У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  10 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого   ОСОБА_1 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2005 року.

         Цим вироком

                                  ОСОБА_1,

                                  раніше не судимий,                               

         засуджений за ст.186 ч.2 КК України на 4 рок позбавлення волі,

за ст.187 ч.2 КК України  на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

         На підставі ст. 70 ч.1 КК України призначено покарання в виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

         Ухвалою апеляційного суду м.Дніпропетровська від 13 жовтня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишений без зміни.

         Цим же вироком засуджені також ОСОБА_2. і ОСОБА_3., які в касаційному порядку судові рішення не оскаржили.

         За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 07 листопада 2004 року близько 23.00 години разом з засудженим по цій справі ОСОБА_2, в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою, біля під'їзду будинку АДРЕСА_1 наздогнали ОСОБА_4, і ОСОБА_1. вдарив її кулаком в обличчя, а також закривав рота, щоб вона не могла кричати. Подолавши опір ОСОБА_4, вони відкрито заволоділи належним їй майном на загальну суму 1053 гривень та заподіяли фізичний біль.

         Крім того, 10 листопада 2004 року ОСОБА_1 з ОСОБА_2 близько 5 годин 50 хвилин, за попередньою змовою між собою, з метою заволодіння чужим майном, в районі  перехрестя вулиць Некрасова і Єлектрометалургів у м. Нікополі Дніпропетровської області  вчинили  напад на ОСОБА_5, ОСОБА_2. вдарив його кулаком у обличчя, а потім ножем, який тримав у руці, і який потім передав ОСОБА_1, погрожували вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вимагали віддати гроші, а потім заволоділи мобільним телефоном вартістю 566 гривень, сім-картою вартістю 40 гривень, заподіявши потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 606 гривень.

         У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. посилається на те, що суд невірно кваліфікував його дії за ст.187 ч.2 КК України, а також суд не врахував всіх пом'якшуючих вину обставини і призначив покарання, яке не відповідає тяжкості злочину. З цих підстав просить вирок щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії з ст.187 ч.2 КК України на ст.355 ч.2 КК України, призначити покарання з застосуванням ст.ст.69, 75 КК України з врахуванням пом'якшуючих вину обставин.

         Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення скарги немає.

         Як видно із матеріалів кримінальної справи, висновки про доведеність винності ОСОБА_1 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а також у відкритому викраденні чужого майна(грабежі), поєднаному з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, і кваліфікацію його дій за ст.187 ч.2 КК України та ст.186 ч.2 КК України  суд зробив на підставі досліджених й наведених у вироку доказів, а саме - на визнавальних показаннях самого ОСОБА_1, засудженого по цій справі ОСОБА_2., потерпілих ОСОБА_5., ОСОБА_4, даних протоколу огляду і вилучення з помешкання ОСОБА_1 предметів, що належали ОСОБА_4, даних протоколу пред¢явлення осіб для впізнання, де потерпілі визнали ОСОБА_1 та ОСОБА_2. як осіб, що вчинили на них напад, інших доказах.

         Доводи засудженого  про те, що він лише допомагав забрати у потерпілого ОСОБА_5 борг, який той був винен ОСОБА_2., та не застосовував до нього фізичну силу, перевірялися і не знайшли свого підтвердження, оскільки таких боргових зобов¢язань не існувало, і він (ОСОБА_1.) брав активну участь у вчиненні злочину. Потерпілий  ОСОБА_5. пояснював, що на нього напали невідомі особи, били та відібрали мобільний телефон і сім-карту до нього.

         Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 та кваліфікації його дій органами досудового слідства та судом не допущено.

         Що стосується призначеного ОСОБА_5  покарання, то при вирішенні цього питання суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував тяжкість вчиненого ним злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про його особу. Підстав для його пом'якшення, як про це йдеться у касаційній скарзі, не знайдено.

         Підстав для призначення справи до касаційного розгляду, відповідно до вимог ст.389 КПК України, немає.

         З урахуванням наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні касаційної скарги.

Судді:

Самелюк П.О.                  Шелест М.А.             Мороз М.А.