АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року Колегія судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді - Гриненка О.І.

суддів - Худика М.П., Балацької Г.О.

за участю прокурора - Тертичного О.А.

засудженого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_1 на вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 29 грудня 2012 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, що проживає за адресоюм. АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 21.09.2012 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

- засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 21.09.2012 року відносно ОСОБА_1 вирішено виконувати самостійно.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені відкритого викрадення чужого майна (грабежі), повторно за наступних обставин.

19 вересня 2012 року приблизно о 20 год. 10 хв. ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні супермаркету ТОВ «РеалМаркет», що знаходиться за адресою вул. Волинська, 37 в м. Києві, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає повторно викрав з прилавку вказаного магазину пляшку горілки «Перша гільдія» об'ємом 0,7 л., вартістю 477,35 грн., яку сховав під одяг та

______________________________________________________________

Справа № 11/796/683/2013 Головуючий у першій інстанції Москалюк В.М.

Категорія КК: ч.2 ст. 186 Доповідач в апеляційній інстанції Гриненко О.І.

пройшовши касову зону вийшов з приміщення супермаркету, однак був помічений працівниками охорони, які намагались затримати ОСОБА_1 та повернути викрадене майно, проте останній з місця вчинення злочину зник, відкрито викравши майно ТОВ «РеалМаркет» на суму 477,35 грн.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, просить вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 29 грудня 2012 року скасувати в частині призначеного ОСОБА_1 покарання в зв'язку неправильним застосуванням кримінального закону, а саме ч. 4 ст. 70 КК України, що в свою чергу потягло призначення ОСОБА_1 м'якого покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України 4 роки позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом зарахування покарань, частково за попереднім вироком, остаточно призначити ОСОБА_1 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

В своїх обґрунтуваннях прокурор посилається на те, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, дані про його особу, який скоїв злочин за три дні до проголошення попереднього вироку Голосіївського районного суду м. Києва за злочин проти власності, не працює.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 29 грудня 2012 року змінити в частині призначеного йому покарання, застосувати положення статті 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк. В обгрунтування доводів своєї апеляції ОСОБА_1 посилається на неврахування судом при призначенні покарання його щирого каяття у вчиненому, активного сприяння у розкритті злочину та встановлені істини по справі, даних, що характеризують особу ОСОБА_1, а також обставини, що пом'якшують покарання .

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_1, думку засудженого ОСОБА_1, який заперечив проти задволення апеляції прокурора та підтримав свою апеляцію, яку просив задвольнити, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово засудженого ОСОБА_1, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені в апеляціях, колегія суддів вважає, що подані апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у вироці підтверджуються комплексом досліджених та перевірених в ході судового слідства доказів в їх сукупності, які апелянтами не оспорюються, за згодою учасників процесу досліджувались за правилами ч. 3 ст. 299 КПК України ( в редакції 1960 року), а тому апеляційному перегляду, згідно ч. 1 ст. 365 КПК України ( в редакції 1960 року)не підлягають.

Всупереч доводів апеляцій прокурора та засудженого ОСОБА_1, суд першої інстанції при призначенні покарання засудженому дотримався загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України. Зокрема, при призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 суд першої інстанції крім ступеню тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, врахував і дані про його особу, а саме те, що останній на час вчинення злочину в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, задовільно характеризується за місцем проживання, не працює.

Крім того, при призначенні покарання ОСОБА_1, суд першої інстанції обгрунтовано врахував обставиною що пом'якшує покарання, згідно ст. 66 КК України, щире каяття у вчиненому.

Таким чином, доводи апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_1 щодо порушення судом першої інстанції вимог ст. 65 КК України є необгрунтованими, так як судом були враховані всі обставини, передбачені даною нормою кримінального закону, в тому числі і ті, на які посилаються в своїх апеляціях прокурор та засуджений ОСОБА_1

Призначене засудженому ОСОБА_1 покарання за своїм видом та розміром, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів.

Вимоги апеляції прокурора щодо призначення засудженому ОСОБА_1 більш суворого покарання застосовуючи ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарання за даним вироком суду покарання та покарання визначеного вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 21.09.2012 року, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу, так як згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами покарання» № 7 від 24.10.2003 року, коли особа, щодо якої було застосоване покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона зусуджується до покарання, яке належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 21.09.2012 року був засуджений вироком Голосіївського районного суду м. Києва до за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. Відкрите викрадення чужого майна, повторно, за який засуджено ОСОБА_1 вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 29.12.2012 року до реальної міри покарання було скоєно 19.09.2012 року, тобто до постановлення попередньго вироку. В зв'язку з тим, що принцип складання, зарахування чи поглинення покарань застосовується виключно до призначених покарань, а звільнення від відбування покрання з випробуванням не підлягає складанню чи зарахуванню, суд першої інстанції обгрунтовано та мотивовано у своєму вироку прийшов до висновку про необхідність виконання обох вироків окремо.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляцій прокурора та засудженого ОСОБА_1 є необгрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України ( в редакції 1960 року), колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та засудженого ОСОБА_1, залишити без задоволення, а вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 29 грудня 2012 року, без змін.

Судді

_______________ _________________ _______________

ГриненкоО.І. Худик М.П. Балацька Г.О.