Справа № 1-72/11

Провадження №1/761/31/2013

В И Р О К

іменем України

21 лютого 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Антонюк М.С.

при секретарях Гегельському І.О., Ключці О.О., Ковені А.В.,

Скорицькому А.М., Павлюк В.В.

за участю прокурорів Клюшніченка Д.Ю., Власова І.В.,

Бейка Б.П., Беби Є.Г.

та захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Іванопіля, Чуднівського району, Житомирської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6, працюючи молодшим інспектором 2-ї категорії відділу режиму та охорони Київського СІЗО, розташованого по вул. Дегтярівська 13, в м. Києві, в червні 2009 року вчинив службову недбалість, що призвела до неконтрольованого переміщення ув'язненого ОСОБА_7 і скоєння останнім умисного злочину проти правосуддя, а також підриву авторитету та престижу держави за таких обставин.

Наказом начальника Київського СІЗО № 7 о/с від 18.02.2009 року, ОСОБА_6 призначений на посаду молодшого інспектора 2-ї категорії відділу режиму та охорони СІЗО і отримав спеціальне звання сержант внутрішньої служби.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про міліцію» на осіб рядового і начальницького складу Державного департаменту України з питань виконання покарань поширюються права і обов'язки та відповідальність працівників міліції, які, відповідно до ст. 20 цього закону, є представниками державного органу виконавчої влади.

На підставі ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» ОСОБА_6, як сержант установи виконання покарань, мав статус працівника правоохоронного органу, оскільки здійснював правоохоронні функції.

У відповідності до Закону України «Про попереднє ув'язнення», Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань, затвердженого Указом Президента України від 31.07.1998 року, «Правил тримання осіб, узятих під варту і засуджених у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань», затверджених наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань 20.09.2000 року №192, «Інструкції про організацію охорони і нагляду за особами, які тримаються у слідчих ізоляторах і тюрмах Державного департаменту України з питань виконання покарань», затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 06 від 20.09.2000 року (далі - Інструкція) та своїх функціональних обов'язків, затверджених 14.04.2009 року начальником СІЗО, ОСОБА_6 мав право здійснювати контроль за дотриманням ув'язненими режиму утримання під вартою, проводити з цією метою їх обшуки та обшуки у камерах, давати ув'язненим вказівки щодо необхідності дотримання режиму утримання та вимагати негайного усунення виявлених порушень, застосовувати до осіб, взятих під варту, заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених Законом України «Про попереднє ув'язнення», вилучати заборонені для зберігання і використання предмети і речі, складати з цього приводу відповідні документи, якими інформувати керівництво слідчого ізолятору про виявлені порушення режиму утримання під вартою.

Тобто ОСОБА_6, як особа молодшого начальницького складу СІЗО, постійно перебував на службі в органах державної виконавчої влади - Державного департаменту України з питань виконання покарань і здійснюючи функції цього органу, являвся представником влади.

20 червня 2009 року ОСОБА_6 ніс службу на ділянці виводу ув'язнених на прогулянку в прогулянкові дворики, розташовані біля корпусу №3 Київського СІЗО, безпосередньо виводив ув'язнених з поста №9 корпусу №3 до прогулянкових двориків, здійснював нагляд за ними під час прогулянки і після закінчення прогулянки конвоював їх назад до місця утримання.

У відповідності до п. 8.5 Інструкції та своїх функціональних обов'язків, ОСОБА_6 був зобов'язаний не залишати ув'язнених без нагляду на шляху пересування та в прогулянкових дворах і не допустити втечу ув'язнених.

Цього ж дня, 20.06.09 року, близько 17 години ОСОБА_8 після закінчення прогулянки чергової групи ув'язнених вивів із прогулянкового дворику 23 ув'язнених для конвоювання їх до камери №161 корпусу №3, де вони утримувалися.

Серед вищевказаної групи ув'язнених був ОСОБА_7, який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України і мав таємний намір здійснити втечу із СІЗО.

Довівши ув'язнених до сходів корпусу №3 і побачивши, що ув'язнені піднімаються по сходам до місця утримання, ОСОБА_6, порушуючи п. 8.5 Інструкції та свої функціональні обов'язки, залишив їх без нагляду і повернувся до прогулянкових двориків.

При цьому ОСОБА_6 достеменно знав про свій обов'язок конвоювати ув'язнених до посту №9, тобто безпосередньо до місця їх утримання і мав реальну можливість це зробити, тобто належним чином виконати покладені на нього обов'язки, але через несумлінне до них ставлення, не передбачив можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння - втечі з СІЗО ув'язнених, яких він конвоював.

ОСОБА_7, скориставшись відсутністю ОСОБА_6, з метою реалізації свого умислу здійснити втечу із СІЗО, повернувся до коридору між корпусом №3 та прогулянковими двориками, шляхом пошкодження огорожі між стіною та дахом коридору проник на дах прогулянкових двориків і, подолавши інженерно-технічні засоби охорони ділянки №5, основну огорожу та господарський двір СІЗО, покинув межі місця попереднього ув'язнення, однак близько 17 годин 10 хвилин неподалік від будинку №10-А по вул. Довнар-Запольського в м. Києві був затриманий співробітниками СІЗО, що його переслідували. Дії ОСОБА_7 органом досудового слідства кваліфіковані як злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 393 КК України, тобто замах на втечу з-під варти.

Таким чином, неналежне виконання ОСОБА_6 своїх службових обов'язків через несумлінне до них ставлення спричинило істотну шкоду державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу держави у сфері кримінального судочинства, оскільки була порушена функція держави щодо забезпечення виконання рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та скоєнні ув'язненим злочину проти правосуддя.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину не визнав, та пояснив суду, що 13.02.2009 року він почав працювати на посаді молодшого інспектора 2-ї категорії відділу режиму та охорони Київського СІЗО та йому було присвоєно звання молодшого сержанта внутрішньої служби. Адміністрація Київського СІЗО обіцяла направити його на спеціалізоване навчання, проте цього зроблено не було. До його службових обов'язків відносилось: виведення ув'язнених на прогулянку до прогулянкових двориків.

Процедура виводу ув'язнених на прогулянку виглядала наступним чином: він разом із напарником здійснював вивід ув'язнених, при цьому напарник отримував групу ув'язнених на посту і повідомляв йому скільки осіб направляє до нього і номер дворику, визначений для їх прогулянки. Він у свою чергу, перебуваючи внизу біля входу до гвинтових сходів, перераховує ув'язнених, які до нього спустились, після чого заводять їх до одного із 20 прогулянкових двориків, де вони перебувають приблизно годину, в цей час він наглядає за ув'язненими у дверні отвори. Після закінчення прогулянки інспектор, який перебуває в середині приміщення, повідомляє йому номер прогулянкового дворику, із якого треба виводити ув'язнених. Він супроводжує вказаних ув'язнених назад до входу на гвинтові сходи, які ведуть до корпусу попереднього ув'язнення, по яких вони самостійно піднімаються до його напарника. За допомогою даних сходів можна потрапити на різні поверхи будівлі. Коли його напарник приймає групу ув'язнених, то подає йому сигнал, щоб він заводив наступних.

20.06.2009 року він прийшов на роботу та виконував свої звичайні функції протягом дня разом із своїм напарником ОСОБА_9. Приблизно о 17 год. 00 хв. він довів ув'язнених до гвинтових сходів, подивився як вони зайшли на гвинтові сходи, після чого втратив їх із поля зору та повернувся назад до прогулянкових двориків за наступною групою ув'язнених. В той час коли він направлявся до прогулянкових двориків, то почув якийсь шум, повернувшись, побачив як ОСОБА_7 біжить по містку, розташованому над прогулянковими двориками. Він крикнув «стій» та нажав та кнопку тривожної сигналізації, яка розташована на спеціальному брелоку, що має при собі кожен охоронець, який виводить ув'язнених на прогулянку. Він побіг за ОСОБА_7 в напрямку охоронної вежі, при цьому крикнув охоронцю на вежі, що сталась втеча, а також по рації повідомив про втечу свого напарника. Потім він почув постріли та побіг до кімнати охорони, яка знаходиться біля прогулянкових двориків, з якої намагався по телефону викликати чергового, проте не зміг цього зробити, оскільки у чергового був зайнятий телефон.

Приблизно через 20 хвилин вони із ОСОБА_9 продовжили виводити решту ув'язнених із прогулянкових двориків. Через деякий час прибіг начальник відділу режиму та охорони та почав забивати отвір у сітці, через який втік ОСОБА_7 Даний отвір знаходився між стіною та стелею в коридорі біля прогулянкових двориків. Згодом йому стало відомо, що ОСОБА_7 втік, відтягнувши сітку в коридорі біля прогулянкових двориків.

ОСОБА_6 повідомив, що інструктажу щодо порядку виводу ув'язнених на прогулянку ніхто перед заступанням в наряд не проводив, хоча це обов'язок начальника відділу режиму та охорони, із відповідною внутрішньою документацією його також не ознайомлювали. Разом з тим на уточнююче питання підсудний повідомив, що йому було відомо про те, що згідно його функціональних обов'язків, він не мав права залишати ув'язнених без нагляду, та зобов'язаний був вживати заходів для того, щоб не допустити їх втечі. Крім того, підсудний пояснив, що коли він направив групу ув'язнених самостійно підніматись до 9-го посту, розташованого на 4-му поверсі, де на них чекав ОСОБА_9, то не став чекати повідомлення від останнього про те, що він усіх прийняв та перерахував, а повернувся до прогулянкових двориків, де лишались інші ув'язнені, оскільки не хотів залишати їх без нагляду. Таке рішення він прийняв виходячи з того, що двері до прогулянкових двориків не зачинялись і ув'язнені могли в будь-який момент безперешкодно покинути свій прогулянковий дворик. В подальшому підсудний пояснив, що вказані двері зачиняються і зсередини ув'язнені не могли їх відкрити та покинути дворик.

Підсудний вважає, що він належним чином виконував свої обов'язки, а втеча ОСОБА_7 була зумовлена не його недбалістю, а відсутністю необхідної кількості осіб, які повинні здійснювати вивід ув'язнених із прогулянкових двориків таким чином, щоб забезпечити постійний нагляд за ними, відсутністю магнітного ключа від дверей, які ведуть до гвинтових сходів, завдяки чому він зміг би зачинити вказані двері і унеможливити втечу ОСОБА_7, а також неналежним станом охоронних споруд Київського СІЗО. Тобто на думку підсудного в разі, якщо в Київському СІЗО дотримались би усіх цих вимог, то ув'язнений не зміг би скоїти втечу. Разом з тим сам підсудний визнав, що недоукомплектованість наряду, яким здійснювався вивід ув'язнених на прогулянку не позбавляла його обов'язку не залишати без нагляду ув'язнених.

Крім того, ОСОБА_6 повідомив суду, що після втечі ув'язненого отвір біля входу до гвинтових сходів, через який він виліз, того ж дня був закритий, а поміст над прогулянковими двориками, по якому він біг, на наступний день зрізаний, але до відповідальності окрім нього жодну службову особу Київського СІЗО за це притягнуто не було. Начальник відділу режиму та охорони ОСОБА_10 після втечі ОСОБА_7 примусив інспектора-кінолога ОСОБА_11 сказати, що нібито він того дня заступив в наряд разом з ними третім інспектором із виводу ув'язнених на прогулянку для того щоб зняти із себе відповідальність за некомплект охоронців.

Просить суд виправдати його, оскільки він не вчиняв злочину.

Не зважаючи на невизнання вини ОСОБА_6 винність останнього підтверджується наступними доказами, які були ретельно перевірені в судовому засіданні:

Так, свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що в червні 2009 року він працював на посаді начальника відділу режиму та охорони Київського СІЗО, до його обов'язків входило: організація роботи відділу режиму і охорони та нагляду за ув'язненими, зокрема 5 денної зміни, робота по підвищенню їх професійного рівня; контроль за недопущенням порушень правил ув'язненими; організація роботи підпорядкованих йому співробітників.

22.06.2009 року йому стало відомо, що на передодні в суботу, ув'язнений ОСОБА_7, повертаючись із прогулянки, намагався втекти шляхом подолання лінії охорони, виставленої по периметру установи. Прибувши на місце втечі, було встановлено, що ОСОБА_7 був залишений без належного нагляду і, скориставшись цим, біля прогулянкових двориків подолав перешкоду, потім лінію охорони, не реагуючи на постріли інспектора, який ніс службу на вежі, здійснив спробу втечі, проте був затриманий співробітниками СІЗО та міліції. Також було встановлено, що в той день прогулянку проводив ОСОБА_6, ОСОБА_11 і ще хтось із інспекторів, один із яких знаходився на поверсі, а ОСОБА_6 супроводжував ув'язнених до прогулянкових двориків, потім назад до гвинтових сходів. Як виявилось в сітці біля гвинтових сходів був отвір, через який ув'язнений виліз на дах прогулянкових двориків, ОСОБА_6 при цьому повідомляв, що бачив як починає втікати ОСОБА_7, та намагався підняти тривогу, повідомити інспектора на вежі. Того дня, разом з ОСОБА_6 мав працювати інспектор ОСОБА_15, який не з'явився на роботу за сімейними обставинами, про що нікого не попередив. Оскільки інспектор ОСОБА_15 не вийшов на роботу, його підміняв ОСОБА_11, проте він періодично відлучався на розплідник до собак. Враховуючи, що це був вихідний день, то інструктаж проводив черговий інспектор, в будні таку роботу проводив він як начальник відділу режиму та охорони.

Свідок ОСОБА_10 вважає, що саме неналежне виконання ОСОБА_6 своїх обов'язків призвело до спроби втечі ув'язненим ОСОБА_7В, оскільки ОСОБА_6 всупереч вимогам Інструкції по організації охорони ув'язненого, мав здійснити конвоювання ув'язнених до інспектора на посту, і лише після цього йти за рештою ув'язнених. Зміст інструкції та функціональні обов'язки постійно доводились до відома інспекторів з охорони - перед початком кожної зміни, а також на щотижневих заняттях.

Свідок також повідомив, що двері після поміщення ув'язненого в прогулянковий дворик зачиняються на замок і їх неможливо відчинити із середини. Крім того, замок, яким облаштовані двері, які ведуть до гвинтових сходів, знаходиться у працездатному стані, ключи від нього зберігаються у чергового, крім того вони видаються кожній групі інспекторів з охорони. Також свідок повідомив про те, що охоронні споруди та системи Київського СІЗО перевірялись перед цим востаннє в травні місяці і знаходились у належному стані. Свідок зазначає, що відповідно до інструкції молодший інспектор за будь-яких умов зобов'язаний був слідкувати за ув'язненими та не залишати їх без нагляду.

Окрім того свідок пояснив, що ОСОБА_7 міг пробігти як по помосту, так і по накриттю над прогулянковими двориками, а також обминути інспектора на помості скориставшись іншим помостом.

Свідок ОСОБА_12 надав суду показання, аналогічні за змістом до показань свідка ОСОБА_10, а також пояснив, що працює на посаді інспектора відділу режиму та охорони Київського СІЗО. 20.06.2009 року його не було на роботі, про обставини втечі ув'язненого ОСОБА_7 із СІЗО йому стало відомо від інших співробітників. Свідок також підтвердив те, що підсудний ОСОБА_6В, не мав права залишати без нагляду ув'язнених, про що він неодноразово доводив усім інспекторам з охорони, в тому числі і ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що в червні 2009 року він працював на посаді чергового помічника начальника Київського слідчого ізолятора. 20.06.2009 року близько 17 години, він отримав повідомлення про те, що із прогулянкових двориків СІЗО намагається втекти ув'язнений, після чого направив на місце події оперативну групу. За повідомленням чатових, ув'язнений рухався в напрямку охоронних веж №6 та №7, за якими розташовано автопарк МВС України. Заступник начальника СІЗО ОСОБА_14 затримав втікача на вулиці Довнар-Запольського неподалік СІЗО, при цьому ув'язнений намагався вчинити акт самогубства, після чого його повернули до Київського СІЗО, де надали медичну допомогу.

Також свідок ОСОБА_13 повідомив про те, що прогулянку ув'язнених мали здійснювати троє інспекторів охорони, в тому числі підсудний та ОСОБА_15, проте останній з невідомих причин не вийшов на роботу, у зв'язку з чим він доручив інспектору-кінологу надати допомогу ОСОБА_6 та його напарнику у здійсненні прогулянки ув'язнених. Жодних скарг від ОСОБА_6 та його напарника про те, що третій направлений їм на допомогу інспектор, насправді до них не з'явився і не допомагає, він не отримував.

Крім того свідок повідомив, що охоронні споруди Київського СІЗО знаходились у належному стані, що підтверджується перевірками, які регулярно проводились спеціальною комісією. Крім того, кожного дня їх оглядає спеціальний офіцер, а також кожний черговий помічник начальника СІЗО перед своєю зміною, або за його дорученням - заступник. Того дня перевірку стану інженерних та охоронних споруд Київського СІЗО проводив його заступник, який не повідомляв йому про наявність недоліків, не надходило таких скарг і від інших офіцерів та інспекторів.

Свідок зазначив, що ключі від замків дверей, що ведуть до корпусів ув'язнених, він видавав кожному старшому корпусу.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що в червні 2009 року він працював заступником начальника Київського СІЗО. 20.06.2009 року він знаходився на своєму робочому місці та виконував обов'язки відповідального від керівництва СІЗО. Приблизно о 17 годині він почув постріли, вийшов з кабінету на вулицю та побачив чоловіка, як потім він дізнався це був ув'язнений ОСОБА_7, який переліз через зовнішню огорожу СІЗО до гаражів МВС України. Після цього він негайно вибіг на вулицю Довнар-Запольського, де побачив ув'язненого ОСОБА_7, і разом із двома працівниками автогосподарства МВС України затримав останнього.

Свідок зазначив, що в той день до нього скарг від інспекторів та чергового у зв'язку із некомплектом співробітників - не надходило.

Свідок ОСОБА_9, будучи допитаним в ході досудового слідства, показання якого були оголошені в судовому засіданні відповідно до положень ст. 306 КПК України, пояснив, що 20.06.2009 року він разом з ОСОБА_6 ніс службу у групі прогулянок, знаходячись на посту на четвертому поверсі корпусу засуджених, а ОСОБА_6 ніс службу у прогулянкових двориках. Після завершення прогулянки він приймав від ОСОБА_6 ув'язнених, і по рації повідомляв останньому про кількість прийнятих ув'язнених. Десь о 17 годині ОСОБА_6 повідомив по рації, що він «подає» 23 ув'язнених з прогулянкового дворику №10. Коли ці ув'язнені розпочали заходити на поверх, де він ніс службу, то по рації від ОСОБА_6 надійшло повідомлення про те, що відбулася втеча ув'язненого. Пізніше ОСОБА_6 розповів, що він підвів групу ув'язнених з дворику №10 до входу до гвинтових сходів корпусу засуджених і коли ці ув'язнені стали підніматись наверх, він повернувся назад до прогулянкових двориків і, повертаючись, побачив як наверху над прогулянковими двориками втікав ув'язнений. На час отримання від ОСОБА_6 повідомлення про втечу, не всі ув'язнені з прогулянкового дворику №10 піднялися на 4-й поверх, а тому він не інформував ОСОБА_6 про їх прибуття на пост. (том 2 а.с. 162-166 )

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що в червні 2009 року він утримувався під вартою в Київському СІЗО у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 115 КК України. Підсудного він не знає і про обставини втечі нічого пояснити не може, оскільки нічого не пам'ятає тому, що минув значний проміжок часу і крім того, в той момент він перебував у шоковому стані.

Після оголошення показань свідка, які він давав в ході досудового слідства (т.1 а.с. 88-90, т.2 а.с. 213-214, 215, 218) свідок пояснив, що не може сказати чи є ці показання правдивими, оскільки не пам'ятає тих подій.

Так, будучи допитаним як підозрюваний та обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що обставин втечі не пам'ятає, оскільки перебував у шоковому стані, пов'язаному із розглядом його справи по обвинуваченню у вчиненні умисного вбивства, пояснив, що дійсно мав намір втекти із слідчого ізолятору, для чого подолавши інженерно-технічні засоби та основну огорожу СІЗО, вибіг на вулицю, де його затримали працівники СІЗО (т.2 а.с. 213-214, 215, 218). Крім того, під час опитування ОСОБА_7 старшим помічником прокурора м. Києва 22 червня 2009 року ОСОБА_7 пояснив, що він мав намір здійснити самогубство під час прогулянки. 20.06.2009 року після закінчення прогулянки охоронець повів усіх назад до корпусу. При цьому він йшов останнім із групи ув'язнених і ніхто з них не бачив його дій. Коли він переконався, що охоронець його не бачить і він залишився один біля входу до корпусу, він вибив ногам решітку та побіг в напрямку вежі. В цей час він чув крики вартових, попереджувальні постріли, проте продовжив рух і перетнувши паркан, опинився на вулиці, де його затримали працівники СІЗО. Також ОСОБА_7 пояснив, що він вдався до втечі, оскільки за ним ніхто не спостерігав, а працівник СІЗО, який здійснював конвоювання в цей момент пішов відкривати наступний прогулянковий дворик та виводити з нього іншу групу ув'язнених. (т.1 а.с. 88-90)

Судом встановлено, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2011 року, яким засуджено ОСОБА_7 за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 393, ч.4 ст. 70 КК України до покарання у виді 14 років позбавлення волі.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що в червні 2009 року він працював молодшим інспектором - кінологом Київського СІЗО. У зв'язку з тим, що минуло багато часу, він вже не пам'ятає обставин подій, які розглядаються судом та просив суд врахувати показання, які він надав слідчому під час досудового слідства у справі.

Так, будучи допитаним в ході досудового слідства свідок ОСОБА_11 пояснив, що 20.06.2009 року він заступив на добове чергування. Приблизно о 14 годині він отримав розпорядження від чергового ОСОБА_13 надавати допомогу групі виводу ув'язнених на прогулянку, до якої входив ОСОБА_6 та ОСОБА_9 При цьому ОСОБА_9 перебував на посту в корпусі, а ОСОБА_6 - у прогулянкових двориках. Він час від часу заходив до прогулянкових двориків та допомагав ОСОБА_6 заводити ув'язнених до прогулянкових двориків та повертати їх назад до корпусу. Близько 17 години коли він перебував на території прогулянкових двориків, ОСОБА_6 вивів групу ув'язнених та повів їх до гвинтових сходів, при цьому вони зникли з його поля зору. Приблизно через п'ять хвилин ОСОБА_6 повернувся назад і в цей час він почув постріли, підбігши до свого внутрішнього телефону він дізнався, що сталась втеча ув'язненого, після чого взяв службового собаку та побіг на місце збору добового наряду. Пізніше йому стало відомо, що намагався втекти ув'язнений ОСОБА_7, але його затримали. Особисто момент втечі ОСОБА_7 він не бачив. (т.2 а.с. 171-174). Крім того, судом встановлено, що аналогічні за змістом пояснення свідок ОСОБА_11 надав і на наступний день після подій, які розглядаються судом (т.1 а.с. 44-45).

Після оголошення судом вказаних показань свідок ОСОБА_11 пояснив, що повністю підтримує ці показання, крім тієї частини, де зазначено, що він допомагав ОСОБА_6 та ОСОБА_9 здійснювати прогулянку ув'язнених, оскільки він мав свої функціональні обов'язки і лише періодично приходив на територію прогулянкових двориків, оскільки розподільник знаходиться поруч з прогулянковими двориками. При цьому свідок вказав, що підписи у протоколі допиту поставлені ним, він його читав перед підписанням, показання давав добровільно, слідчий на нього тиску при допиті не чинив. Такі показання він надав слідчому оскільки отримав відповідну вказівку від адміністрації СІЗО, кого саме - сказати не може.

Також свідок повідомив про те, що замки на прогулянкових двориках були у справному стані, і йому невідомо про випадки відкриття цих замків із середини ув'язненими, які перебували у прогулянкових двориках.

Суд приходить до висновку про те, що правдивими є показання свідка ОСОБА_11, які він давав в ході досудового слідства, оскільки вони є логічними, послідовними та узгоджуються із показаннями інших свідків, а також самого ОСОБА_6 в ході досудового слідства.

Крім того, вина ОСОБА_6 у вчиненні злочину підтверджується наступними доказами, а саме:

- наказом №7 о/с від 18.02.2009 року начальника Київського СІЗО про призначення ОСОБА_6 на посаду молодшого інспектора 2-ї категорії відділу режиму та охорони СІЗО (том 1 а.с. 138)

- наказом №13 о/с від 23.03.2009 року начальника Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань по м. Києву та Київській області щодо присвоєння молодшому інспектору 2-ї категорії відділу режиму та охорони СІЗО ОСОБА_6 спеціального звання - сержант внутрішньої служби (том 3 а.с. 104)

- даними постанови про вивчення документів і долучення до матеріалів справи їх копій, згідно якої були оглянуто примірник №54 «Інструкції про організацію охорони і нагляду за особами, які тримаються у слідчих ізоляторах і тюрмах Державного департаменту України з питань виконання покарань», затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 06 від 20.09.2000 року (т.3 а.с. 116-117)

- даними, які містяться у п. 8.5 «Інструкції про організацію охорони і нагляду за особами, які тримаються у слідчих ізоляторах і тюрмах Державного департаменту України з питань виконання покарань», затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 06 від 20.09.2000 року, відповідно до якого, ОСОБА_6 як молодший інспектор, який проводив прогулянки, був зобов'язаний не залишати ув'язнених без нагляду на шляху пересування та в прогулянкових дворах (т. 3 а.с. 118-121)

- функціональними обов'язками молодшого інспектора, який здійснює вивід ув'язнених на прогулянку, затвердженими 14.04.2009 року начальником Київського СІЗО, згідно з якими ОСОБА_6, зокрема, був зобов'язаний не допустити втечі ув'язнених, не залишати ув'язнених без нагляду на шляху пересування і дворах (т.1 а.с. 141)

- даними протоколу додаткового огляду місця події від 22.06.2009 року, із фото таблицею та копією генерального плану Київського СІЗО, згідно якого було оглянуто площадку перед прогулянковими двориками, тунель, що веде до входу до гвинтових сходів, де розпочав втечу ув'язнений ОСОБА_7, а також інших об'єкти на території Київського СІЗО за напрямком руху ув'язненого ОСОБА_7 під час втечі (т.1 а.с. 91-106)

- даними постанови про вивчення документів і долучення до матеріалів справи їх копій, згідно якої були оглянуті документи особової справи ОСОБА_6 за час проходження ним служби у Київському СІЗО (т.2 а.с. 1-2)

- даними, які містяться у документах особової справи ОСОБА_6, згідно яких останній з 27.04.2007 року по 13.02.2008 року, а також з 16.02.2009 року по 06.07.2009 року працював у Київському слідчому ізоляторі на посаді молодшого інспектора 2-ї категорії відділу режиму і охорони. Відповідно до даних послужного списку ОСОБА_6В за час проходження служби мав стягнення, в тому числі 11.10.2007 року ОСОБА_6 була оголошена сувора догана за неналежну організацію нагляду за ув'язненими під час прогулянки. (т.2 а.с. 3-29)

Аналізуючи показання підсудного ОСОБА_6, судом встановлено, що в ході досудового слідства ОСОБА_6 повністю визнавав свою вину, підтримав показання, які давав у справі як свідок, та крім того пояснив, що він не чекав коли всі ув'язнені піднімуться на пост до ОСОБА_9 і останній повідомить про те, що прийняв усіх засуджених, оскільки тоді довелося б витратити значно більше часу і вони б не встигли завести всіх ув'язнених до камер до закінчення свого робочого часу. (т.3 а.с. 140-141)

Висловлена підсудним в ході судового розгляду справи версія про те, що він належним чином виконував свої службові обов'язки та направив групу ув'язнених самостійно прослідувати до посту №9, де на них чекав інспектор ОСОБА_1, оскільки не міг залишити без нагляду ув'язнених, які перебувають у прогулянкових двориках, тому, що двері у прогулянкові дворики ув'язнені безперешкодно могли відчинити з середини і вийти, а отже вимушений був швидко повернувся назад не чекаючи сигналу ОСОБА_9, посилання підсудного на те, що прибули усі направлені ним засуджені, про те, що, про те, що двері на гвинтові сходи, по яких він направив ув'язнених, в тому числі і ОСОБА_7, не зачинялись, суд знаходить безпідставною виходячи із наступного.

Так, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_13 пояснили, що двері до прогулянкових двориків зачинялись на замок, як зачинялись і двері на гвинтові сходи, випадки, коли ув'язнені зсередини відчинили б вказані двері, не відомі. Свідок ОСОБА_13 крім того пояснив, що він направив на допомогу групі ОСОБА_6 - ОСОБА_9 інспектора ОСОБА_11 і в подальшому не отримував скарг від вказаної групи на те, що вони не можуть здійснювати вивід ув'язнених на прогулянку з причин відсутності третього інспектора, відсутність будь-яких скарг також підтвердив і свідок ОСОБА_14 Свідок ОСОБА_11 також вказував на те, що він надавав допомогу ОСОБА_6 у нагляді за ув'язненими, які перебували у прогулянкових двориках. Про це вказував і сам ОСОБА_6 у своїх первинних поясненнях.

Крім того, судом враховується, що ув'язнений ОСОБА_7 назвав обставиною, що сприяла його втечі - відсутність нагляду з боку ОСОБА_6, який залишив їх та повернувся до прогулянкових двориків для того, щоб виводити наступну групу ув'язнених.

Посилання захисту на те, що втечу ОСОБА_7 зумовив неналежний стан інженерних та охоронних систем Київського СІЗО, неналежне виконання своїх обов'язків іншими співробітниками СІЗО, судом до уваги не приймаються, оскільки як видно із матеріалів справи вказані обставини перевірялись в ході досудового слідства та не знайшли свого підтвердження, у зв'язку із чим було винесено постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_13, ОСОБА_11 у зв'язку з відсутність в їх діях службової недбалості (т.3 а.с. 107-108, 111), відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо розробки, встановлення та обслуговування інженерно-технічних засобів охорони Київського СІЗО (т.3 а.с. 114-115). Крім того, судом встановлено, що вказані обставини не перешкоджали ОСОБА_6 належним чином виконати покладені на нього обов'язки, дотриматись вимог «Інструкції про організацію охорони і нагляду за особами, які тримаються у слідчих ізоляторах і тюрмах Державного департаменту України з питань виконання покарань», затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 06 від 20.09.2000 року та його функціональних обов'язків не залишати без нагляду ув'язнених і таким чином унеможливити спробу втечі ув'язненим ОСОБА_7

Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_6 неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, одночасно маючи реальну можливість їх належного виконання, в порушення вимог п. 8.5 «Інструкції про організацію охорони і нагляду за особами, які тримаються у слідчих ізоляторах і тюрмах Державного департаменту України з питань виконання покарань», затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 06 від 20.09.2000 року, та своїх функціональних обов'язків, не забезпечив постійного нагляду за ув'язненим ОСОБА_7, не вжив заходів щодо запобігання його втечі, а саме направив групу ув'язнених самостійно прибути до поста №9, залишивши їх при цьому без нагляду, тобто допустив службову недбалість, внаслідок чого ув'язнений ОСОБА_7, скориставшись відсутністю нагляду з боку молодшого інспектора з охорони ОСОБА_6, здійснив спробу втечі із Київського СІЗО.

Вказаним діянням ОСОБА_6 було заподіяно істотну шкоду державним інтересам у вигляді підриві авторитету та престижу держави у сфері кримінального судочинства, оскільки була порушена функція держави щодо забезпечення виконання рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та скоєнні ув'язненим злочину проти правосуддя.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотну шкоду державним інтересам. Дії підсудного суд кваліфікує за ч.1 ст. 367 КК України ( в редакції закону станом на 20.06.2009 року).

Органом досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він внаслідок вчинення вказаного вище злочинного діяння, а саме неналежного виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення, спричинив тяжкі наслідки які виразилися у підриві авторитету та престижу держави у сфері кримінального судочинства, оскільки була порушена функція держави щодо виконання кримінально - процесуального рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та скоєнні підконтрольним ув'язненим злочину проти правосуддя.

Разом з тим, виходячи зі змісту положень статті 367 КК України, а також враховуючи роз'яснення, надані у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» №15 від 26.12.2003 року тяжкими наслідками визнаються заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень або смерті, доведення до самогубства, спричинення матеріальних збитків, які у 250 і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян (п.4 примітки до ст.. 364 КК), розвал діяльності підприємства, установи, організації, їх банкрутство, створення аварійної ситуації, що потягла людські жертви. Разом з тим, істотною шкодою можуть визнаватись порушення охоронюваних Конституцією України чи іншими законами прав та свобод людини і громадянина (право на свободу й особисту недоторканість та недоторканість житла, виборчі, трудові, житлові права тощо), підрив авторитету та престижу органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, порушення громадської безпеки та громадського порядку, створення обстановки й умов, що утруднюють виконання підприємством, установою, організацією своїх функцій, приховування злочину.

В обвинувальному висновку не наведено обґрунтувань наявності у злочинному діянні, вчиненому ОСОБА_6 такої кваліфікуючої ознаки як тяжкі наслідки, та не зазначено в чому вони полягають, не знайшов цього і суд.

Судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків з боку ОСОБА_6 через несумлінне ставлення до них, було заподіяно шкоду державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу держави у сфері кримінального судочинства, оскільки була порушена функція держави щодо забезпечення виконання рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та скоєнні ув'язненим злочину проти правосуддя, тобто заподіяно істотну шкоду державним інтересам.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про те, що дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 367 КК України (в редакції закону, станом на 20.06.2009 року).

Невизнання вини підсудним суд розцінює як бажання останнього уникнути відповідальності за вчинений злочин.

Призначаючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину; відношення підсудного до скоєного.

Судом приймаються до уваги і дані, які характеризують особу ОСОБА_6, те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, має постійне місце проживання, не перебуває на обліку у лікаря нарколога, психіатра.

Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 необхідно призначити покарання у виді обмеження волі в межах, передбачених санкцією ч.1 ст. 366 КК України (в редакції станом на 20.06.2009 року) з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах та органах Державної пенітанціарної служби України строком на 3 роки.

Враховуючи дані про особу підсудного ОСОБА_6, який раніше не судимий, позитивно характеризується, має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітнього сина, суд приходить до висновку про те, що виправлення та перевиховання останнього можливе без ізоляції його від суспільства, але під наглядом органів кримінально-виконавчої системи, а тому суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_6 основне покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України. Таке покарання на думку суду є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Разом з тим, ОСОБА_6 підлягає звільненню від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 367 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, виходячи з наступного.

Так, злочин, передбачений ч. 1 ст. 367 КК України (в редакції закону станом на 20.06.2009 року), ОСОБА_6 вчинив 20.06.2009 року.

Відповідно до ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 1 ст. 367 КК України (в редакції закону станом на 20.06.2009 року), є злочином невеликої тяжкості, за який передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі. З моменту його вчинення минуло більше, ніж три роки, а перебіг давності не зупинявся та не переривався.

За таких обставин, згідно п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_6 підлягає звільненню від покарання.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України 1960 року, п.11 Перехідних положень КПК України 2012 року, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_6 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України ( в редакції закону, станом на 20.06.2009 року) та призначити покарання у виді обмеження волі строком на два роки, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах та органах Державної пенітанціарної служби України строком на 3 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від основного покарання з випробуванням строком на 1 рік.

Згідно ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Відповідно до ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання до вступу вироку в закону силу залишити без змін.

На вирок суду може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя: