповідно до положень п.5 ч.1 ст.367 КПК України (1960 року) підставою для скасування вироку суду при розгляді справи в апеляційному суді є невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Згідно з п.2 ч.1 ст.378 КПК України (1960 року) апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання.

У відповідності з вимогами ст.65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості цього злочину, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, тощо (п.3).

Разом з тим, відповідно до ст.65 КК України, поряд із врахуванням тяжкості злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, засудженому має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Проте, зазначені вимоги судом були порушені, оскільки при призначенні ОСОБА_2 покарання та звільненні від його відбування з випробуванням, судом не в повній мірі враховані обставини, які впливають на його призначення, що свідчить про незаконність і необґрунтованість вироку.

Зокрема, суд недостатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим грабежу та суспільну небезпеку даного злочину, не взяв до уваги, що винний раніше двічі судимий за вчинення майнових злочинів до значних строків позбавлення волі, перебуваючи звільненим від відбування покарання за першим вироком. допустив порушення закону, які стали підставою перегляду судового рішення і направлення його для відбування покарання у виправну колонію, після відбуття строку покарання за другим вироком, перебуваючи під адміністративним наглядом, тричі притягувався до відповідальності за вчинення адміністративних проступків, а також в стані алкогольного сп'яніння вчинив напад на особу та заволодів її майном.

Наведене переконує колегію суддів, що ОСОБА_2 на шлях виправлення не став.

За таких обставин апеляційна інстанція вважає вирок суду в частині звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням як такий, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю його ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості.

За наведених обставин апеляційний суд не може погодитися з змістом заяви потерпілого ОСОБА_3 і клопотання дружини підсудного ОСОБА_4 про залишення без змін вироку місцевого суду, а апеляції прокурора без задоволення, які вони подали в судовому засіданні при перегляді вимог держаного обвинувача про скасування вказаного вироку.

Разом з тим, при обранні покарання апеляційний суд, враховуючи конкретні обставини по справі, особу винного, який позитивно характеризується по місцю проживання, у вчиненому щиро розкаявся, відшкодував заподіяні збитки, у нього дружина перебуває в стані вагітності, вважає за необхідне обрати його в мінімальних межах санкції ч.2 ст.186 КК України, за якою той обвинувачується, погодившись з строком, обраним місцевим судом ОСОБА_2 як за вказаною статтею, так і за ст.395 КК України.

Саме таке реальне покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження нових злочинів.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 378, 379 КПК України (1960 року) та п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України, колегія суддів судової палати, ?

п р и с у д и л а:

апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи, частково задовольнити.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 07 грудня 2012 року стосовно ОСОБА_2 в частині звільнення його від відбування призначеного покарання за ч.2 ст.186, 395, 70 КК України з випробовуванням згідно вимог ст. 75 КК України - скасувати.

Призначити ОСОБА_2:

- за ч.2 ст. 186 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі;

- за ст.395 КК України 6 (шість) місяців арешту;

Відповідно до вимог ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 4(чотири) роки позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишити підписку про невиїзд.

Строк покарання йому обчислювати з приведення вироку до виконання, зарахувавши в цей строк час перебування під арештом з 03 жовтня по 07 грудня 2012 року.

У решті вирок залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Хмельницької області протягом одного місяця з часу його проголошення.

Головуючий -суддя /підпис/

Судді /підписи/

З оригіналом згідно:

суддя апеляційного суду

Хмельницької області М.І. Суслов