У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

             головуючого                          Селівона О.Ф.,

             суддів                          Дороніної В.П.,  Шевченко Т.В. 

розглянула в судовому засіданні 12 жовтня 2006 року в м. Києві справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2005 року щодо ОСОБА_2.

          Цією постановою

                                                ОСОБА_2,

                                                ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

                                                уродженця м.Єревана, громадянина України,

                                                раніше не судимого,

звільнено від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, на підставі п."б" ст.1 Закону України "Про амністію" від 11 липня 2003 року, а кримінальну справу щодо нього закрито.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2005 року дану постанову залишено без зміни, а апеляцію потерпілої ОСОБА_1 - без задоволення.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити на нове розслідування. Мотивує тим, що їй не було повідомлено про розгляд у суді подання слідчого про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії, чим порушено її права. Також зазначає, що в ході досудового слідства вона не отримувала повідомлень чи постанови про відмову у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ст.135 КК України, а апеляційний суд, розглядаючи її апеляцію, не дав правової оцінки цим порушенням.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги необхідно відмовити.

Так, як убачається із матеріалів справи, органом досудового слідства не було встановлено в діях ОСОБА_2 злочину, передбаченого ст.135 КК України, а тому 31 березня 2003 року винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за ознаками цього злочину і цю постанову не скасовано.

Відповідно до вимог ст.275 КПК України розгляд справи в суді провадиться тільки в межах пред'явленого обвинувачення.

У справі, яка надійшла до суду з поданням слідчого про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі п."б" ст.1 Закону України "Про амністію" від 11 липня 2003 року, ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Оскільки ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні злочину з необережності, мав на утриманні малолітню дитину, то він підлягав звільненню від кримінальної відповідальності на підставі вищезазначеного акту амністії.

Тому Закон України “Про амністію” від 11 липня 2003 року у даній справі застосовано судом правильно, а відсутність потерпілої ОСОБА_1 під час розгляду судом цього питання істотно не вплинула на правильність судового рішення.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування або зміни ухвалених у даній справі судових рішень, не виявлено.

Отже, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, немає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

У задоволенні касаційної скарги потерпілої ОСОБА_1 у справі щодо ОСОБА_2  відмовити.

Судді:

Селівон О.Ф.                 Дороніна В.П.              Шевченко Т.В.

                        З оригіналом згідно:

            Суддя Верховного Суду України                                            О.Ф.Селівон