У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

             головуючого                      Селівона О.Ф.,

             суддів                Дороніної В.П.,  Шевченко Т.В.

розглянула в судовому засіданні 19 жовтня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 грудня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2006 року щодо нього.

Цим вироком   ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Києва,

раніше неодноразово судимого, останнього разу:

- 07.11.2003 р. за ч.3 ст.185, ст.71 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі,

засуджено за ч.1 ст.393 КК України на 3 роки позбавлення волі.

          На підставі ст.71 КК України до призначено покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно ОСОБА_1 призначено 3 роки 6 місяці позбавлення волі.

          Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Білоцерківської  виправної колонії НОМЕР_1 Київської області на відшкодування майнової шкоди 7.825 грн.

          Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 05 вересня 2005 року, відбуваючи покарання у виді позбавлення волі на дільниці соціальної реабілітації при Білоцерківській виправній колонії НОМЕР_1 Київської області, вчинив втечу.

          У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не заперечуючи обґрунтованість його засудження та правильність кваліфікації його дій, просить судові рішення щодо нього в частині цивільного позову переглянути, мотивуючи тим, що розмір шкоди, яку постановлено стягнути з нього за вироком, не відповідає завданим збиткам та є безпідставно завищеним.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні скарги необхідно відмовити.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими судом доказами і у скарзі не заперечується.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що розмір шкоди, яку суд постановив стягнути з нього на користь виправної колонії, не відповідає завданим збиткам, пов'язаним з припиненням його втечі, та безпідставно завищений, необґрунтовані, оскільки зазначені у вироку витрати на припинення втечі ОСОБА_1 та його розшук підтверджуються доказами, які є у справі, а саме: відповідними наказами начальника колонії з організації розшуку ОСОБА_1, бухгалтерськими документами про витрати колонії, пов'язаними з припиненням втечі ОСОБА_1, та іншими документами.

Крім того, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1, перевірив наведені в ній доводи, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, і визнав їх безпідставними. Колегія суддів знаходить це рішення апеляційного суду правильним.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не виявлено.

Тому підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, немає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

Судді:

Селівон О.Ф.                   Дороніної В.П.          Шевченко Т.В.

                        З оригіналом згідно:

            Суддя Верховного Суду  України                                       О.Ф.Селівон