У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Радехівського районного суду Львівської області від 21 квітня 2005 року та на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 10 січня 2006 року.

         Цим вироком

                                               ОСОБА_1, раніше судимий

                                 16.03.2000р. за ст.ст.81 ч.3, 89 ч.1, 140 ч.2,

                                 143 ч.2, 42 ч.1 КК України на 4 роки 6 місяців 

                                 позбавлення волі,     засуджений за ст.185 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі.

         Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10 січня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишений без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1  визнаний винним у тому, що він 29 липня 2004 року близько 14.00 год. з громадського пасовища в с.Срібне Радивилівського району Рівненської області викрав належного ОСОБА_2 коня вартістю 1920 грн. з вуздечкою вартістю 30 грн., а всього на суму 1950 грн.

Крім того, ОСОБА_1 з 01.01.2005 року по 02.01.2005 року таємно викрав з квартири ОСОБА_3 майна на загальну суму 425 грн.

16.01.2005 року ОСОБА_1 близько 18.00 год. таємно викрав з автомобіля ВАЗ-2111 ОСОБА_4 автомагнітолу вартістю 400 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що суд не врахував всіх обставин справи, що пом¢якшують покарання (щире каяття, тяжку хворобу) та призначив суворе покарання. З цих підстав просить пом¢якшити призначене покарання та зменшити термін.

         Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Як видно із матеріалів кримінальної справи, висновки про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та кваліфікацію його дій за ст.185 ч.2 КК України суд зробив на підставі досліджених в судовому засіданні й  наведених у вироку доказів, і такі висновки у касаційній скарзі не оспорюються.

         Що стосується призначеного ОСОБА_1  покарання, то воно є справедливим, відповідає вимогам ст.65 КК України. Суд врахував як ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, так і дані про його особу, інші обставини, що пом¢якшують покарання, в тому числі і ті, на які є посилання у касаційній скарзі. Тому підстав для пом'якшення покарання касаційний суд не знаходить.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду, відповідно до вимог ст.389 КПК України, немає.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні касаційної скарги.

Судді:

    Заголдний В.В.               Шелест М.А.            Самелюк П.О.