№ 0554/6978/2012
В И Р О К
Іменем України
м.Шахтарськ
13 березня 2013 року
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області у складі:
-головуючого -судді Шеметової Н.Г.
-при секретарі -Одьожній Т.В., Тропіної Ю.Г., Куликової М.А.
- за участю прокурорів -Вансович Н.М., Бондаря О.С.,
-адвоката -ОСОБА_1,
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу Шахтарського міськрайонного суду кримінальне провадження № 0554/6978/2012 за обвинуваченням
ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, холостого,судимого вироком Шахтарського міськрайонного суді від 20 лютого 2012 року за ст.. 128 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком в один рік (вирок не набрав законної чинності), який мешкає за адресою: м. Шахтарськ, мкр. «Журавлівка», б. 52 кв.28,- у скоєнні злочинів, передбачених ст..ст. 296 ч.2,186 ч.2 КК України;
ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимого,не працюючого, який мешкає за адресою: м. Шахтарськ, мкр. «Журавлівка», б. 51 кв. 25,- у скоєнні злочину, передбаченого ст.. 296 ч.2 КК України,
В с т а н о в и в :
09 жовтня 2011 року близько о 05 годині ОСОБА_4,перебуваючи в стані алкогольного сп»янення, знаходячись біля приміщення багатоквартирного п»ятиповерхового будинку № 61 по вул.. Леніна м. Шахтарську, сумісно з ОСОБА_5, діючи групою осіб, безпричинно, з хуліганських спонукань,грубо порушивши громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства,вчинили сварку з потерпілим ОСОБА_2, під час якої з особливою зухвалістю сумісно стали наносити потерпілому багаточисельні удари руками та ногами, а ОСОБА_5 ще і металевою шваброю,в різні частині тіла, спричинивши потерпілому фізичний біль та тілесні ушкодження у вигляді: поверхневої забитої рани тім»яно- скроневої області зліва,забиття м»яких тканин і синців на віках лівого ока,саден в лобової області справа в кількості двох, в правої надбрівної області,на задній поверхні шиї в кількості двох,проекції правої лопатки,підлопаткової області справа,які відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступені тяжкості,що спричинили короткочасний розлад здоров»я.
Таким чином, грубо порушивши громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства,що супроводжувалося особливою зухвалістю,діючи групою осіб,ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скоїли хуліганство групою осіб, тобто злочин, передбачений ст.. 296 ч.2 КК України.
Крім того, ОСОБА_4 17 жовтня 2012 року о 02 годині 30 хвилин,знаходячись спільно з особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, біля під»їзду № 1 будинку № 52 мкр. «Журавлівка « м. Шахтарську, побачив раніше знайомого гр.. ОСОБА_6, який заходив в під»їзд. Використовуючи нікчемний привід,що виразився в проханні підтримати відкритою двері до під»їзду, ОСОБА_4, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров»я,підійшов до ОСОБА_6 , схопив його за рукав одягу та різким рухом висмикнув його з під»їзду. Після цього, попросивши у потерпілого підкурити та отримавши відмову, ОСОБА_4.діючи умисно, завдав ОСОБА_6 одного удару рукою в область обличчя та один удар правою ногою в область гомілки лівої ноги потерпілого,спричинивши легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на верхньому віці правого ока і нижньому віці лівого ока, в скроневої області зліва з переходом на виличну область.Під час застосування до потерпілого насильства,що не є небезпечним для його життя та здоров»я у ОСОБА_4 виник умисел на відкрите викрадення майна потерпілого, і діючи з корисливих спонукань, сумісно та узгоджено з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження,яка приєдналася до дій ОСОБА_4,вони стали з»ясовувати, а потім і перевіряти кармани одягу ОСОБА_6 з метою знаходження грошей, при цьому Прохоров насильно відтягнув його до лавки та утримувач за шию, внаслідок чого відкрито викрали в нього гроші у сумі 200 гривень,якими розпорядилися на власний розсуд.
Таким чином, відкрито викравши майно потерпілого із застосуванням до нього насильства,що не є небезпечним для його життя та здоров»я (грабіж), Прохоров скоїв злочин, передбачений ст.. 186 ч.2 КК України.
Провина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ст.. 296 ч.2 КК України підтверджується сукупністю наступних об»єктивних, допустимих доказів.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 вину свою визнав повністю та пояснив,що в жовтні 2011 року, точну дату він не пам»ятає, разом із ОСОБА_4 перебував у «Спортбарі»,де вживали спиртні напої. Він точно не знає причину конфлікту, який виник між ОСОБА_4 та ОСОБА_2. Про те що буде бійка, він узнав від ОСОБА_7, але при цьому вона не казала нічого про образу її конанчуком. Побачивши,що Прохоров вдарив рукою ОСОБА_2 по щоці ,він пішов до бару та взяв там швабру, якою став наносити удари ОСОБА_2 в область голови та по ногах. Він також бачив.що в цей час Прохоров сидів зверху на потерпілому та наносив йому удари. Особисто в нього не було причини бити ОСОБА_2, оскільки ніяких відносин до цього між ними не було. Як тільки потерпілий крикнув,що йому боляче, вони перестали його бити. У скоєному кається,заподіяну шкоду вони разом із ОСОБА_4 відшкодували потерпілому незабаром після того,що сталося.
Обвинувачений ОСОБА_4, не визначаючи свою провину у скоєнні злочину, передбаченого ст.. 296 ч.2 КК України, між тим не заперечував,що дійсно між ним та ОСОБА_2 в жовтні 2011 року ,09 числа, приблизно о 05 годині біля будинку № 61 по вул..Леніна м. Шахтарську сталася сварка, ніби то за те,що потерпілий образив ОСОБА_7. В ході цієї сварки він наносив удари потерпілому, але вважає,що це не було хуліганством,він захищав гідність дівчини. В той же час, не заперечував,що його дії відносно потерпілого не є нормою життя, а на питання суду, чи порушував він своїми діями громадський порядок, відповів:» Хіба що тим,що бився».
Потерпілий ОСОБА_2 пояснив суду,що в жовтні 2011 року, точну дату він не пам»ятає,але не заперечує,що це сталося 09 числа, біля «Спортбару» він зустрів ОСОБА_7 Чи говорили вони про що, чи ні, він не пам»ятає, оскільки був нетверезим, але пам»ятає,що нікого не ображав. В цей же час з приміщення бару вийшов Прохоров, та ні слова не кажучи, вдарив його рукою в обличчя.У відповідь він відштовхнув ОСОБА_4. Потім вони стали розмовляти, трохи відійшли в сторону зупинки,де на лавочці сиділи знайомі парні та дівчата. В цей же ж час до них підійшов ОСОБА_5 зі шваброю в руках, та вдарив його в обличчя. Після цього почалася бійка, в ході якої Прохоров та ОСОБА_5 наносили йому удари руками і ногами, ОСОБА_5 ще і шваброю, а він захищався. Все відбулося досить швидко, після чого він викликав міліцію. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 незабаром після цього вибачилися перед ним, відшкодували заподіяну шкоду, тому ніяких претензій до них він не має, та не бажає притягувати їх до кримінальної відповідальності.До цих подій ніяких неприязних стосунків між ним та обвинуваченими не було.
Свідок ОСОБА_8 пояснив,що восени 2011 року, точну дату він не пам»ятає, він разом із ОСОБА_2, Вихватень та ОСОБА_9 сиділи на лавочці неподалік від автобусної зупинки навпроти будинку № 61 по вул.. Леніна м. Шахтарську. ОСОБА_2 від них відходив, потім знов підходив. Потім він (ОСОБА_8) бачив,що між ОСОБА_2 та ще двома хлопцями була бійка, але подробиць її він не бачив. Також потім бачив на місці бійки відломки швабри. Дівчата в момент бійки кричали,що викликають міліцію, але він в бійку не втручався. Сталося це приблизно о 05 годині.
Свідок ОСОБА_10 пояснила,що на час тих подій, які є предметом розгляду, вона працювала у «Спортбарі». Саму бійку вона не бачила,але пам»ятає,що в ту ніч обвинувачені перебували у приміщенні бару, пили пиво, буянили, бешкетували, тому їх вивели з приміщення та закрили двері бару на швабру. Через деякий час хтось з обвинувачених забрав швабру, але хто конкретно з них, вона не бачила.
Свідок ОСОБА_7 пояснила,що восени 2011 року вона відпочивала у «Спортбарі». Коли вийшла на вулицю покурити, хтось свистув з компанії молоді, яка сиділа на лавочці навпроти зупинки. Вона вважає ,що це був ОСОБА_2, а оскільки нікого поруч не було, вона визначилася,що свистіли їй, та щось сказала у відповідь. Після цього до неї підійшов ОСОБА_2,вона спитала, чому він свистів, але не пам»ятає,казав він щось у відповідь чи ні.В цей же ж час до них підійшов Прохоров, а потім і ОСОБА_5. Вона пішла, а обвинувачені та потерпілий залишилися. Коли вона відходила від них, ніякої сварки між ними не було. Не заперечує, що коли до них підійшов Прохоров, він у присутності ОСОБА_2,завдав їй удару по сідницях, але вважає це жартом з його боку.
Свідок ОСОБА_9 пояснила,що восени 2011 року під ранок вона разом із ОСОБА_8, Вихватень, ОСОБА_2 сиділи на лавочці навпроти будинку № 61 по вул.. Леніна. В цей час з приміщення бару вийшли дві дівчини, і ОСОБА_2 підійшов до них.В цей же ж час до них підійшов хлопець, став просити у ОСОБА_2 сигарету. Коли другий хлопець вийшов з бару, то перший відразу ж наніс ОСОБА_2 удар. Потім вони перемістилися ближче до зупинки, та вдвох стали бити ОСОБА_2. Били 3-5 мінут,мовчки. Не кричали та не сварилися. У другого хлопця, який вийшов з бару, у руці була швабра, якою він наніс декілька ударів ОСОБА_2. Куди наносилися удари ,вона точно сказати не може. В бійку ніхто не втручався.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №83/404 від 06 грудня 2012 року,проведеної на підставі акту про судово-медичне обстеження № 404 від 10 жовтня 2011 року та матеріалів кримінального провадження, виявлені у ОСОБА_2 при зверненні за медичною допомогою тілесні ушкодження у вигляді поверхневої забитої рани тім»яно- скроневої області зліва,забиття м»яких тканин і синців на віках лівого ока,саден в лобової області справа в кількості двох, в правої надбрівної області,на задній поверхні шиї в кількості двох,проекції правої лопатки,підлопаткової області справа, відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступені тяжкості,що спричинили короткочасний розлад здоров»я. Локалізація ушкоджень по різних поверхнях тіла виключає можливість їх утворення при падінні з висоти власного росту. Враховуючи характер та локалізацію ушкоджень, виявлених у ОСОБА_2, йому було завдано не менш ніж шість впливів тупими твердими предметами в область голови, обличчя та тулубу(два в область задньої поверхні грудної клітини, один- в область шиї, один- в область волосистої частини голови,два в область обличчя)(а.к.п.309-311).
Експертиза проведена компетентним експертом,з дотриманням норм кримінально-процесуального законодавства, тому у суду немає сумнівів в правдивості її висновків.
Висновки експерта повністю узгоджуються з показаннями потерпілого, свідка ОСОБА_9, обвинуваченого ОСОБА_5
В ході огляду місця події, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_2 09 жовтня 2011 року, встановлено місце скоєння злочину, від якого потерпів ОСОБА_2, та виявлені уламки швабри (а.с.13-14). Дані огляду місця події повністю співпадають з показаннями потерпілого ОСОБА_2 про місце та механізм нанесення йому ударів, показаннями обвинуваченого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9
Таким чином, судом достеменно встановлено,що 09 жовтня 2011 року близько 05 години неподалік від будинку № 61 по вул.. Леніна м. Шахтарську ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не маючи жодної причини, не перебуваючи із потерпілим у неприязних стосунках, діючи сумісно, групою осіб, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги то суспільства,,нехтуючи нормами моралі, з особливою зухвалістю побили, завдавши ударів руками та ногами, а ОСОБА_5 ще і шваброю,у різні частини тіла потерпілого ОСОБА_2, тобто скоїли хуліганство групою осіб.,-злочин, передбачений ст.. 296 ч.2 КК України.
Разом з тим, суд вважає необхідним виключити з обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 факт висловлювання ними нецензурною лайкою під час скоєння хуліганства, оскільки цей факт не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду.
Суд вважає позицію обвинуваченого про невизнання вини та позицію захисту такими, що не заслуговують на увагу з наступних підстав.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 про те,що причиною побиття потерпілого була мета захистити ОСОБА_7 від образ ОСОБА_2 повністю спростовується показаннями ОСОБА_2 про те,що він нікого не ображав, а ОСОБА_4 став наносити йому удари мовчки, безпричинно. ОСОБА_11 також не вказала в своїх поясненнях суду про те,що ОСОБА_2 її образив перед бійкою із ОСОБА_4, а навпаки, пояснила,що саме Прохоров у присутності ОСОБА_2 завдав їй удару ногою по сідницях. Ні потерпілий ОСОБА_2, ні обвинувачені не сказали в суді, про те,що на час бійки між ними існували неприязні стосунки. ОСОБА_5 пояснив,що ніяких причин для побиття потерпілого в нього не було. Доводи захисника про те,що дії обвинувачених ,зокрема обвинуваченого ОСОБА_4 ,не були спрямовані на порушення громадського порядку, оскільки ніхто не кричав, не сварився,не висловлювався нецензурною лайкою, а побиття тривало лише декілька мінут, тому в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбаченого ст.. 296 КК України, також не можуть бути прийняти судом до уваги.
Громадський порядок-це стан суспільних відносин,що виник, сформувався,змінюється та існує під впливом дії правових норм,моральних засад,традиціях,етичних правил і знаходить свій вияв у у безпечності громадського спокою,охороні здоров»я, честі і гідності людини, у поведінці в побуті, у повазі й ставленні членів спільноти один до одного.Посягання на ці відносини здійснюється в активній формі з ініціативи правопорушника, або через використання нікчемного приводу, та як правило, відбувається в публічних місцях, супроводжується ненормативною лексикою або фізичним насильством. Зміст та спрямованість злочину висновуються з характеру дій особи,яка їх вчиняє, а також із стосунків,які склалися між такою особою та потерпілим. При скоєнні хуліганства ці дії здебільшого позбавлені будь якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати нібито винятковість ( вищість), чи з розгнузданого самолюбства,пов»язаного з неповагою до особи,людської гідності,байдужим ставленням до законів і правил поведінки(Постанова ВС України № 5-17 кс12 від 04 жовтня 2012 року). Дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не перебували в ніяких стосунках з потерпілим, безпричинно, у публічному місці, у присутності сторонніх осіб,застосували до потерпілого ОСОБА_2 фізичне насильство, як раз свідчать про те,що обвинувачені нехтували законом та прийнятим правилами поведінки, неуважно відносилися до гідності та здоров»я потерпілого, тобто ці дії і були спрямовані на порушення громадського порядку. Ні відсутність ненормативної лексики,ні незначний час побиття,не свідчать про відсутність умислу на порушення саме громадського порядку та відсутність в діях обвинувачених хуліганства. Кваліфікуючи ознаки хуліганства- особлива зухвалість та хуліганство, скоєне групою осіб, виражаються в тому,що потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження сумісними одночасними діями обох обвинувачених. Сам ОСОБА_4, відповідаючи на питання суду,не заперечував,що його дії відносно ОСОБА_2 09 жовтня 2011 року не є нормою поведінки, а тим,що бився, він порушував громадський порядок. Не приймає до уваги суд і доводи захисника про те,що досудове слідство по справі було проведено з порушенням строків, передбачених законом, незаконно призупинялося,що свідчить про недопустимість доказів,зібраних з порушенням строків, встановлених кримінально-процесуальним законодавством. Постанова слідчого про призупинення досудового слідства не визнана незаконною, не скасовувалася, тому ці доводи є необґрунтованими.
Не дивлячись на повне невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у скоєнні пограбування потерпілого ОСОБА_6, його вина підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.
Так, потерпілий ОСОБА_6 пояснив суду,що 17 жовтня 2012 року о 02 годині 30 хв.. він під»їхав до будинку, в якому він мешкає. Біля під»їзду до нього підійшов ОСОБА_4, який попросив прикурити,та одночасно схватив за куртку,висмикнув його з під»їзду, став вимагати прикурювач з машини. Коли він відповів,що прикурювач не працює, Прохоров завдав йому удари кулаком по обличчю та ногою по нозі, від яких він впав.До них підскочив Данілік,і Прохоров став питати про гроші, після чого підтягнув його до лавки,де утримував насильно за шию, а Данілік в цей час шукав по карманах гроші. Знайшовши 200 гривень, вони забрали їх та втекли. Не заперечує,що Прохоров заборгував йому гроші за поїздки весною 2012 року до Донецьку, але ніколи про борг вони між собою після цього не розмовляли, і борг не є підставою для обмови ОСОБА_4. Йому заподіяно майнову та моральну шкоду. Майнова шкода полягає у ушкодженні куртки та брюк, а моральна- в тім,що він переніс моральні страждання, фізичний біль,утратив місце роботи.
Показання потерпілого ОСОБА_6 у судовому засіданні повністю співпадають з його поясненнями у процесі відтворення обстановки та обставин події,де він на місці показав та розказав про обставини його пограбування (а.к.п..223-238). З фототаблиці вбачається,що ця слідча дія проводилася у присутності двох понятих,з дотриманням норм процесуального законодавства. Про це свідчить і відсутність зауважень з боку учасників у протоколі відтворення.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 84/362, проведеної на підставі акту судово-медичного обстеження № 362 від 17 жовтня 2012 року та матеріалів кримінального провадження, потерпілому ОСОБА_6 були заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на верхньому віці правого ока і нижньому віці лівого ока, в скроневої області зліва з переходом на виличну область. Локалізація ушкоджень по різним поверхням обличчя виключає можливість їх утворення в результаті однократного падіння з висоти власного росту. Не виключається можливість утворення ушкоджень при умовах,вказаних потерпілим в ході відтворення обстановки та обставин події ( а.к.п.305-306).
Свідок ОСОБА_12 пояснив,що він був понятим як при огляді місця події, так і при відтворенні обстановки та обставин події за участю потерпілого ОСОБА_6 В ході відтворення потерпілий показав та розказав,що 17 жовтня 2012 року о 02 годині 30 хвилин біля під»їзду будинку,де він проживає, його зустрів Прохоров, став наносити удари, а потім разом ще з одним хлопцем забрали в нього з карманів 200 гривень .Крім того, 17 жовтня 2012 року близько 03 годині ОСОБА_6, який є його сусідом ,дзвонив йому та радився, чи заявляти в міліцію на ОСОБА_4, який побив його та забрав гроші.Після цього він бачив ОСОБА_6 з підбитим оком, та ще він хромав. Йому нічого невідомо про існування будь-яких відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_6.
Свідок ОСОБА_13 пояснив,що він був понятим при відтворенні обстановки та обставин події,що сталася з ОСОБА_6. Памїятає,що потерпілий на манекені показував,як його били, бачив у потерпілого під оком синець,але не пам»ятає,щоб ОСОБА_6 називав прізвище того,хто його побив.Він знайомий потерпілого,раніше разом з ним працював і може охарактеризувати його як людину,яка не схильна до інтриг та обмов.
Сукупність вищенаведених об»єктивних,допустимих доказів, дає суду підстави вважати доведеною вину ОСОБА_4 у скоєнні пограбування потерпілого ОСОБА_6, тобто скоєння злочину, передбаченого ст.. 186 ч.2 КК України.
Разом з тим, суд вважає необхідним виключити з обвинувачення ОСОБА_4 як факт застосування насильства з метою пограбування, заподіяння потерпілому ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень у вигляді крововиливу на внутрішній поверхні нижньої губи зліва,поверхових забитих ран в області нижньої губи зліва з наступних підстав.
Як вбачається з пояснень потерпілого, після того, як ОСОБА_4 та Данілік заволоділи його грішми, Прохоров завдав йому одного удару рукою по обличчю в область губи.Фізичне насильство при пограбування може застосовуватися лише з метою викрадення чужого майна, або з метою його утримання після цього викрадення. З пояснень потерпілого не вбачається,що він якось намагався утримати викрадені в нього гроші, а Прохоров його у зв»язку з цим ударив. Крім того, державним обвинуваченням не інкримінується цей факт, як застосування фізичного насильства ОСОБА_4 з метою утримання викраденого майна, тому він підлягає виключенню з обвинувачення.
Суд ,не зважаючи на те,що обвинувачений ОСОБА_4 та свідки ОСОБА_14, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 твердять про те,що Прохоров не скоював цій злочин, оскільки в цей час знаходився вдома та спав, не приймає їхні показання до уваги, вважає їх неправдивими та такими,що дані з метою допомоги ОСОБА_4 уникнути відповідальності, суперечать одне другому, з наступних підстав.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 показав,що 17 жовтня 2012 року о 02 годині 30 хв. він знаходився дома, спав,що можуть підтвердити вищевказані свідки, а потерпілий його обмовляє, оскільки він заборгував йому гроші. Ці пояснення ОСОБА_4 спростовуються послідовними, стабільними показаннями потерпілого ОСОБА_6 про те,що саме Прохоров скоїв його пограбування, при цьому застосувавши насильство; висновками судово-медичної експертизи,які повністю узгоджуються с показаннями потерпілого,показаннями свідка ОСОБА_12, який пояснив,що 17 жовтня 2012 року потерпілий зателефонував йому та повідомив,що відносно нього Прохоров скоїв злочин, а потім він бачив його з тілесними ушкодженнями. Потерпілий не заперечував боргу обвинуваченого ОСОБА_4, але показав,що не нагадував йому про борг,що підтвердив і сам ОСОБА_4 Цей факт також підтвердив свідок ОСОБА_14, який пояснив,що ніяких неприязних відносин між його братом та потерпілим не існувало, а свідок ОСОБА_13 пояснив,що потерпілий не схильний до інтриг та обмов.
Свідок ОСОБА_14 пояснила суду про те,що обвинувачений ОСОБА_14 є її рідним сином; вона та ОСОБА_16 є близькими подругами, і 16 жовтня 2012 року зустрілися, гуляли по місту.В 22 години 25 хвилин прийшли додому,де вже спав у спальні ОСОБА_5. Близько о 23 години 30 хвилин прийшов ОСОБА_14, вони разом сиділи на кухні близько однієї години, пили чай, розмовляли, потім пішли спати. ОСОБА_14 також пояснила,що оскільки вона забороняє курити на балконі, то Капустина ходили курити на лоджію саме через спальню,де спав ОСОБА_5, і бачила його. Сергій нікуди з квартири не виходив.
Свідок ОСОБА_16 дала суду аналогічні пояснення.
Свідок ОСОБА_14 пояснив,що обвинувачений ОСОБА_4 є його рідним братом. 16 жовтня 2012 року він (ОСОБА_14С.) прийшов додому близько 22 години, при цьому в квартирі вже знаходилися мати та її подруга, а також ОСОБА_5, який спав. З мамою та подругою він на кухні не сидів, чай не пив, дивився в залі телевізор, а близько 24 годин вже ліг спати. Курять в їх квартирі і на лоджії , і на балконі, тільки на кухні мати забороняє курити.
Таким чином, показання вказаних свідків є суперечливими у часі, місці знаходження, місці для куріння, тому викликають у суду сумніви в їх правдивості.
Сідок ОСОБА_15показала, що вона підтримує добрі стосунки з матір»ю ОСОБА_4, є сусідкою, і 16 жовтня 2012 року бачила, як біля 21 години ОСОБА_4С підіймався до своєї квартири. Після цього вона з будинку не виходила. Ніякого шуму в дворі не чула, але її вікна виходять не в двір.
Як видно з цих показань, вказаний свідок не може підтвердити місце знаходження обвинуваченого ОСОБА_4 під час пограбування ОСОБА_6, тобто в 02 години 30 хвилин, тому суд не може прийняти до уваги її пояснення як доказ невинності обвинуваченого.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив в судовому засіданні, що про цих свідків йому було відомо одразу ж, він про це казав своєму захиснику, але жодного клопотання не від нього,не від захисника про допит вказаних свідків , які могли б підтвердити його невинність та уникнути тримання під вартою, на досудовому слідстві не надходило. Свідки ОСОБА_14, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_15 також підтвердили,що їм було відомо про затримання ОСОБА_4 та події, у зв»язку з якими його було затримано, але ніхто з них не звернувся до слідчого із заявою про його допит з метою підтвердження алібі обвинуваченого.
Також, всі вказані свідки є зацікавленими особами: рідними та близькими друзями родини ОСОБА_4, тому об»єктивність їхніх показань, які спростовуються сукупністю вищенаведених доказів, а також деяка суперечливість цих показань, викликають справедливий сумнів у суду в їх правдивості.
Крім того, відповідно до положень ст.. 291 КПК України сторони повинні відкрити друг другу матеріали, у тому-числі і будь-які докази на стадії закінчення досудового розслідування. Сторона захисту має право не надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів,які можуть бути використані прокурором лише на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. А згідно ч.12 вказаної статті якщо сторона провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має право допустити відомості,що містяться в них, як докази.
Судом встановлено,що стороні захисту було відомо про вказаних свідків, та про обставини, які вони можуть підтвердити; стороні захисту також було відомо про обставини кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_4 ще на стадії повідомлення про підозру, але при ознайомлені з матеріалами провадження, ці докази стороною захисту протилежній стороні не були надані, хоча і мали істотне значення для прийняття правильного рішення,що є ще одною причиною для неврахування них судом при постановленні вироку.
Не заслуговують уваги і доводи захисника про те,що відтворення обстановки та обставин події, а також показання свідка ОСОБА_12 є недопустимими доказами, оскільки він при проведенні слідчої дії сидів в машині, але ці доводи не відповідають дійсності, оскільки вказаний свідок пояснив,що він сидів в машині під час огляду місця події. А його твердження про упередженість та несправедливість слідства нічим не підтверджені.
Призначаючи ОСОБА_4 та ОСОБА_5покарання в межах статей кримінального закону, суд враховує,що ОСОБА_4 скоїв злочини середньої тяжкості та тяжкий, ОСОБА_5-злочин середньої тяжкості.На момент скоєння ОСОБА_4 був не судимим, ОСОБА_5 також не судимий. Обидва характеризуються за місцем проживання задовільно.Даних про притягнення їх до адміністративної відповідальності, в розпорядженні суду не має. Обставинами,що пом»якшують їх покарання,є добровільне відшкодування потерпілому ОСОБА_2 заподіяної шкоди. Обставинами,що обтяжують покарання, скоєння хуліганства у стані алкогольного сп»янення.
Потерпілий ОСОБА_2 ніяких претензій до обвинувачених не має, не бажає підтримувати їх обвинувачення. Потерпілий ОСОБА_6 не виказав бажання про призначення ОСОБА_4 суворого покарання.
З урахуванням наведеного, наявності пом»якшуючої покарання обставини,позиції потерпілих,характеристик обвинувачених, відсутності важкості наслідків та обставин злочинів, суд вважає,що обидва обвинувачених ще мають шанс бути виправленими без ізоляції від суспільства , але в умовах контролю за їх поведінкою,тому,призначаючи покарання у вигляді позбавлення волі, звільняє ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від відбування покарання з іспитовим строком. При цьому ОСОБА_4 суд призначає покарання за правилами ст.. 70 ч.1 КК України,за сукупністю злочинів, і з урахуванням скоєних ним злочинів,його позиції в суді, призначає іспитовий строк у максимальних межах.
Оскільки вирок,яким ОСОБА_4 20 лютого 2013 року засуджений за ст.. 128 КК України, не набрав чинності, суд не застосовує положення ст.. 70 ч.4 КК України; у разі набрання цим вироком чинності, порядок виконання вироків буде визначатися на підставі ст.. 537 ч. 1 п.11 КПК України.
Відповідно до положень ст..ст.1166,1168 ЦК України суд вважає таким,що підлягає частковому задоволенню цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування заподіяної йому майнової шкоди у розмірі 600 гривень, а також моральної шкоди у розмірі 10 тисяч гривень. Судом встановлено,що дійсно, внаслідок злочинних діянь обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 було заподіяно майнову шкоду у розмірі 200 гривень . Цей факт підтверджується як послідовними показаннями потерпілого, так і вищенаведеними показаннями свідка ОСОБА_12 В цієї частині суд вважає вимоги потерпілого доведеними та задовольняє їх. Крім того, потерпілий заявив,що внаслідок злочину, речі, в яких він знаходився, були пошкоджені, що завдало йому шкоди у розмірі 400 гривень. Ці твердження потерпілого нічим не підтверджені, він не надав суду жодного доказу щодо вартості вказаних речей, а речові докази-спортивні брюки, які ніби то були в нього вилучені слідчим, суду надані не були. Тому в цієї частині позову, суд вважає необхідним відмовити. Також суд вважає такими,що підлягають частковому задоволенню вимоги потерпілого про відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 10000 гривень. Судом встановлено,що дійсно,злочинними діями обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 було заподіяно моральну шкоду. Він переніс фізичний біль, моральні страждання.Але потерпілим не доведений повністю обсяг спричинених йому моральних страждань та додаткових зусиль, які він приймав для організації свого життя, тому, керуючись принципами розумності та справедливості, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 відшкодування моральної шкоди у розмірі 8 тисяч гривень.
Суд вважає необхідним виключити з числа речових доказів надані державним обвинуваченням джинси ОСОБА_4, кофту ОСОБА_5, оскільки вони не містять ніяких відомостей, які могли бути використані на підтвердження обставин кримінального правопорушення. Крім того, суд вважає необхідним виключити з кола речових доказів спортивну куртку та штани, які були надані до суду як речі, в яких знаходився ОСОБА_6 під час пограбування, та були пошкоджені обвинуваченим.Судом встановлено у судовому засіданні,що ці речі не належать потерпілому. Вказані речі необхідно повернути володільцям.Речові докази: уламки швабри та відірвану ручку сумки ОСОБА_6, необхідно знищити як такі речі,що не мають цінності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370,374 КПК України, суд
З а с у д и в :
ОСОБА_17 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст..ст. 296 ч.2, 186 ч.2 КК України, та призначити йому покарання:
-за ст.. 296 ч.2 КК України- у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;
-за ст.. 186 ч.2 КК України- у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
Відповідно до положень ст.. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 ( п»ять) років.
Згідно ст.. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання,якщо він протягом іспитового строку тривалістю в 3 (три) роки не скоїть новий злочин, а також виконає покладені на нього судом відповідно до вимог ст.. 76 КК України обов»язки:
-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця роботи,проживання, та навчання;
-періодично з»являтися на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію.
ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 296 ч.2 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
Відповідно до положень ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два ) роки не скоїть новий злочин та виконає покладені на нього судом обов»язки:
-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання,навчання та роботи;
-періодично з»являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної чинності залишити колишнім-домашній арешт цілодобово.
Виключити з кола речових доказів та повернути володільцям: джинси - ОСОБА_4, кофту- Мінченкову С.В., спортивну кофту та штани-по приналежності. Речові докази: уламки швабри та ручку від сумки-знищити.
Стягнути з ОСОБА_17 на користь ОСОБА_6 відшкодування майнової шкоди у розмірі 200 гривень, моральної- 8 (вісім) тисяч гривень, а всього- 8200 гривень (вісім тисяч двісті). В іншій частині позову відмовити.
Вирок набирає чинності через тридцять днів з дня його проголошення.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області через Шахтарський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокуророві.
Суддя Н.Г.Шеметова.