РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
__________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/191/322/13Головуючий суду першої інстанції:Трубніков Ю.Л.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Полянська В. О.
"12" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіПолянської В.О.,
СуддівМоісеєнко Т.І.,Редько Г.В.,
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи Ленінська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Ленінське бюро технічної інвентаризації» про виділення частки майна зі складу спадщини та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 17 грудня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якому просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частку жилого будинку АДРЕСА_1
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті матері позивача - ОСОБА_9 відкрилася спадщина у вигляді Ѕ частки вказаного домоволодіння. Сторони у справі є спадкоємцями першої черги за законом. Позивач у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом. Нотаріусом було відмовлено у видачі ОСОБА_6 свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю реєстрації права власності на вказаний будинок, а також з відсутністю згоди ОСОБА_7 на виділ частки померлої дружини в спільної сумісної власності. Позивач зазначає, що спірний будинок був побудований ОСОБА_7 та ОСОБА_9 під час перебування у зареєстрованому шлюбі і, відповідно до норм сімейного законодавства, є спільною сумісною власністю подружжя. Померлої за життя як дружині належала Ѕ частка домоволодіння. Позивач як спадкоємець першої черги за законом має право на 1/3 частку спадкового майна, тобто на 1/6 частку домоволодіння.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 17 грудня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволений частково, визнано за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування на 1/6 частку домоволодіння АДРЕСА_1 У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8, ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення Ленінського районного суду АР Крим від 17 грудня 2012 року та ухвалити нове, якім у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.
Апелянти посилаються на те, що суд не звернув уваги на відсутність доказів, які підтверджують наявність підстав для визнання за ОСОБА_6 право власності на 1\6 частку спірного домоволодіння. Право власності на будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано, тому частка цього будинку не може входити до складу спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_9
Крім того, судом також не було враховано, що ОСОБА_7 не давав своєї згоди на виділення частки померлої дружини та за життя її частка у сумісної власності подружжя не виділялась.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 17 грудня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виділення частки майна зі складу спадщини не оскаржується, тому перегляду в апеляційному порядку не підлягає.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, та визнаючи за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування на 1/6 частку домоволодіння АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з доведеності підстав для задоволення позову в цій частині.
Таки висновки суду не відповідають обставинам справи та діючому законодавству.
Відповідно до ч.1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9 (а.с. 13).
Позивач ОСОБА_6 є сином померлої ОСОБА_10, який своєчасно звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с.11).
Згідно копії актового запису про шлюб №13 ОСОБА_7 та ОСОБА_9 знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 12.12.1962р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті ОСОБА_9) (а.с. 30).
Рішенням виконкому Ленінської селищної ради депутатів трудящих №19 від 11.02.1966р. ОСОБА_7 була виділена земельна ділянка площею 750 кв.м. під будівництво індивідуального жилого будинку по АДРЕСА_2 (а.с.74).
Згідно договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності від 11 лютого 1966 року ОСОБА_7 був зобов'язаний побудувати жилий будинок, жилою площею 35 кв.м. протягом трьох років - до (а.с. 73).
Згідно із ч.2 ст. 331 ЦК України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації
Відповідно до п.4 Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966р., затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР (яка діяла на час закінчення будівництва будинку), реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.
Згідно п. 4 Додатку N 1 до вказаної інструкції одними з правовстановлюючих документів на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР є Договори про надання у безстрокове користування земельної ділянки для відбудови і експлуатації будівель, передбачені постановою РНК УРСР і ЦК КП(б)У від 10 листопада 1944 р. "Про впорядкування користування державними будівлями житлового і нежитлового фонду і земельними ділянками, які обслуговують їх" (ЗП УРСР, 1944 р., ст. 6).
З повідомлення КП «Ленінське бюро технічної інвентаризації» від 25.07.2012р. право власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.34).
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_7 - чоловік померлої ОСОБА_9, право власності на будинок не зареєстрував у встановленому законодавством порядку, документи про право власності на будинок не оформив.
Тобто, спірний будинок є самочинним будівництвом у розумінні ч.1 ст. 376 ЦК України, оскільки не був прийнятий в експлуатацію, правовстановлюючі документи на нього, відсутні.
Право власності на самочинно збудовані житлові будинки, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Це майно не є об'єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку.
Отже, й померла ОСОБА_9, як дружина відповідача також не набула права власності на спірне домоволодіння, тому не можна вважати, що належна їй, за нормами сімейного законодавства, частина спірного будинку входить до складу спадщини.
Згідно роз'яснень, наданих у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво, до спадщини переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
З урахуванням цього відсутні правові підстави для визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем у порядку спадкування.
Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.
За викладених обставин ухвалено у справі судове рішення не може залишатися в силі, оскільки ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.,
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 1218 ЦК та з урахуванням роз'яснень, наданих у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Ленінського районного суду АР Крим від 17 грудня 2012 року в частині визнання за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування на 1/6 частку домоволодіння АДРЕСА_1 - скасуванню на підставі п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, як ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Колегія суддів вважає, що в цій частині слід ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки вимоги про визнання права власності на спадкове майно є передчасними.
Керуючись ст.ст. 303, 307 п.2 ч.1, 309 п.п. 3,4 ч.1, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8 - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 17 грудня 2012 року в частині визнання за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування на 1/6 частку домоволодіння АДРЕСА_1 скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В решті рішення Ленінського районного суду АР Крим від 17 грудня 2012 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді:
В.О.Полянська Т.І.Моїсеєнко Г.В.Редько