ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. Справа № 7/64-Б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю.,

суддів:Білошкап О.В., Хандуріна М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Північно-Західне регіональне управління"

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2012

у справі господарського суду№ 7/64-Б Волинської області

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Поліфарб"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Амріта"

про банкрутство,

ліквідаторарбітражний керуючий Римарчук Т.В.,

за участю представників сторін:

ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" - Казаєва О.О. (дов. від 25.02.2013);

встановив:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 13.11.2012 (суддя Шум М.С.) провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Амріта" припинено. Представлений звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Амріта" затверджено. Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Амріта". Зобов'язано державного реєстратора вчинити дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та спрямовані на припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Амріта" .

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 (колегія суддів у складі: Тимошенко О.М. - головуючий, Огороднік К.М., Коломис В.В.) ухвалу господарського суду Волинської області від 13.11.2012 залишено без змін.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Північно-Західне регіональне управління" просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 13.11.2012 та постанову суду апеляційної інстанції від 17.12.2012, направити справу для нового розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 25, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". ст.ст. 34, 43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України (далі ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 32 Закону після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються показники виявлення ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси, реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, чинним законодавством про банкрутство передбачено можливість затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу в судовому засіданні, з викликом учасників провадження у справі, зокрема ліквідатора, членів комітету кредиторів, окремих кредиторів.

Крім того, законодавцем передбачено обов'язковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою суду від 08.07.2012 ТОВ "Арміта" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Римарчук Т.В., якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру банкрута та після завершення подати на затвердження суду звіт та ліквідаційний баланс.

На виконання вказаної постанови ліквідатором банкрута 27.09.2012 за результатами роботи подано на затвердження суду звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс банкрута, який ухвалою господарського суду від 13.11.2012 було затверджено.

Апеляційний господарський суд залишив в силі ухвалу сулу першої інстанції, вказавши, що судом першої інстанції в процесі розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута встановлено, що ліквідатором вчинено належні дії по виявленню активів та пасивів боржника, доведено неможливість відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжиття ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації.

Колегія суддів Вищого господарського суд України не може погодитися в повній мірі з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 31 Закону при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Згідно з ст. 25 Закону з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

За приписами частин 1, 2, 6 статті 30 Закону після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів.

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника, його потенційних кредиторів шляхом надіслання запитів до державних реєстрів майнових прав та обтяжень (заборон відчуження), надіслання повідомлень до державних органів, які контролюють сплату загальнообов'язкових податків та зборів, витребування в органах державної виконавчої служби виконавчих проваджень.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в процесі ліквідаційної процедури ліквідатором встановлено, що станом на 25.09.2012 основні засоби боржника становлять 124700 грн., дебіторська заборгованість ТОВ "Арміта" становить 930000 грн., а залишки товарів в обороті 1330000 грн.

Однак, доказів вчинення дій щодо встановлення місцезнаходження товарів в обороті, які перебувають в заставі ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" матеріали справи не містять. В той час, як з наявного в матеріалах справи акту перевірки наявності та стану предмета застави від 13.03.2010 вбачається, що працівниками Банку встановлено наявність товарів в обороті на складах ТОВ "Арміта" на загальну суму 800232,79 грн.

Дії ліквідатора у даній справі полягали лише в направленні запитів щодо майна боржника до відповідних державних органів, у зв'язку з чим судом колегія суддів вважає неналежним здійснення ліквідатором ліквідаційної процедури у справі.

В ліквідаційній процедурі ліквідатор повинен не обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб (виявлення та визнання недійсними угод боржника про відчуження майна в порядку ст. 17 Закону про банкрутство тощо). Тобто, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна, ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що в звіті ліквідатора та ліквідаційному балансі банкрута відображена дебіторська заборгованість в розмірі 930 000 грн. Так, згідно Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що господарським судом Волинської області винесено ряд судових рішень про стягнення на користь боржника - ТОВ "Арміта" дебіторської заборгованості.

Апеляційний господарський суд щодо стягнення дебіторської заборгованості вказав, що відповідно до листа Волинського обласного управління юстиції від 05.07.2012 вих. № 5679-03-16/03 у Любешівському районному управлінні юстиції наявне зведене виконавче провадження № 21960978 про стягнення з СМП "Любешівагробуд" заборгованості до складу якого входить 28 виконавчих проваджень на суму 1 365 475,17 грн. (вимоги ТОВ "Амріта" підлягають задоволенню у п'яту чергу). Також повідомлено, що виконавче провадження про стягнення заборгованості на користь ТОВ "Амріта" з ЗАТ "Західпромбуд" зупинено в зв'язку з порушення провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Західпромбуд".

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами як першої так й апеляційної інстанцій не досліджувались питання, а з матеріалів справи та звіту ліквідатора не вбачається, яка саме робота щодо стягнення дебіторської заборгованості здійснювалась ліквідатором Товариства, доказів звернення ліквідатором з кредиторськими вимогами у справах про банкрутство дебіторів суду не надано.

Твердження судів попередніх інстанцій на те, що після проведених заходів, реальних боржників-дебіторів, з яких можна витребувати погашення заборгованості перед ТОВ "Амріта" виявити не вдалося, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки жодного доказу на підтвердження проведення ліквідатором Римарчук Т.В. будь-яких заходів матеріали справи не містять.

На необхідності дослідження вказаних обставин та дій ліквідатора Римарчук Т.В. наголошував Вищий господарський суд України в своїй постанові від 26.07.2011 у даній справі, вказівки якого відповідно до повноважень ст. 111-12 ГПК України є обов'язковими для судів першої інстанції.

На підставі цих фактів, Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій в порушення ст.43 ГПК України не досліджено, чи були проведені заходи з повернення дебіторської заборгованості та виявлення майна боржника, що перебуває у заставі кредиторів, або чи наявні докази, що свідчать про неможливість здійснення стягнення дебіторської заборгованості.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції за результатами розгляду звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі, та постанова суду апеляційної інстанції про залишення без змін ухвали суду першої інстанції, в порушення норм ст.ст. 86 ГПК України, ч. 1 ст. 32 Закону про банкрутство, є необґрунтованими у зв'язку з відсутністю аналізу повноти дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, оцінки поданих звіту та ліквідаційного балансу Боржника.

Відтак, судами попередніх інстанцій передчасно затверджено звіт ліквідатора банкрута і ліквідаційний баланс та припинено провадження у справі.

У той же час, вищевказані обставини здійснення ліквідаційної процедури не можуть бути з'ясовані судом касаційної інстанції в силу положень ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України. Це прерогатива судів першої та апеляційної інстанцій. У зв'язку з чим суд касаційної інстанції позбавлений можливості прийняти рішення по суті справи.

За таких обставин оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа - передачі на розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідації.

При новому розгляді суду необхідно врахувати викладене, дослідити правомірність проведення ліквідаційної процедури та розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Північно-Західне регіональне управління" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 та ухвалу господарського суду Волинської області від 13.11.2012 у справі № 7/64-Б скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Волинської області.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Білошкап О.В.

Хандурін М.І.